22 квітня 2022 року Справа № 160/3630/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
16 лютого 2022 року (до відділення поштового зв'язку таку подано 12 лютого 2022 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області п, в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату богу (недоїмки) від 19.02.2021 року №Ф-281501-55У винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658, адреса; 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська. 17а) на суму 37 788, 74 грн.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірна вимога про сплату боргу є протиправною та підлягає до скасування, оскільки приписами частин 2 та 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Отже, Управління мало право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі; акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок.
05.04.2022 року від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування означеного податковий орган зазначив, що відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Кам'янська ДПІ (м. Кам'янське) з 19 березня 2009 року як фізична особа-підприємець, та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску. Податкова звітність по ЄСВ позивачем не надавалась. З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску, Державною податковою службою України в базі АІС «Податковий блок» в інтегрованій карті платника за кодом бюджетної класифікації 71040000» впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам - підприємцям. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом. Таким чином, посилання позивача в позовній заяві на «винесення вимоги без попереднього проведення будь-якої перевірки та без попереднього складання будь-якого письмового документу» є необґрунтованими та безпідставними.
Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.
Отже, сума мінімального страхового внеску за місяць у 2017 році складала 704,00 грн., так як відповідно до Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3200 грн. (3200,00 х 22 відсотки).
Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складала 819, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3723,00 грн. (3723,00 х 22 відсотки).
Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2019 році складала 918, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 4173 грн. (4173,00 х 22 відсотки).
Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2020 році з 01 січня 2020 року складала 1039, 06 грн., так як відповідно до Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року розмір мінімальної заробітної плати складав 4723,00 грн. (4723,00 х 22 відсотки); сума мінімального страхового внеску за місяць з 01 вересня 2020 року складала 1100,00 грн. , оскільки, розмір мінімальної заробітної плати складав 5000,00 грн. (5000,00 х 22 відсотки =1100 грн.).
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) від 17 березня 2020 року №533-ІХ (із змінами), тимчасово, за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, з 1 по 31 травня 2020 року звільняють від нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за себе, у тому числі, особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Отже, нарахування за 1 - 4 квартали 2020 року були наступними:
1 квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн. (січень-лютий 1039,06 грн. + 1039,06 грн.);
2 квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн. (за червень місяць);
3 квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн. (за липень - серпень по 1039,06 грн.; за вересень 1100,00 грн.);
4 квартал 2020 року у сумі 2200,00 грн. (за жовтень-листопад по 1100,00 грн.).
Облік розрахунків з бюджетом зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в органах Державної податкової служби ведеться в електронному вигляді та відображається в інтегрованій картці платника за технологічним кодом 71040000.
Отже, в інтегрованій картці платників по коду бюджетної класифікації 71040000 позивача згідно з алгоритмом відображення сум квартальних нарахувань з єдиного внеску в автоматичному режимі станом на момент формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) обліковується заборгованість у сумі 37788,74 грн., яка складається з:
за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8448,00 грн.;
за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн.;
за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 гри.;
за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн.;
за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн.;
за І квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн.;
за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн.;
за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн.;
за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 року в сумі 2457,18 грн.;
за І квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 року в сумі 2078,12 грн.;
за II квартал 2020 року по терміну сплати 20.07.2020 року в сумі 1039,06 грн.;
за III квартал 2020 року по терміну сплати 19.10.2020 року в сумі 3178,12 грн.;
за IV квартал 2020 року по терміну сплати 19.01.2021 року в сумі 2200,00 грн.
Станом на 31 січня 2021 року сума боргу (недоїмки) становила 37788,74 грн.
Відповідно до Інструкції № 449 було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-281501-55 від 19 лютого 2021; року на суму 37788,74 грн., адже на кінець календарного місяця (31 січня 2021 року) була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.
Відповідно до пункту 4 Розділу УІ Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Таким чином, податковий орган на підставі пункту 4 розділу VI Інструкції №449 надіслав вимогу про сплату боргу (недоїмки) на податкову адресу платника: АДРЕСА_1 . Дана адреса зазначена позивачем в матеріалах судової справи.
Відповідно до даних АТ «Укрпошта» поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 5192700756291 повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги податкове законодавство не містить.
В той же час, жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з інтими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Відповідно до абзацу шостого пункту 5 розділу VI Інструкції № 449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).
В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-281501-55 набула статусу узгодженої № Ф-281501-55У).
Таким чином, після набуття статусу узгодженої оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19 лютого 2021 року №Ф-281501-55У на суму 37788,74 грн. направлено до органу державної виконавчої служби.
Відтак, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-281501-55У від 19 лютого 2021 року на суму 37788,74 грн. діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2022р. прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2021 року №Ф-281501-55У; витяг з інтегрованої картки платника податків за період з 2009р. по 2021р.; особову податкову справу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; докази, які б підтверджували проведення будь-яких перевірок у відношенні мене-позивача. які могли бути підставою для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки); документи, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується єдиний внесок; письмові та обґрунтовані пояснення щодо виникнення та нарахування заборгованості відносно ОСОБА_1 . Витребувано від ОСОБА_1 : за період з 01.01.2017 року по дату звернення з позовом до суду (12 лютого 2022 року): відомості про розмір щомісячно нарахованих доходів, утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету; довідки за формою ОК-5 та ОК-7; докази щодо відрахування із заробітної плати єдиного соціального внеску в разі офіційного працевлаштування. Витребувані судом докази слід було подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 21 березня 2022 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що позивач, 17.03.2009р. згідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача ОСОБА_1 зареєстровано, як фізичну особу-підприємця (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) за видом діяльності: 52.48.9 Роздрібна Торгівля Іншими Непродовольчими Товарами, Н. В. І. Г. (основний), за номером запису №22230000000014258. виконавчим комітетом Кам'янської (Дніпродзержинської) міської ради.
19.03.2009р. згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відомостями, отримані в порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та інформаційними системами державних органів позивача було взято на облік як платника податків: 26643, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, КАМ'ЯНСЬКЕ УПРАВЛІННЯ, КАМ'ЯНСЬКА ДПІ (М.КАМ'ЯНСЬКЕ),43145015.
Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, на початку січня 2022р. останнім отримано засобами поштового зв'язку постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.01.2022р. №68061855 про стягнення заборгованості на суму 37 788,74 грн. згідно вимоги про сплату боргу (неустойки) від 19.02.2021р. №Ф-281501-55У, яку склало ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якій ОСОБА_1 виступає у якості боржника. Ознайомлення здійснене позивачем з даною вимогою про сплату боргу (неустойки) від 19.02.2021 р. №Ф-281501-55У у державного виконавця в приміщені Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за допомогою фотокамери 08.02.2022р. (з відміткою про ознайомлення) на підставі заяви про ознайомлення з матеріалами справи від 03.02.2022р. Однак, в 2010 р. позивач припинив займатися підприємницькою діяльністю, у зв'язку з чим (за відсутності заборгованості) в усному порядку звернувся до працівників податкової інспекції, де його запевнили що ніяких звернень та документів не потрібно.
З матеріалів справи, в інтегрованій картці платників по коду бюджетної класифікації 71040000 позивача згідно з алгоритмом відображення сум квартальних нарахувань з єдиного внеску в автоматичному режимі станом на момент формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) обліковується заборгованість у сумі 37788,74 грн., яка складається з:
за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8448,00 грн.;
за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн.;
за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 гри.;
за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн.;
за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн.;
за І квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн.;
за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн.;
за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн.;
за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 року в сумі 2457,18 грн.;
за І квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 року в сумі 2078,12 грн.;
за II квартал 2020 року по терміну сплати 20.07.2020 року в сумі 1039,06 грн.;
за III квартал 2020 року по терміну сплати 19.10.2020 року в сумі 3178,12 грн.;
за IV квартал 2020 року по терміну сплати 19.01.2021 року в сумі 2200,00 грн.
Станом на 31 січня 2021 року сума боргу (недоїмки) становила 37788,74 грн.
Відповідно до Інструкції № 449 було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-281501-55 від 19 лютого 2021; року на суму 37788,74 грн., адже на кінець календарного місяця (31 січня 2021 року) була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.
Податковий орган на підставі пункту 4 розділу VI Інструкції №449 надіслав вимогу про сплату боргу (недоїмки) на податкову адресу платника: АДРЕСА_1 . Дана адреса зазначена позивачем в матеріалах судової справи.
Відповідно до даних АТ «Укрпошта» поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 5192700756291 повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Після набуття статусу узгодженої оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19 лютого 2021 року №Ф-281501-55У на суму 37788,74 грн. направлено до органу державної виконавчої служби.
Вважаючи спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та безпідставною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Слід зазначити, що спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 2 Закону № 2464-VI визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Судом встановлено, що відповідно до довідки за формою ОК-5 підтверджується індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб, зокрема, фактично отриманий заробіток та сплату страхових внесків позивача безперервно з 2000 року по 02.07.2019 року.
Як вже зазначено вище, згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків ( ОСОБА_1 ) відображено наступні нарахування:
- за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8 448,00 грн; за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн; за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн; за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн; за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн; за І квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн; за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн; за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн; за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 року в сумі 2754,18 грн; за І квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 року в сумі 2078,12 грн; за II квартал 2020 року по терміну сплати 20.07.2020 року в сумі 1039,06 грн; за III квартал 2020 року по терміну сплати 19.10.2020 року в сумі 3178,12 грн; за жовтень - листопад 2020 року по терміну сплати 19.01.2021 року в сумі 2200,00 грн.
З копії трудової книжки позивача (серія НОМЕР_1 ) убачається, що 02.07.2019 року позивача звільнено у зв'язку з закінченням строку трудового договору п. 2 ст. 36 КЗпП України.
В свою чергу, згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків ( ОСОБА_1 ) відображено нарахування заборгованості з 09.02.2018 року по 02.07.2019 року у сумі 21 030,90 грн.
Суд звертає увагу на те, що доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Відповідач про наявність таких доходів не зазначав.
Суд зазначає, що факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (з 2017 по 02.07.2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Однак, позивачу як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відтак, оскільки позивач у період з січня 2017 року по 02.07.2019 року офіційно був працевлаштований, та з його заробітної плати роботодавцем відраховувався єдиний соціальний внесок, то суд приходить до висновку щодо протиправності та безпідставності та протиправності нарахування Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 21030,90 грн. за період з січня 2017року по 02.07.2019 року.
Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувану вимогу відповідача на суму 21 030,90 грн. не можна вважати правомірною.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа № 440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа № 480/4656/18).
Разом з цим, в частині нарахування ГУ ДПС у Дніпропетровській області заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 16 757,84 грн. слід відмовити, оскільки відповідну інформацію щодо офіційного працевлаштування та інформацію щодо сплати ЄСВ, або відрахування ЄСВ із заробітної плати за період з 03.07.2019 року по січень 2021 року позивач до суду не надав.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) покладено на контролюючий орган.
Відповідач не довів суду правомірності прийнятої ним вимоги про сплату боргу (недоїмки).
З огляду на встановлене суд приходить про часткове задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Належним способом захисту прав позивача є визнання відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправною та її скасування в частині заборгованості з єдиного соціального внеску в розмірі 21030,90 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №74Т003NOM від 11.02.2022 року.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.
Відтак, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 552,27 грн. (21 030,90*100/37788,74=55,65; 992,40*55,65/100=552,27) підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу зі сплати боргу (недоїмки) від 19.02.2021 року №Ф-281501-55У винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658, адреса; 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська. 17а) на суму 21 030,90 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 552,27 грн. (п'ятсот п'ятдесят дві гривні двадцять сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник