08 квітня 2022 року Справа № 160/18040/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/18040/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача 2: Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,-
04 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області - рішення № 046450006852 від 19.04.2021 року про відмову в призначенні позивачу пільгової пенсії за Списком № 2 виробництв, цехів, професій, посад робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та пільгових розмірах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській нарахувати позивачу пенсію, починаючи з 13.01.2021 року, з урахуванням стажу роботи який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, цехів, професій, посад -19 років 6 місяців 21 день, при загальному стажі роботи 35 років 3 місяці 11 днів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , після досягнення 55 років, маючи пільговий стаж 19 років 6 місяців 21 день по Списку № 2, при загальному трудовому стажі 35 років 3 місяці 11 днів. 12 квітня 2021 року звернувся до Відділу обслуговування громадян № 22 (сервісний центр) Головного упраління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для нарахування йому пільгової пенсії по досягненню 55 річного віку. При цьому, надав копію паспорта, копію РНОКПП, трудову книжку, довідку про підтвердження наявного пільгового трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової кннижки або відповідних записів у ній, яка видана Акціонерним товариством «Інтерпайп Новомосковський трубний завод», з переліком робочих місць, виробницт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове забезпечення по Списку № 2 за різні періоди, копії наказів про підсумки проведення атестації робочих місць за умови праці теж за різні роки. Однак, отримав відмову відповідача в нарахуванні пільгової пенсії. В рішенні № 046450006852 від 19.04.2021 року пенсійним органом зазначено: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.09.1999 року по 31.12.2003 року, оскільки на печатці відсутній код ОКПО, що є порушенням пункту 15 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого КМУ від 25.05.1998 року № 740, періоди роботи не підтверджено відомостями з реєстру застрахованих осіб. Вважає рішення відповідача протиправним, що суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ та постанові КМУ № 637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній». При цьому, зазначає, що має достатній загальний трудовий стаж для нарахування пільгової пенсії, навіть без врахування періоду роботи з 15.09.1999 року по 31.12.2003 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/18040/21 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Також, відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
15 листопада 2021 року представником відповідача 1 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти позову та зазначив, зокрема 16.04.2021 року пенсійним органом прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 046450006852 у зв'язку з тим, що позивач на дату звернення (13.04.2021) при досягнення ним 55 років не має необхідного пільгового стажу. 19.04.2021 року відділом з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій прийнято рішення № 046450006852 щодо відмови у заліку окремих періодів стажу. За наданими позивачем документами до страхового та пільгового стажу не зараховано наступні періоди: до страхового стажу - період роботи з 05.09.1999 по 31.12.2003, оскільки в трудовій книжці на печатці відсутній код ОКПО, що є порушенням пункту 15 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого КМУ від 25.05.1998 № 740, даний період роботи не підтверджено відомостями з реєстру застрахованих осіб; до пільгового стажу - період роботи з 01.01.1992 по 01.06.1998, оскільки у довідці про пільговий характер роботи від 12.04.2021 № 47 зазначена посада не відповідає найменуванню посади за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11.03.1994 № 162, від 26.01.1991 № 10, що є порушенням п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Для зарахування означених періодів відділом з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії запропоновано позивачу надати довідки, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. З огляду на викладене, рішення від 16.04.2021 та 19.04.2021 вважає законними та обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року залучено до участі у справі №160/18040/21 в якості другого відповідача Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734).
Цією ж ухвалою суду, відповідачу - 2 було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про залучення другого відповідача у справі № 160/18040/21 разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Суд зазначає, що станом на час розгляду справи відповідач 2 правом на подання відзиву не скористався, ухвалу суду від 07.02.2022 року отримано відповідачем 2 - 19.02.2022 року, згідно роздруківки з сайту «Укрпошти» по відстеженню поштового відправлення за пошуком трек-номеру 4930020170095.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Як вбачається з обставин справи та наявних у справі матеріалів, 13.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян № 22 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
19.04.2021 року Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 1) розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийняло рішення, згідно якого ОСОБА_1 відмовлено у заліку окремих періодів стажу № 046450006852, у зв'язку з не врахуванням окремих періодів стажу. Вказано в рішенні, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.09.1999 року по 31.12.2003 року, оскільки на печатці відсутній код ОКПО, що є порушенням пункту 15 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого КМУ від 25.05.1998 року № 740, періоди роботи не підтверджено відомостями з реєстру застрахованих осіб. Тому для зарахування періоду роботи з 05.09.1999 року по 31.12.2003 року позивачу необхідно надати відповідну довідку з підприємства відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637, видану на підставі первинних документів.
Також, суд зазначає, що в матеріалах справи № 160/18040/21 наявне рішення № 046450006852 відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 1 від 16.04.2021 року про відмову у призначенні пенсії, доданого відповідачем 1 до відзиву на позовну заяву, в якому зазначається, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, у зв'язку з не зарахуванням, окрім періоду роботи з 05.09.1999 року по 31.12.2003 року до страхового стажу зазначеного в спірному рішенні № 046450006852 від 19.04.2021 року, не зараховано період роботи з 01.01.1992 року по 01.06.1998 року до пільгового стажу. Так, вказано, що за доданими документами до пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 01.01.1992 року по 01.06.1998 року, оскільки у довідці про пільговий характер від 12.04.2021 № 47 зазначена посада не відповідає найменуванню посади за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 11.03.1994 р. № 162, від 26.01.1991 р. № 10, що є порушенням п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому ПКМ України від 12.08.1993 р. № 637 та підсумкам атестації робочих наказ від 20.05.1997 р. № 136. Тому для зарахування періоду пільгового стажу за Списком 2 надати довідку пільгового характеру роботи із зазначенням правильного найменування посади «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» у відповідності до вищезазначених списків.
Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачами, як фізичною особою та суб'єктами владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності не врахування до страхового та пільгового стажу певних періодів роботи позивача та, як наслідок відмови, у призначені пенсії.
Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі по тексту - Закон № 1788-ХІІ), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058-IV) та Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі по тексту - Порядок № 637).
Усі зазначені нормативно-правові акти використані судом в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Законом України від 3 жовтня 2017 року №2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни до Закону №1058 та доповнено його розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Статтею 8 Закону 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з пп. 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-VI, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до частини 1-2 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З аналізу вищенаведеного можливо зробити висновок, що для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, необхідним є:
1) наявність страхового стажу не менше 30 років, з них 12 років 6 місяців на зазначених роботах
2) віднесення професії до списку робіт і професій, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162.
Приписами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, в пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.
Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Щодо не зарахування відповідачем періоду з 05.09.1999 року по 31.12.2003 року з огляду на відсутність на відтиску печатки ідентифікаційного коду підприємства суд зазначає наступне.
Згідно з записом № 6 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 вбачається, що 05.09.1999 року позивач прийнятий водієм на фірму «С.В.С». Згідно запису № 7 - 12.09.2004 року за згодою сторін.
У відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні», норми якого були чинними на час роботи позивача в фірмі «С.В.С.», підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Вимог щодо зазначення на печатці ідентифікаційного коду юридичної особи зазначений Закон не містив.
Опис печаток і штампів був визначений у розділі 4 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року. На час її прийняття вимога про зазначення на печатці ідентифікаційного номеру була відсутня.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 276 було затверджене Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, яким вперше встановлено вимогу щодо зазначення номеру, що присвоюється суб'єкту господарювання під час його державної реєстрації.
Так, у відповідності до абз. 3 п. 11 Положення № 276 на печатках і штампах повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.
У зв'язку з прийняттям вказаного Положення, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 липня 1994 року № 379 були внесені зміни до Інструкції № 643. Зокрема, п. 4.2 вказаної інстанції було доповнено новим абзацом, який передбачав, що на печатках і штампах суб'єктів підприємницької діяльності повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію.
Разом з тим, зазначені нормативно-правові акти не передбачали визнання недійсними раніше виданих печаток та не встановлювали для суб'єктів підприємницької діяльності обов'язку здійснити заміну печатки у зв'язку із встановленням новим вимог до її оформлення.
З 01 січня 2004 року набув чинності Господарський кодекс України, відповідно до ч. 7 ст. 58 якого на печатках і штампах суб'єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб'єкта включено до державного реєстру суб'єктів господарювання, або ідентифікаційний код громадянин а-підприємця.
Положеннями п. 4 розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України було установлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Разом з тим, строк приведення печаток у відповідність до зазначених вимог установлений не був.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а зазначив, що «підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці».
Згідно з ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відсутність посилання чи неточних записів, відсутності печатки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність ведення та заповнення трудової книжки.
Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (адміністративне провадження № К/9901/2310/18).
Доказів визнання недостовірним запису у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачами суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем 2 при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Щодо відмови у зарахуванні цього періоду, покликаючись на те, що період роботи не підтверджено відомостями з реєстру застрахованих осіб.
Суд зауважує, що згідно з приписами ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази звернень пенсійного органу до підприємства для отримання відповідної інформації.
Таким чином, посилання пенсійного органу стосовно ненадання певних документів є необґрунтованими та не спростовують факт перебування позивача у трудових відносинах з фірмою «С.В.С.» у спірний період, вказаний у рішенні № 046450006852.
Враховуючи викладене відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність не врахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 05.09.1999 року по 31.12.2003 рік на фірмі «С.В.С.».
Слід зауважити, що досліджуючи копію трудової книжки позивача суд встановив, що період роботи позивача водієм на фірмі «С.В.С.» є саме з 05.09.1999 року по 12.09.2004 року, а не як зазначено відповідачем у спірному рішенні та у відзиві на позовну заяву з 05.09.1999 року по 31.12.2003 рік.
Стосовно спірного періоду роботи позивача з 01.01.1992 року по 01.06.1998 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 13 Закону №1788-ХІІ порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" на роботах із шкідливими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст. 100 даного Закону.
За змістом вказаної норми особам, які мають право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Як зазначено вище, відповідно до п. 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
З трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої 09.08.1984 року, судом встановлено, що позивач у період з 09.08.1984 року по 01.06.1998 року працював у «Новомосковський трубний завод» на посаді електромонтер з обслуговування електрообладнання (підстава розпорядження № 1404-ок про прийом від 09.08.1984 р., рядок запису № 2; розпорядження № 392 про звільнення від 01.06.1998 р. рядок запису № 5).
Крім того, дослідженням довідки № 66 від 18.05.2021 року виданої ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» встановлено, що позивач, зокрема у період з 09.08.1984 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 01.06.1998 року працював у «Новомосковський трубний завод» на професією, посадою електромонтер з обслуговування електроустаткування (підстава розпорядження № 1404-ок про прийом від 09.08.1984 р.; розпорядження № 392 про звільнення від 01.06.1998 р.), що передбачено Списком № 2, розділ 4, підрозділ 4 «а»; Списком № 2, розділ 3, підрозділ 4 «а». Підстава: постанова Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173 (первинні документи: особова картка Т-2, розпорядження про прийом, арх.№ 1327 за 1998 р.); постанова Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10 (первинні документи: особова картка Т-2, наказ № 136 від 20.05.1997 р. «Про затвердження результатів атестації робочих місць»; постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, (первинні документи: особова картка Т-2, наказ № 136 від 20.05.1997 р. «Про затвердження результатів атестації робочих місць»). Вислуга за спірний період (з 01.01.1992 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 01.06.1998 року) становить 6 років 05 місяців 0 днів (02 роки 02 місяці 09 днів + 04 років 02 місяці 21 день).
Зазначене у довідці відповідає абз. 2 п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Довідкою № 66 від 18.05.2021 року виданої Управління персоналом АТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» підтверджується порядок послідуючих перейменувань Новомосковського заводу, в тому числі згідно наказу по заводу № 194 від 08.07.1997 року.
Також за спірний період підтверджено атестацією робочих місць: наказ № 136 від 20.05.1997 (позивачем до матеріалів справи долучено копію наказу).
Суд наголошує, як вже зазначено вище, норми чинного законодавства надають перевагу записам трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі №593/283/17 висловив позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, оскільки позивач має відповідний запис у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, цей запис є належним та допустимим доказом підтвердження його пільгового стажу, а тому, суд приходить до переконання, що відповідач 2 неправомірно не врахував до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за Списком № 2 вказаний період, лише з підстави неповного найменуванням посади "електромонтер з обслуговування електроустаткування" у відповідності до списків.
Судовим розглядом справи встановлено, що пенсійним органом за результатами розгляду заяви позивача про призначення пільгової пенсії від 13.04.2021 року прийнято рішення №046450006852 від 16.04.2021 року про відмову в призначенні пенсії та від 19.04.2021 року про відмову у заліку окремих періодів стажу, яке направлено на адресу позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 21.04.2021 року № 0400-010225-8/56904.
При цьому, суд зауважує, що права позивача у даному випадку порушено саме вищевказаною протиправною відмовою відповідача, оформленою рішеннями № 046450006852 від 16.04.2021 року (додане відповідачем 1 до відзиву) та від 19.04.2021 року (оскаржується позивачем), а тому, керуючись приписами ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України України, якою, зокрема, передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а також враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і визнати протиправними та скасувати відмову відповідача 2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , викладених в рішеннях № 046450006852 від 16.04.2021 року та 19.04.2021 року, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.
Стосовно вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати позивачу пенсію, починаючи з 13.01.2021 року, з урахуванням стажу роботи який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, цехів, професій, посад - 19 років 6 місяців 21 день, при загальному стажі роботи 35 років 3 місяці 11 днів, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно абзацу шостому підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; забезпечує своєчасне і в повному обсязі виплату щомісячного довічного утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, відповідачі входять в єдину систему територіальних органів Пенсійного фонду України, отже вимога щодо нарахування пенсії саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тобто за місцем свого проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання, відповідає Положенню про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення цієї частини позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у спосіб: нарахувати пільгову пенсію позивачу, з огляду на наступне.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
В той же час, згідно з п.п.7 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №41/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Також суд для найбільш ефективного захисту порушеного права особи може вийти за межі позовних вимог (ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачем, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах буде скасування рішення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.04.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наслідками чого прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1816,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2282712543.1 від 28.09.2021 року.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1816,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача 2: Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднання управління Пенсійного фонду України Донецької області № 046450006852 від 16.04.2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії, за заявою про призначення пенсії від 13.04.2021 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об'єднання управління Пенсійного фонду України Донецької області № 046450006852 від 19.04.2021 року про відмову у заліку окремих періодів стажу ОСОБА_1 , за заявою про призначення пенсії від 13.04.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.04.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 виробництв, цехів, професій, посад, згідно ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00 гривень (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 42172734) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00 гривень (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко