27 квітня 2022 року ЛуцькСправа № 140/480/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІАВТО» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІАВТО» (далі - ТзОВ «СІТІАВТО», позивач) звернулося в суд з позовом до Рівненської митниці (відповідач) про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митних декларацій №UA204060/2021/00042 та № UA204000/2021/00148.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларантом позивача з метою декларування товарів, а саме: товар №1 «сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN TGX18.440, VIN - НОМЕР_1 » та товар №2 «сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN TGX18.480, VIN - НОМЕР_2 » на митний пост Рівненської митниці подано митні декларації №UA204060/2021/013919 від 14.07.2021 та №UA204020/2021/248287 від 15.07.2021 щодо кожного з ввезених товарів відповідно.
Позивач вказує, що зазначені вище товари мають походження з країни Європейського Союзу, тому при їхньому ввезенні мало місце застосування преференцій по сплаті мита за кодом 410. Однак, Рівненська митниця, проводячи митне оформлення, дійшла висновку, що преференційний режим оподаткування до таких товарів на підставі сертифікатів з перевезення (походження) EUR.1 від 25.06.2021 №Е5.891.990, від 05.05.2021 №E5.847.274 не може бути застосовано, тому відповідачем складено картки відмови у митному оформленні, у яких зазначено про прийняття рішення про призупинення надання преференційного режиму до вищевказаних товарів до надходження результатів перевірки документа про походження товару відповідно до статті 32 пункту 4 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Позивач не погоджується з оскаржуваними картками відмови у митному оформленні товарів №UA204060/2021/00042 та № UA204000/2021/00148, оскільки до митного оформлення декларантом було надано вичерпний перелік документів, на підставі яких можна пересвідчитись, що країна походження товарів підтверджена належним чином, також було надано достатнє підтвердження документів для застосування преференційного режиму. Крім того, зазначає, що оскільки причиною відмови у прийнятті митної декларації є рішення про призупинення застосування тарифних преференцій зі сплати мита відповідно до статті 32 пункту 4 Доповнення І до отримання від митної адміністрації Бельгії результатів перевірки сертифіката EUR.1, тому вважає, що митний орган зобов'язаний надати будь-яке підтвердження того, що було направлено конкретний запит по конкретному сертифікату з перевезення EUR1., на підставі якого було застосовано преференційний режим походження. При цьому, абстрактні та не конкретизовані сумніви митного органу не можуть бути підставою для відмови у прийнятті митних декларацій, оскільки у даному випадку митним органом на перевірку документи не направлялись, відповідей щодо непідтвердження походження товарів від компетентних органів не надходило, а власне сама відмова базується лише на необґрунтованих сумнівах, що є порушенням процедури перевірки підтвердження преференційного походження товару, що імпортується в Україну з території Європейського Союзу.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що ТзОВ «СІТІАВТО» подано до митного оформлення товар «сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, модель TGX 18.440, ідентифікаційний номер (номер шасі) - WMA06XZZ5GW215568…» за митною декларацією від 14.07.2021 №UA204060/2021/013919 та товар «сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, модель TGX 18.480, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_2 …» за митною декларацією від 15.07.2021 №UA204020/2021/248287.
Преференційний режим оподаткування до вказаних товарів заявлено на підставі оригіналів сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 25.06.2021 №Е 5.891.990 та від 05.05.2021 №Е5.847.274. Експортером товарів є аМ Trading s. г. о. (Словаччина).
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів посадовою особою Рівненської митниці прийнято рішення про надання карток відмови від 14.07.2021 №UA204060/2021/013919 та від 15.07.2021 №UA204000/2021/000148, відповідно до яких призупинено надання преференційного режиму оподаткування до товару до отримання відповіді від уповноваженого органу щодо перевірки документу про преференційне походження товару (уповноважені органи Бельгії). Причина для надання відмов: листом Держмитслужби від 02.07.2021 №08-1.4/15-03/7/6496 передбачено, що під час митного оформлення призупиняються тарифні преференції до отримання результатів перевірки достовірності сертифіката з перевезення товару EUR.1 у разі, якщо сертифікат з перевезення товару EUR.1 видано експортеру товарів, походження яких не підтверджено митними органами країни експорту за запитом Держмитслужби і в подальшому експортує такі ідентичні товари (за тим же кодом згідно з УКТЗЕД, або за тим же кодом згідно з УКТЗЕД та описом та/або маркою та/або артикулом тощо) із сертифікатом з перевезення товару EUR.1 (до ідентичних товарів також відносяться вживані транспортні засоби товарних позицій 8701, 8702, 8703, 8704, 8705, 8716 згідно з УКТЗЕД незалежно від їх коду згідно з УКТЗЕД).
На момент митного оформлення товарів встановлено, що імпортер наявний у переліку товарів, походження яких не підтверджено митними органами зарубіжних країн (лист уповноваженого органу Словаччини від 27.01.2021 №Z4215 F-1012/20-1, доведений листом Держмитслужби від 22.04.2021 №15/15-03/7.13/860).
Проект запиту щодо перевірки правильності та автентичності оригіналів сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 25.06.2021 №Е5.891.990 та від 05.05.2021 №Е 5.847.274 митницею направлено до Держмитслужби (лист від 19.07.2021 №7.13-2/15/4- 34/627), при цьому, станом на день подання відзиву відповідь не отримано.
Також вказує, що 01.01.2019 набрало чинності Доповнення І «Щодо визначення поняття «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Доповнення І) до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014. Відповідно до пункту 4 статті 32 Доповнення І якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними (пункт 4 статті 33 Протоколу І).
Вважає, що посадові особи Рівненської митниці діяли виключно у відповідності до приписів частини 2 статті 19 Конституції України та норм чинного законодавства України з питань державної митної справи та Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, у зв'язку з чим у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 04.01.2021 між фірмою аM Trading s. r. o. (продавець) та ТзОВ «СІТІАВТО» (покупець) укладено контракт №01/01-21, згідно з яким продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець оплатити автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі нові та бувші у використанні, кузова до легкових автомобілів та запчастини до них нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи та напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадра цикли та іншу фототехніку нову та бувшу у використанні, човни, яхти та інші плавзасоби нові та бувші у використанні, одяг, що був у вжитку, взуття, що було у вжитку, інші текстильні вироби, що були у вжитку (надалі «Товар»). Асортимент, кількість та ціни товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару, і є невід'ємними частинами цього Контракту. Ціни та загальна вартість кожної партії товару вказуються в інвойсах, які складають невід'ємну частину цього контракту.
14.07.2021 та 15.07.2017 для митного оформлення товару декларантом ТзОВ «Смартброк» в інтересах ТзОВ «СІТІАВТО» подано митні декларації: 1) №UA204060/2021/013919 на товар «сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, модель TGX18.440, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2016, модельний рік виготовлення - 2016...»; 2) №UA204020/2021/248287 на товар «сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення марки MAN, модель TGX18.480, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_2 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2014...». При цьому у графах 34 митних декларацій декларантом заявлено країну походження товару - EU (Європейський Союз), у графі 36 МД зазначено код пільги в оподаткуванні ввізним митом 410000000 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Євросоюзу.
Для підтвердження походження товарів та для застосування тарифної пільги в оподаткуванні ввізним митом декларантом надано: 1) до МД №UA204060/2021/013919 - рахунок-фактура (інвойс) №5020210517 від 18.06.2021, сертифікат з перевезення (походження) №E5.891.990 від 25.06.2021, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 03.02.2016, зовнішньоекономічний контракт №01/01-21 від 04.01.2021, договір про надання послуг митного брокера №15 від 01.05.2020, копія митної декларації країни відправлення №21BEE0000053961049 від 23.06.2021; 2) до МД №UA204020/2021/248287 - рахунок-фактура (інвойс) № 5020210412 від 30.04.2021, сертифікат з перевезення (походження) товару № E5.847.274 від 05.05.2021, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 13.02.2018, зовнішньоекономічний контракт №01/01-21 від 04.01.2021, договір про надання послуг митного брокера №15 від 01.05.2020, копія митної декларації країни відправлення №21BEE0000037941628 від 29.04.2021.
Однак Рівненською митницею оформленні картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA204060/2021/00042 та №UA204000/2021/00148 відповідно, з тих підстав, що преференційний режим оподаткування до товару, поданого до митного оформлення за митною декларацією від 14.07.2021 №UA204060/2021/013919 на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 25.06.2021 №Е5.891.990, та до товару, поданого до митного оформлення за митною декларацією від 15.07.2021 №UA204020/2021/248287 на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 05.05.2021 № E5.847.274, не може бути застосовано, оскільки митницею прийнято рішення призупинити надання преференційного режиму до вказаних вище товарів до надходження результатів перевірки документів про походження товару відповідно до статті 32 пункту 4 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Не погоджуючись із прийнятими картками відмови в митному оформленні (випуску) товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 318 МК України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 МК України).
Згідно з частинами другою, третьою статті 318 МК України митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Положеннями статті 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Частинами першою-третьою статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
За змістом статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (частина дев'ята статті 43 МК України).
Частиною дев'ятою статті 36 МК України передбачено, що особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Законом України від 16.09.2014 №1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угода про асоціацію).
Відповідно до статті 25 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.
Як обумовлено статтею 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І).
Таким чином, Угода про асоціацію з ЄС передбачає обов'язок України застосовувати преференційне мито до товарів, що походять з території інших сторін.
Згідно з частиною першою статті 16 розділу V Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або UA/EU/P1/ua 14; (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Відповідно до статті 17 розділу V Протоколу І сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню. Дата видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 повинна бути вказана в Комірці 11 цього сертифіката. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Як визначено у статті 1 Рішення підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21.11.2018 №1/2018 (далі - Рішення №1/2018, застосовується з 01.01.2019) Протокол І до Угоди про асоціацію замінено текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.
Статтею 1 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва (додаток до Рішення №1/2018) встановлено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Відповідно до пункту 1 статті 15 «Загальні вимоги» Доповнення І до Конвенції, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.
Отже, сертифікат з перевезення товару EUR.1 є підставою для застосування до товару преференційного режиму оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування ввізним митом під час митного оформлення декларант надав митному органу сертифікати з перевезення товару EUR.1 від 25.06.2021 №Е 5.891.990 та від 05.05.2021 №Е5.847.274. При цьому, суд звертає увагу, що будь-яких зауважень щодо форми та змісту вказаних сертифікатів у митного органу не виникало.
За умови подання документів із підтвердженням преференційного походження, сумніви в оформленні таких документів не можуть бути підставою для відмови у визнанні преференційного статусу. Тобто на імпортера не може бути покладено тягар доказування наявності в експортера правових підстав для підтвердження преференційного походження.
Видаючи картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA204060/2021/00042 та №UA204000/2021/00148, відповідач вказав, що преференційний режим оподаткування до товарів на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 25.06.2021 №Е5.891.990 та від 05.05.2021 № E5.847.274 не може бути застосовано, оскільки митницею прийнято рішення призупинити надання преференційного режиму до вказаних вище товарів до надходження результатів перевірки документів про походження товару відповідно до статті 32 пункту 4 Доповнення І до Конвенції.
Частинами першою-четвертою статті 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням.
У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей (частина п'ята названої статті).
Статтею 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-МЕD, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Отже, вказані норми передбачають взаємодію договірних сторін, зокрема, ними передбачено право та спеціальний порядок перевірки достовірності та правильності інформації (у тому числі сертифікатів з перевезення товару EUR.1), що міститься у відповідних документах. При цьому наведені положення фактично передбачають презумпцію достовірності документів до тих пір, поки митні органи країни експорту за запитом митних органів країни імпорту за результатами проведеної перевірки не доведуть протилежного (за винятком ситуації, що відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів).
Зі змісту відзиву на позовну заяву слідує, що підставою для видання оскаржуваних карток відмови у митному оформленні товарів, відповідно до яких повідомлено про призупинення надання преференційного режиму до товару до надходження результатів перевірки документів про походження товару, стало те, що згідно сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 25.06.2021 №Е5.891.990 та від 05.05.2021 № E5.847.274 експортером товарів є аМ Trading s. г. о. (Словаччина). На момент митного оформлення товарів встановлено, що вказаний імпортер наявний у переліку товарів, походження яких не підтверджено митними органами зарубіжних країн (лист уповноваженого органу Словаччини від 27.01.2021 №Z4215 F-1012/20-1, доведений листом Держмитслужби від 22.04.2021 №15/15-03/7.13/860). Проект запитів щодо перевірки правильності та автентичності оригіналів сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 25.06.2021 №Е5.891.990 та від 05.05.2021 №Е 5.847.274 митницею направлено до Держмитслужби (лист від 19.07.2021 №7.13-2/15/4- 34/627).
Суд зауважує, що стаття 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції дає митному органу право або призупинити надання преференції, або відмовити у її наданні. Призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера; відмова у наданні права на преференцію можлива якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
Проте, матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачем запитів до Держмитслужби України (лист від 19.07.2021 №7.13-2/15/4- 34/627), запитів до митних органів країни - експортера про проведення перевірки достовірності документів про походження ввезеного товару; доказів перевірки преференційного походження товару до моменту прийняття рішення у цій справі.
Суд зауважує, що вирішення питання щодо країни походження товару повинне прийматися після одержання додаткових відомостей, сам факт звернення до Держмитслужби України (так стверджує відповідач, при цьому доказів такого звернення матеріали справи не містять) ще не є підставою для відмови у митному оформленні товарів за преференційним режимом.
У випадку встановлення відповідачем невідповідності відомостей у наданих для митного оформлення документах, він дійсно мав право відповідно до положень статті 45 МК України звернутись до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Однак відповідачем під час митного оформлення імпортованих позивачем товарів не було безпосередньо встановлено невідповідності відомостей у наданих для митного оформлення документах. Оскільки сумніви митного органу ґрунтувались виключно на інформації стосовно експортера товарів (аМ Trading s. г. о.), тому, на думку суду, така інформація, не могла бути належною підставою для відмови у митному оформленні за преференційним режимом товару, який оформлявся за МД №UA204060/2021/013919 та №UA204020/2021/248287.
У свою чергу, наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів, однак не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 23.04.2019 у справі №817/4660/13-а.
Оскільки позивач подав у встановленому порядку документи, необхідні для підтвердження застосування преференційного режиму до товарів, ввезених згідно МД №UA204060/2021/013919 та №UA204020/2021/248287, щодо достовірності яких відсутні обґрунтовані сумніви, підтверджені належними доказами, тому, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у митному оформленні за вказаним режимом.
Крім того, як визначено статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Жодних умов невиконання положень МК України спірні картки відмови не містять.
За наведених обставин та з урахуванням положень нормативно-правових актів, що врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за МД №UA204060/2021/013919 та №UA204020/2021/248287. Оскільки прийняті відповідачем картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA204060/2021/00042 та №UA204000/2021/00148 не відповідають нормам чинного законодавства, то їх слід визнати протиправними та скасувати, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 4962,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 13.01.2022 №6.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому такі послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 01.09.2021, укладений між позивачем та адвокатом Крючковим В.О., рахунок-фактуру №1-000000361 від 13.01.2022, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-000000361; квитанцію №361-к від 13.01.2022; попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу.
За умовами договору про надання правової допомоги від 01.09.2021 вартість послуг погоджується сторонами додатково та підтверджуються актом приймання-передачі наданих послуг.
Як вбачається з акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-000000361, адвокатом було надано такі послуги: ознайомлення з товаросупровідними документами наданих клієнтом; пошук інформації в мережі інтернет щодо контрагента та перевірка правосуб'єктності учасників зовнішньоекономічної операції; юридичний прогноз справи та побудова стратегії представництва; подання адвокатського запиту до експортеру товарів; вивчення судової практики з відповідних правовідносин; аналіз та вивчення складених карток відмови; складання та подання позовної заяви. Загальна вартість робіт (наданих послуг) становить 6000,00 грн.
Оплату послуг з надання правничої допомоги підтверджує квитанція №361-к від 13.01.2022 на суму 6000,00 грн.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 6000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. Суд звертає увагу на те, що такі послуги як ознайомлення з товаросупровідними документами наданих клієнтом, пошук інформації в мережі інтернет щодо контрагента та перевірка правосуб'єктності учасників зовнішньоекономічної операції, юридичний прогноз справи та побудова стратегії представництва, вивчення судової практики з відповідних правовідносин та аналіз та вивчення складених карток відмови охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
Відтак суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев'ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст та характер наданих послуг, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та позивачу необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.
З урахуванням наведеного, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 7962,00 грн., з них: судовий збір - 4962,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу - 3000,00 грн.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови Рівненської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204060/2021/00042, №UA204000/2021/00148.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, код відокремленого підрозділу 43958370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІАВТО» (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Словацького, будинок 30, офіс 3, код ЄДРПОУ 43825824) судовий збір у розмірі 4962,00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. О. Андрусенко