м. Вінниця
27 квітня 2022 р. Справа № 120/19562/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мінченка Ярослава Васильовича до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мінченка Ярослава Васильовича до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятих Головним управління ДПС у Вінницькій області податкових повідомлень-рішень №0103573-2411-0202 та №0103575-2411-0202 від 17.03.2021 року.
Ухвалою від 04.01.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки підпунктом 266.7.1-1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. метрів (для квартири) та/або 500 кв. метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованим, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об'єкт нерухомого майна заявнику належить житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 652,00 кв.м.
Згідно рішення Джулинської сільської ради від 24.06.2019 року ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, житлової нерухомості на 2020 рік складає 0,15 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування (ст. 266.5.1 ПК України).
Мінімальна заробітна плата на 01.01.2020 року - 4723,00 грн. (4723,00х0,15%=7,0845 грн./кв.м.)
Загальна площа (652,00 кв.м х 7,0845 грн./кв.м = 4619,09 грн.).
Сума податку (4619,09 грн.) відповідно до рішення сільської ради збільшена на 25000 грн., згідно підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України (4619,09 грн. + 25000,00 грн. = 29619,09 грн.).
Відповідно до вищезазначеного, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2021 року №0103573-2411-0202, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 29619,09 грн. за 2020 рік.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об'єкт нерухомого майна позивачу належить нежиле приміщення, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 486,40 кв.м.
Згідно рішення Джулинської сільської ради від 24.06.2019 року ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нежитлової нерухомості на 2020 рік складає 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування.
Мінімальна заробітна плата на 01.01.2020 року - 4723,00 грн. (4723,00 х 1,5% = 70,845 грн./кв.м).
Загальна площа (486,40 м2 х 70,845 грн./кв.м = 31587,42 грн.).
Відповідно до вищезазначеного, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2021 року №0103575-2411-0202, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 31587,42 грн. за 2020 рік.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями №0103573-2411-0202 та №0103575-2411-0202 від 17.03.2021 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим Кодексом України.
Статтею 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В свою чергу, розділ XII Податкового кодексу України (ст. 265- 289) визначає податок на майно.
Так, відповідно до статті 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з:
- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- транспортного податку;
- плати за землю.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлений статтею 266 Податкового кодексу України.
Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1. статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпунктів 266.2.1, 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Положеннями підпункту "а" 14.1.129.1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що до будівель, які віднесені до житлового фонду входять житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень".
В свою чергу, згідно з підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.7.1-1. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
У відповідності до підпункту 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Аналіз наведених норм вказує, що оподаткуванню підлягають як об'єкти житлової, так і нежитлової нерухомості. При чому, оподатковуються вони за різними ставками. Крім того, інформація, необхідна для розрахунку та справляння податку систематично надходить до органів державної фіскальної служби від органів державної реєстрації прав на нерухоме й органів, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб.
Як встановлено судом, позивач є власником будинку, з вбудованим приміщенням магазину будівельно-господарських матеріалів, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 652,00 м.кв.
05.09.2008 року актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту, створеної розпорядженням голови Бершадської районної державної адміністрації, було вирішено прийняти в експлуатацію об'єкт - магазин будівельно-господарських матеріалів (переобладнання частини житлового будинку), який зареєстрований у відділі інспекції Держбудконтролю Вінницької області по Південному регіону 26.09.2008 року.
В подальшому, на підставі рішення виконавчого комітету Джулинської сільської ради "Про оформлення права власності і видачу свідоцтва нерухомого майна, на будівельно-господарських матеріалів" № 203 від 16.10.2008 року оформлено право приватної власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна: будинок з вбудованим приміщенням магазину будівельно-господарських матеріалів загальною площею 652 м.кв., в т.ч.: торгівельної - 345 м.кв., житлової - 65.9 м.кв., допоміжної - 240.6 м.кв., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 652,00 м.кв, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.11.2008 року /а.с. 20/, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Наведене свідчить, що об'єкт оподаткування за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 652,00 м.кв, що належить позивачеві, складається з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які в свою чергу, підлягають оподаткуванню за різними ставками податку.
Однак, відповідач, житловий будинок з вбудованим приміщенням магазину визначив, як житлову нерухомість, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, адже Податковим кодексом України чітко розмежовано об'єкти, що за своїми технічними характеристиками підпадають під визначення об'єктів житлової нерухомості, а також об'єкти нежитлової нерухомості.
Таким чином, податковий орган безпідставно включив до бази оподаткування площу нежитлового приміщення (магазин), як житлову та площу житлового будинку, яка є меншою за граничні розміри, визначені підпунктом 266.4.1 пунктом 266.4 статті 266 ПК України та не має оподатковуватись, а тому податкове повідомлення рішення №0103573-2411-0202 від 17.03.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Також суд зауважує, що питання віднесення належного позивачу будинку, з вбудованим приміщенням магазину будівельно-господарських матеріалів за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 652,00 м.кв до житлової та нежитлової нерухомості уже було предметом розгляду в адміністративних справах №120/4334/18 та №120/4430/19 де суд визнав рішення податкового органу щодо застосування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості протиправними.
Стосовно податкового повідомлення-рішення №0103575-2411-0202 від 17.03.2021 року, то суд зазначає наступне.
Порядок обчислення суми податку врегульовано положеннями пункту 266.7 статті 266 ПК України, згідно з яким обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Судом встановлено, що згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, від 13.01.2022 року №294489892, за позивачем з 07.06.2010 на праві приватної власності зареєстровано об'єкт нерухомого майна нежитлової нерухомості, реєстраційний номер 30614185, а саме: нежиле приміщення, склад будівельно-господарських матеріалів загальною площею 486,4 кв.м., що розміщений по АДРЕСА_2 .
Такий об'єкт перебував у власності позивача на протязі усього звітного періоду 2020 року.
Згідно рішення Джулинської сільської ради від 24.06.2019 року ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нежитлової нерухомості на 2020 рік складає 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування.
Отже, виходячи з наведеного, оскільки позивачеві належить нежиле приміщення, склад будівельно-господарських матеріалів загальною площею 486,4 кв.м., що розміщений по АДРЕСА_2 , який в цілому є об'єктом нежитлової нерухомості, то контролюючим органом правомірно нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 31587,42 грн.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені позивачем у розмірі 1816 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 908 грн. тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 91, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0103573-2411-0202 від 17.03.2021 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 44069150).
Суддя Свентух Віталій Михайлович