Рівненський апеляційний суд
Іменем України
20 квітня 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження №12020180040000727 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 січня 2022 року стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Семидуби Дубенського району Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.185, ч.3 ст.246 КК України,
Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 січня 2022 року ОСОБА_5 визнано винним та засуджено: за ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК) на два роки позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК на три роки 6 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст.246 КК - на три роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки 6 місяців.
На підставі ч.4 ст.70 КК, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 червня 2021 року, та призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки 3 місяці.
ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, строк відбуття покарання ухвалено рахувати з 25.06.2021.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно цього вироку, ОСОБА_5 , будучи засудженим за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та під час того, як судимість не була знята чи погашена у встановленому законом порядку, в період іспитового строку, повторно вчинив нові корисливі злочини.
Так, 07 листопада 2020 року, близько 10 години, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні квартири своєї матері ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_2 , керуючись корисливим мотивом та маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю нагляду за його діями з боку власника та інших сторонніх осіб, діючи умисно, повторно, таємно викрав належний ОСОБА_9 ноутбук марки «Асеr Аspire V5MODEL.:ZQY, вартістю 4166 гривень 67 копійок, який-знаходився на полиці шафи в кімнаті спальні вказаної квартир. Розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, ОСОБА_5 своїми умисними діями заподіяв ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.
Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_5 29 квітня 2021 року в період часу з 09 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., перебуваючи на території господарства, що за адресою: АДРЕСА_1 , реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, без дозволу та відома власника ОСОБА_10 , умисно, повторно, таємно, переконавшись в тому, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, викрав металобрухт, загальною вагою 107 кг, який належить ОСОБА_10 і знаходився на подвір'ї даного господарства, чим спричинив матеріальний збиток останньому, на загальну суму 535 грн. Викраденим ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд.
Згодом, ОСОБА_5 на початку березня 2021 року, перебуваючи на території господарства, що за адресою: АДРЕСА_3 , реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до житла, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, шляхом зриву навісних замків, без дозволу та відома власника ОСОБА_11 , проник в приміщення будинку вказаного господарства, звідки, умисно, повторно, таємно викрав належний ОСОБА_11 металобрухт, загальною вагою 139 кг, який знаходився у кімнатах цього будинку, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому шкоду на загальну суму 695 грн. Викраденим ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд.
12 червня 2021 року ОСОБА_5 , близько 11 год. 45 хв., перебуваючи у виділі № 3 кварталу № 33 геологічного заказника «Мізоцький кряж» Любомирського лісництва №1 Державного підприємства «Дубенське лісове господарство», територія якого відповідно Рішення облвиконкому від 22.11.1983 № 343 (зі змінами згідно з рішенням облвиконкому від 18.06.1991 № 98 та рішеннями обласної ради від 05.03.2004 № 322, від 27.05.2005 № 584 і від 25.09.2009 № 1331) віднесено до геологічного заказника місцевого значення в Україні, яка віднесена до природно-заповідного фонду України, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою здійснення незаконної порубки лісу, всупереч вимогам ст. 54 Лісового кодексу України, п. п. 2, 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», згідно яких використання лісових ресурсів проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком (ордером), не маючи лісорубного квитка (ордера) на здійснення лісорубних робіт, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, за допомогою ручної пилки та сокири, шляхом повного відокремлення стовбура від коріння, здійснив незаконну порубку сироростучих дерев породи «Граб», в кількості 3 штуки, один діаметром пня 20 см, та 2 по 16 см, загальною вартістю 1508 грн., чим спричинив державі в особі ДП «Дубенське лісове господарство на вказану суму.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить пом'якшити призначене йому покарання за сукупністю вироків.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_4 про законність даного вироку та залишення його без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень - злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
За роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містить п.1 Постанови від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як передбачено частиною 4 ст.70 КК, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. Частина 1 цієї статті визначає, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Також у п.21 цієї Постанови роз'яснено, що при вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.
Ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 покарання як за кожен вчинений злочин, так і остаточне покарання за сукупністю злочинів, яке за своїм видом та розміром відповідає особі винного і встановленим обставинам кримінального провадження.
Зокрема, судом було враховано як пом'якшуючі покарання обставини, тобто повне визнання вини, щире каяття у скоєному, сприяння у розкритті цих кримінальних правопорушень і часткове відшкодування завданих збитків, так і обтяжуючу - рецидив злочинів. При цьому, суд взяв до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, які за класифікацією кримінального закону віднесено до тяжкого так і нетяжких злочинів, а також дані про особу винного, який був раніше засуджений за вчинення аналогічних корисливих злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та продовжив злочинну діяльність.
Сукупність вказаних обставин стала підставою для висновку місцевого суду про можливість перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 лише за умов ізоляції від суспільства та обрання йому міри покарання в межах, наближених до нижньої межі санкції інкримінованих йому статей, та визначення остаточної міри покарання за сукупністю злочинів за правилами ч.4 ст.70 КК шляхом часткового приєднання не відбутої міри покарання за попереднім вироком.
Водночас, стаття 414 КПК встановлює, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Проте матеріалів цього кримінального провадження не дають підстав для висновку, що призначене ОСОБА_5 остаточне покарання є явно несправедливою через суворість.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд при ухваленні даного вироку дотримався вимог як закону про кримінальну відповідальність, так і кримінального процесуального закону, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 вид та міру покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає особі винного та обставинам кримінального правопорушення, а тому підстав для зміни даного вироку та задоволення апеляційних вимог колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 січня 2022 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_12 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 - протягом цього ж строку з дня отримання ним копії цієї ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3