Справа № 554/12258/21 Номер провадження 22-ц/814/866/22Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
27 квітня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,
розглянула в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справу за апеляційною скаргою адвоката Марченко Галини Іванівни, представника ОСОБА_1 , на ухвалу судді Октябрського районного суду м.Полтави від 03 лютого 2022 року (час ухвалення судового рішення не зазначений, дата виготовлення повного тексту ухвали - 03 лютого 2022 року) у справі за позовом адвоката Марченко Галини Іванівни, представника ОСОБА_1 , до Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» про стягнення заборгованості за договором № 51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,
Ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави від 03 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з підстав, передбачених ч.3 ст.185 ЦПК України. Роз'яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
В апеляційній скарзі адвокат Марченко Г.І., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначається, що висновок суду першої інстанції про необхідність сплати судового збору по вимогам, заявленим у позові, є хибним, таким, що суперечить сталій практиці Верховного Суду, оскільки спірні правовідносини витікають із виконання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру.
Відзив на апеляційну скаргу суду не надходив.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.371, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТзДВ «Полтавтрансбуд» про стягнення заборгованості за договором № 51 купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Просила стягнути з ТзДВ «Полтатрансбуд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 691 293,18 грн, що включає в себе: 125 080 грн - основного боргу; 64 145,27 грн - 3% річних; 148 397,63 грн - інфляційні втрати; 251 670,28 грн - проценти за безпідставно отримані кошти; 100 000 грн - моральної шкоди (а.с.1-14).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на невиконання відповідачем умов договору № 51 купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 25.07.2017 року, згідно якого вона оплатила вартість майнових прав на 2-х кімнатну квартиру під будівельним номером АДРЕСА_1 . Після введення будинку в експлуатацію відповідач свої зобов'язання не виконав - не передав у власність позивача квартиру, отримані кошти не повернув. Рішенням суду у справі № 552/3453/19 відмовлено позивачу у задоволенні позову про визнання права власності на квартиру на 2-х кімнатну квартиру під будівельним номером АДРЕСА_1 .
Не дивлячись на пред'явлені вимоги, позивач утримує кошти, одержані на виконання договору №51 купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 25.07.2017 року.
У позові стверджується, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки спірні правовідносини пов'язані із порушенням прав споживача.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 28 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав несплати судового збору (а.с.95).
20 січня 2022 року адвокат Марченко Г.І., представник позивача, отримала копію ухвали судді від 28 грудня 2021 року (а.с.96).
02 лютого 2022 року електронною поштою суду направлено клопотання адвоката Марченко Г.І., представника позивача, у якому з посиланням на судову практику у питанні застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин повідомлено про звернення ОСОБА_1 до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 552/3453/19 і заявлено вимогу про зупинення провадження на підставі п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України (а.с.97).
Ухвалою судді від 03 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження (а.с.100-101).
Ухвалюючи рішення про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 , суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки, зазначені в ухвалі цього ж суду від 28 грудня 2021 року.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.
Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175 і ст.177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За змістом наведених норм закону суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження, зобов'язаний, зокрема, встановити суть і характер спірних правовідносин, у тому числі і для того, щоб визначити чи звільнений позивач від сплати судового збору за заявленими вимогами.
У позові ОСОБА_1 стверджується про те, що позивач звільнена від сплати судового збору згідно вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» .
На переконання апеляційного суду суддя суду першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин і зробив обґрунтований висновок про те, що дія ЗУ «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини.
Згідно з преамбулою ЗУ «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За пунктами 18, 22 частини першої статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Статтею 1-1 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
За змістом зазначених норм права дія ЗУ «Про захист прав споживачів» охоплює усі відносини, що виникають між споживачем - фізичною особою і виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт, надавачами послуг, починаючи з момента укладення відповідного договору до припинення його дії.
Сталою судового практикою (див. зокрема постанову ВС від 20 березня 2019 року у справі № 607/5422/16-ц) сформульовані такі правові висновки щодо природи правовідносин, врегульованих нормами Глави 83 ЦК України.
Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Згідно заявленного ОСОБА_1 позову предметом спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача грошовоих коштів.
В обгрунтування заявлених вимог (підстави позову) ОСОБА_1 посилається, зокрема на те, що договір №51 купівлі - продажу майнових прав на квартиру від 25.07.2017 року припинений і це підтверджено судовими рішеннями у справі № 552/3453/19 (а.с.70-82), а тому кошти, отримані відповідачем на виконання цього договору, є безпідставно отриманим майном. Як на правову підставу заявлених вимог позивач посилається на ст.1212 і ст.1214 ЦК України.
З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що спірні правовідносини врегульовані ЗУ «Про захист прав споживачів».
Керуючись ст.367, ч.1 п.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд,
Апеляційну скаргу адвоката Марченко Галини Іванівни, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу судді Октябрського районного суду м.Полтави від 03 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 27 квітня 2022 року
Головуючий суддя О. А.Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов