СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 219/5124/19
пр. № 2/759/660/22
17 січня 2022 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Кириленко Т.В.;
секретарі Істоміній О.Г.;
розглянувши у відкрито му судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Бахмутської районної державної адміністрації Донецької обл. (Донецька обл., м. Бахмут, вул. О.Сибірцева, 33), 3-я особа: Бахмутсько-Лиманське об'єднання управління Пенсійного фонду України (Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру, 35) про визнання права власності,
У травні 2019 року позивач звернувся із вказаним позовом до Артемівського міськрайонного суду Донецької області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є спадкоємцем померлої матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою отримання спадщини, яка відкрилась після померлої, до складу якої входить сума недоотриманих пенсійних виплат, ОСОБА_1 звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що відсутній оригінал заповіту та неможливо отримати належним чином оформлений дублікат.
За життя ОСОБА_2 склала заповіт у м. Донецьк 29.09.2011 року, який було посвідчено Юрченком І.В. , державним нотаріусом Дев'ятої Донецької державної нотаріальної контори за реєстровим номером № 2-629. Однак у спадкоємця оригінал вищевказаного заповіту відсутній, а другий примірник цього документа був переданий на зберігання до Донецького державного нотаріального архіву, що знаходиться на неконтрольованій території у м. Донецьк.
У зв'язку з вищевикладеним позивач просить визнати за ним право власності у порядку спадкування на недоотриману його померлою матір'ю пенсію за період із 01.03.2016 року по 31.12.2017 року.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17.05.2019 року вказану справу було передано за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва (25-26).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Величко Т.О. від 08.08.2019 року вказану справу прийнято до провадження у порядку загального позовного провадження (а.с. 51).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Величко Т.О. від 02.03.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 68-69).
03.08.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у зв'язку з тим, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки призначення, перерахунок та виплати пенсій не відноситься до компетенції відповідача, як місцевої державної адміністрації (а.с. 86-90).
На підставі розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва від 03.11.2020 року № 580 було проведено повторний автоматизований розподіл даної справи у зв'язку з відстороненням судді Величко Т.О. від здійснення правосуддя, та визначено суддю Кириленко Т.В.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В. від 05.11.2020 року було прийнято вказану справу до провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 107).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В. від 07.06.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 131-132).
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, просять слухати справу у їх відсутності, позов підтримують.
Представник відповідача просив провести розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).
Відповідно до заповіту, складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 заповідала все своє майно ОСОБА_1 (а.с. 16).
Згідно постанови Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 07.05.2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з відсутністю оригіналу заповіту та неможливістю отримати його дублікат (а.с. 20).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 188 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Із аналізу положень ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» вбачається, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, не належить вирішення питання про призначення, нарахування та виплату пенсії, або ж щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.
Як зазначає в позовній заяві позивач, згідно довідки Управління пенсійного фонду № 5793/05 від 18.07.2018р. щодо недоотриманої пенсії спадкодавиці її розмір становить 31954,24грн. і саме на дану суму пенсії позивач просить визнати право власності.
Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
З позовної заяви та доданих матеріалів не вбачається, що саме Бахмутською районною державною адміністрацією Донецької області порушено права позивача.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
У зв'язку із наведеним, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до неналежного відповідача.
Як вбачається зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та, з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.
Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).
Враховуючи, що позов подано до неналежного відповідача, позивач, отримавши відзив про заперечення проти позову внаслідок його пред'явлення до неналежного відповідача, а також маючи представника, який є фахівцем в галузі права, з клопотанням про заміну неналежного відповідача на належного до суду не звернувся, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Бахмутської районної державної адміністрації Донецької обл. (Донецька обл., м. Бахмут, вул. О.Сибірцева, 33), 3-я особа: Бахмутсько-Лиманське об'єднання управління Пенсійного фонду України (Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру, 35) про визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з часу його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Кириленко