Справа № 758/2202/22
про залишення позовної заяви без руху
16 лютого 2022 року суддя Подільського районного суду м.Києва Головчак М. М. , розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ» про захист прав споживача шляхом розірвання договору, повернення зайво сплачених коштів та стягнення моральної шкоди, -
У лютому 2022 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Петрова О.М. звернулася до Подільського районного суду міста Києва з вказаним позовом.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До матеріалів справи не додано документу про сплату судового збору.
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини Креуз проти Польщі (CASE OF KREUZ v. POLAND) (Заява N28249/95) від 19.06.2001 року, констатовано, що суд ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).
Таким чином, положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані державою прийняттям Закону України «Про судовий збір».
Позивач при зверненні з вимогами до суду посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються від майнового навантаження з метою захисту своїх порушених прав (частина 3 стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №761/24672/15-ц від 19.06.2018.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач пред'явив до відповідача три позовні вимоги - розірвання договору, повернення зайво сплачених коштів та стягнення моральної шкоди, при цьому, згідно вимог закону він звільнений лише за дві позовні вимоги - про розірвання договору та повернення зайво сплачених коштів.
Таким чином, ціна позову, пред'явленого позивачем, без урахування позовних вимог, від сплати за які він звільнений, становить 10000 грн.
Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону. Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто в даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" за вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Згідно з частиною 3 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц.
Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ставок Закону України «Про судовий збір» позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Дані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевказане, позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, визначених цією ухвалою.
Згідно з ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору та долучить докази надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України «Про судовий збір», статтями 175-177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-ПМ» про захист прав споживача шляхом розірвання договору, повернення зайво сплачених коштів та стягнення моральної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі, інакше заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
СуддяМ. М. Головчак