11.02.2022 Справа № 756/9767/21
Справа № 756/9767/21
3/756/11/22
11.02.2022 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника останнього - адвоката Бондюка Б.В., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 - адвоката Капустіна В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), за ст. 124 КУпАП
та
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, жителя АДРЕСА_2 ), за ст. 124 КУпАП,
07.04.2021 об 11:18 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки KIA RIO (д.н.з. НОМЕР_1 ) (далі - автомобіль марки KIA RIO) по вул. Куренівській, 15а у м. Києві, на дорозі зі двостороннім рухом, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку, здійснив рух смугою зустрічного руху, що призвело до зіткнення з транспортним засобом марки Hyundai Elantra (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 . Після зіткнення транспортний засіб KIA RIO (д.н.з. НОМЕР_1 ) здійснив некерований наїзд на транспортний засіб Volkswagen Touran (д.н.з. НОМЕР_3 ), чим порушив вимоги пункту 11.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Разом із тим, відповідно до протоколу від 01.06.2021 серії ААБ №135508, 07.04.2021 об 11:18 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Hyundai Elantra (д.н.з. НОМЕР_2 ) (далі - автомобіль марки Hyundai Elantra) по вул. Куренівській, 15а у м. Києві, виїжджаючи з прибудинкової території, не дав дорогу автомобілю марки KIA RIO (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по дорозі, внаслідок чого відбулось зіткнення від якого транспортний засіб KIA RIO (д.н.з. НОМЕР_1 ) здійснив наїзд на припаркований автомобіль Volkswagen Touran (д.н.з. НОМЕР_3 ), чим порушив вимоги пункту 10.2 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_1 - тілесні ушкодження, що не відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 - адвокат Капустін В.В., посилаючись на те, що водій ОСОБА_1 , рухаючись по дорозі з двостороннім рухом, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку, всупереч вимогам Правил дорожнього руху рухався смугою зустрічного руху до того ж зі швидкістю, що перевищувала дозволену швидкість руху транспортного засобу у місті, що, на його думку, перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, просив закрити провадження у справі про притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 - адвокат Бондюк Б.В., посилаючись на те, що водій ОСОБА_2 , виїжджаючи з прибудинкової території на проїжджу частину, не переконався в безпечності руху керованого ним транспортного засобу внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода, а тому просив закрити провадження у справі про притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника, зазначивши при цьому, що протокол про адміністративне правопорушення щодо нього, який перебуває на розгляді в суді, не містить посилань на порушення ним швидкісного режиму в місті та на порушення переїзду перехрестя, а тому просив закрити провадження у справі про притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», у справах про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП, з метою забезпечення виконання вимог ст. 245 КУпАП, коли до адміністративної відповідальності притягаються дві або й більше осіб, внаслідок спільних дій яких сталася дорожньо-транспортна подія, суди повинні практикувати розгляд справ щодо них в одному провадженні.
Відповідно до положень ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
В рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен окремо, реалізували своє право володіти та керувати транспортним засобом, чим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Пункт 1.3. Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3.б) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу (пункт 11.3. Правил дорожнього руху).
Дослідивши в судовому засіданні докази, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
-- протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №202764 в якому зазначено, що 07.04.2021 об 11:18 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки KIA RIO (д.н.з. НОМЕР_1 ) по вул. Куренівській, 15а у м. Києві, на дорозі зі двостороннім рухом, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку, здійснив рух смугою зустрічного руху, що призвело до зіткнення з транспортним засобом марки Hyundai Elantra (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 . Після зіткнення транспортний засіб KIA RIO (д.н.з. НОМЕР_1 ) здійснив некерований наїзд на транспортний засіб Volkswagen Touran (д.н.з. НОМЕР_3 ), чим порушив вимоги пункту 11.3 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП;
- протокол про адміністративне правопорушення від 01.06.2021 серії ААБ №135508, 07.04.2021 об 11:18 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Hyundai Elantra (д.н.з. НОМЕР_2 ) по вул. Куренівській, 15а у м. Києві, виїжджаючи з прибудинкової території, не дав дорогу автомобілю марки KIA RIO (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по дорозі, внаслідок чого відбулось зіткнення від якого транспортний засіб KIA RIO (д.н.з. НОМЕР_1 ) здійснив наїзд на припаркований автомобіль Volkswagen Touran (д.н.з. НОМЕР_3 ), чим порушив вимоги пункту 10.2 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП;
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схему дорожньо-транспортної пригоди, складеної з дотриманням вимог пункту 4 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція №1395);
- пояснення водія автомобіля марки KIA RIO ОСОБА_1 , у яких останній зазначив, що він виконував поворот ліворуч та став у заторі, не міг завершити маневр, щоб не створювати аварійну ситуацію він, побачивши попереду вільне місце («карман»), показав, що буде здійснювати маневр обгону, почав рух зустрічною смугою руху, при цьому смуга руху була вільна до кінця вулиці. Рухаючись зі швидкістю приблизно 40 км/год він не зміг вчасно зреагувати, так як водій транспортного засобу Hyundai Elantra, який виїхав з прибудинкової території, не зупинив автомобіль з метою пересвідчитись у безпеці руху, а відразу виїхав на смугу, де у зустрічному напрямку рухався ОСОБА_1 .
При цьому, як зазначив у судовому засіданні ОСОБА_1 , він здійснював маневр обгону, а тому, на його думку, водій ОСОБА_2 повинен був його пропустити, бо саме він ( ОСОБА_1 ) мав перевагу в русі, а тому вважав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки саме водій транспортного засобу марки Hyundai Elantra ОСОБА_2 , побачивши його транспортний засіб, повинен був його ( ОСОБА_1 ) пропустити і саме через те, що ОСОБА_2 цього не зробив сталося зіткнення транспортних засобів;
- пояснення водія автомобіля марки Hyundai Elantra ОСОБА_2 , у яких останній зазначив, що він, виїжджаючи з прибудинкової території по вул. Куренівській, 15а у м. Києві, мав намір повернути наліво в напрямку вул. Скляренка, та, впевнившись в безпеці свого маневру й переконавшись у відсутності перешкод та руху інших транспортних засобів на шляху, здійснив поворот ліворуч та виїхав в смугу руху в напрямку вул. Скляренка. Однак, у момент виконання маневру повороту наліво, побачив автомобіль марки KIA RIO під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по зустрічній смузі зі значною швидкістю, він ( ОСОБА_2 ) застосував екстрене гальмування, однак це не попередило зіткнення транспортних засобів;
- пояснення власника автомобіля марки Volkswagen Touran (д.н.з. НОМЕР_3 ) ОСОБА_3 про те, що 07.04.2021 об 11:00 його автомобіль, який стояв припаркований по вул. Куренівській зі сторони вул. Фрунзе (Кирилівської) в бік вул. Скляренка був пошкоджений в результаті ДТП;
- відеозапис події дорожньо-транспортної пригоди, з якого вбачається, що автомобіль марки KIA RIO під керуванням ОСОБА_1 виїхав на перехрестя вулиць Куренівської та Скляренка. Потім цей автомобіль з'їхав з перехрестя й продовжив рух по вул. Куренівській у бік вул. Кирилівської зустрічною смугою для руху транспортних засобів, об'їжджаючи в такий спосіб автомобілі, які рухалися в заторі по вул. Куренівській. При цьому, автомобілі, які рухалися в заторі по вул. Куренівській у тій смузі руху, яку, виїжджаючи з прибудинкової території в напрямку вул. Скляренка, перетнув водій транспортного засобу марки Hyundai Elantra ОСОБА_2 , зупинилися у заторі, залишивши достатньо місця для виїзду останнього з прибудинкової території на проїжджу частину вул. Куренівської та здійснення повороту ліворуч для руху в бік вул. Скляренка;
проаналізувавши їх з точки зору об'єктивності та достатності, суд дійшов висновку, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 11.3 Правил дорожнього руху, з огляду на що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні, а тому вважає, що винуватість останнього у порушенні ним Правил дорожнього руху доведено повністю та кваліфікує його дії за ст. 124 КУпАП, як «порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів», з огляду на це вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідно до санкції вказаної норми.
При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що водій ОСОБА_1 здійснив «виїзд на смугу зустрічного руху для обгону/об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках», не долучено таких і в ході судового розгляду.
У постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». У пункті 7 цієї постанови роз'яснено, що у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Таким чином завданням суду є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між порушенням ОСОБА_2 пункту 10.2 Правил дорожнього руху, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, та пошкодженням транспортних засобів.
Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає (пункт 10.2. Правил дорожнього руху).
Водночас, у рішенні по справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» від 14.03.2002 ЄСПЛ зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У рішенні від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом (рішення у справах «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).
У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути та тлумачитись на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.
Згідно положень пункту 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила. ОСОБА_2 на підставі приписів пункту 1.4. Правил дорожнього руху мав право розраховувати, що інші учасники руху виконують ці правила.
З огляду на сукупність наданих доказів, суд вважає що патрульними поліцейськими не надано переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 10.2 Правил дорожнього руху, оскільки суд, проаналізувавши дорожню обстановку та обставини, що склалися на ділянці дороги в момент, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, що зафіксовано відеозаписом, схемою ДТП та поясненням учасників, приходить до висновку, що в діях водія ОСОБА_2 відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з незалежних від водія ОСОБА_2 причин, у зв'язку з чим, провадження по справі стосовно нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
Як вбачається з матеріалів справи, з дня вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке не є триваючим, минуло більше трьох місяців, тобто строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, закінчився.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Керуючись статтями 401, 124, 221, 276-280, 283-287, 289 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.В. Касьян