Справа № 755/16710/21
Провадження № 2/755/2920/22
"27" квітня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Кошель К.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» (далі - ОСББ «Стародарницький») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в сумі
5 547,00 грн, інфляційну складову боргу в сумі 1 486,52 грн, 3 % річних в сумі 587,55 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 грудня 2015 року співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький». Функції з управління та обслуговування багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСББ «Стародарницький» розпочало з 31 жовтня 2016 року. Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 . В результаті несплати ОСОБА_1 внесків на утримання будинку ОСББ «Стародарницький» за період з серпня
2018 року по липень 2021 року включно, станом на 31 липня 2021 року нараховано заборгованість у розмірі 5 547,00 грн. У зв'язку із простроченням сплати відповідачем спожитих житлово-комунальних послуг позивачем також нараховано 3 % річних у розмірі 587,55 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 486,52 грн, які позивач просив стягнути на свою користь разом із судовим збором та витратами на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за останньою відомою адресою місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання». Крім того, оголошення про розгляд даної справи Дніпровським районним судом міста Києва розміщувалося на офіційному веб-порталі судової влади.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» (в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, на власника, наймача житлового приміщення, покладено обов'язок сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно із статтею 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку належить визначення розмірів платежів та внесків членів об'єднання.
За змістом статті 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» з метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об'єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об'єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб'єктів господарювання.
Положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Судом встановлено, що 17 грудня 2015 року проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький».
Відповідно до протоколу загальних зборів від 31 жовтня 2016 року № 4-3 функції з управління та обслуговування багатоквартирного будинку
АДРЕСА_1 ОСББ «Стародарницький» розпочало з 31 жовтня 2016 року.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» діє на підставі Статуту, який затверджено Загальними зборами ОСББ «Стародарницький» (протокол від 20 січня 2018 року № 7).
Згідно із пунктом 2.1 Статуту ОСББ «Стародарницький» метою створення Об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна Об'єднання, своєчасного надходження коштів від співвласників багатоквартирного будинку для сплати всіх платежів, передбачених законодавством, цим Статутом та правочинами, що укладені Об'єднанням. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Пунктом 2.2 Статуту визначено, що завданням Об'єднання є забезпечення: належного утримання будинку та прибудинкової території; реалізація прав власників приміщень та квартир будинку на володіння, користування та розпорядження спільним майном; сприяння співвласникам Об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; виконання власниками приміщень та квартир будинку своїх зобов'язань та обов'язків, пов'язаних з діяльністю Об'єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб.
Розміри щомісячних внесків на обслуговування будинку для співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 затверджувалися на загальних зборах ОСББ «Стародарницький»: протокол Загальних зборів ОСББ «Стародарницький» від 16 грудня 2016 року, протокол Загальних зборів ОСББ «Стародарницький» від 20 січня 2018 року, протокол Загальних зборів ОСББ «Стародарницький» від 07 серпня 2018 року.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
від 25 вересня 2021 року, квартира
АДРЕСА_2 належить на праві власності
ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14 травня 2015 року.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.
За змістом статей 319, 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник багатоквартирного будинку несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, серед іншого, приймати рішення про надходження та витрати коштів об'єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання (частина друга статті 21 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати спожитих житлово-комунальних послуг відповідачу станом на 23 вересня 2021 року нараховано заборгованість у розмірі 5 547,00 грн. за період з серпня 2018 року по липень 2021 року, що підтверджується розрахунком наданих послуг по квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі
1 486,52 грн, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 587,55 грн, розмір яких підтверджується наданими позивачем розрахунками.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, позивачем доведено належними доказами наявність боргових зобов?язань відповідача по сплаті за надані позивачем житлово-комунальні послуги за встановленими тарифами. Відповідач не довів наявності підстав для звільнення його від обов'язку сплатити за надані йому комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг, і не оспорив розмір наявної заборгованості. Тому суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача - споживача послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідач, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов'язання, допустила прострочення в оплаті, - зобов'язаний сплатити позивачу за надані ним послуги.
З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСББ «Стародарницький» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
В частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до такого.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із положеннями частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду ОСББ «Стародарницький» уклало з Адвокатським бюро «Калашнюк і Партнери» Договір про надання правової допомоги від 02 липня 2021 року № 59.
Відповідно до пункту 1.1 Договору виконавець забезпечує ознайомлення із статутними документами ОСББ, ознайомлення з рішеннями загальних зборів, проведення розрахунку заборгованості та підготовка позовної заяви з додатками та документів для звернення до суду в порядку позовного провадження за період боргу, щодо боржника ОСОБА_1 , власника квартири за адресою: АДРЕСА_2 та подачу до суду позовної заяви в порядку спрощеного провадження не пізніше 01 жовтня 2021 року через засоби поштового зв'язку, безпосердньо через канцелярію Дніпровського районного суду м. Києва аба через електронний суд, орієнтовний обсяг витраченого часу - 4 години.
В матеріалах справи міститься рахунок-фактура від 02 липня 2021 року № РФ-000112 до Договору про надання правової допомоги від 02 липня 2021 року № 59, який містить перелік виконаних робіт щодо позовної заяви про стягнення боргу з ОСОБА_1 на суму 2 400,00 грн, підписаний виконавцем.
Крім того, до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення від 25 вересня
2021 року № 311 про оплату ОСББ «Стародарницький» витрат за правову допомогу на рахунок Адвокатського бюро «Калашнюк і Партнери» відповідно до рахунку-фактури від 02 липня
2021 року № РФ-000112.
Надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 400,00 грн.
Щодо стягнення гонорару успіху суд зазначає таке.
У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження №12-171гс19) Велика палата Верховного Суду зазначила, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі ««East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява
№ 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 Євро, визначив зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 Євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення між ними договору, який передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача гонорару успіху в сумі 762,10 грн, оскільки стягнута в судовому порядку сума витрат на правову допомогу в розмірі
2 400,00 грн повністю відповідає критерію розумності та співмірності відшкодування витрат на правову допомогу, а покладення на відповідача у справі про стягнення заборгованості за комунальні послуги обов'язку щодо відшкодування «гонорару успіху» є необґрунтованим, оскільки дана категорія справ належить до справ незначної складності, які в своїй більшості підлягають повному або частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 319, 322, 625 ЦК України, статтями 1, 4, 12, 13, 14, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 4, 10, 12, 20, 22, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, статтями 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд, -
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стародарницький» (код ЄДРПОУ 40182399, адреса місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 17-А, UA513052990000026006040121968) заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі
5 547,00 грн, інфляційні нарахування в розмірі 1 486,52 грн, 3 % річних в розмірі 587,55 грн, що разом становить 7 621,07 грн (сім тисяч шістсот двадцять одна гривня 07 коп.), а також витрати на правничу допомогу у розмірі 2 400,00 грн (дві тисячі чотириста гривень 00 коп.) та судовий збір в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду виготовлено 27 квітня 2022 року.
Суддя О.О. Хромова