Справа №:755/3203/22
Провадження №: 2-о/755/132/22
про відмову у відкритті провадження у справі
"26" квітня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., вивчивши матеріали цивільної справи окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районі проведення воєнних дій або АТО, -
20.04.2022 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районі проведення воєнних дій або АТО, яка 26.04.2022 передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Вивчивши зміст поданої заяви з доданими до неї документами, приходжу до наступного.
Статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом
Главою шостою Цивільного процесуального Кодексу передбачений захист прав людини шляхом встановлення фактів, які мають юридичне значення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Із поданої заяви вбачається, що заявник просить суд: встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява обґрунтована тим, що з 24.02.2022 на території України запроваджено воєнний стан через збройну агресію Російської Федерації проти України. У місті Маріуполі Донецької області тривають активні бойові дії з 24 лютого цього року по цей час. Через це 05.02.2022 загинула його бабуся ОСОБА_2 , яка на той час за станом здоров'я перебувала у його батьків по АДРЕСА_1 , де точилися активні бойові дії. Внаслідок бойових дій руйнувань зазнав батьківський будинок за вказаною адресою. Враховуючи те, що жодні органи державної влади та місцевого самоврядування України, будь-які інші підприємства, установи та організації у місті Маріуполь на той момент фактично не функціонували, а у районі проживання йшли активні бойові дії, то його батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 07 квітня 2022 року власними силами поховали його бабусю на території домоволодіння за вказаною адресою. Смерть бабусі батьки зафіксували на фотокамеру мобільного телефону та змушені були залишити територію міста Маріуполя та Донецької області.
При цьому, у заяві заявник посилається на норми ст.ст. 317-318 ЦПК України з урахуванням положень ч.9 ст. 10 ЦПК України.
Слід зазначити, що норми ст.ст. 317, 318 ЦПК України, регулюють питання встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
В той же час, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Відповідно до наказу № 390 «Деякі питання встановлення факту смерті людини», від 01.03.2022 Міністерства охорони здоров'я України, на період дії воєнного стану на території України та у разі неможливості виконання окремих функцій органів державної влади на окремих адміністративно-територіальних одиницях у зв'язку з триваючими бойовими діями:
1) у випадку відсутності можливості (відсутність можливості взаємного інформування протягом 3-ох годин та більше) виконати вимоги спільного наказу Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України та Генеральної прокуратури України від 29 вересня 2017 року № 807/1193/279 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини», дозволити захоронення тіл за умови:
а) обов'язкового огляду трупа на місці його виявлення з оформленням відповідного протоколу (опису трупа із зазначенням трупних явищ та характеру і локалізацій тілесних ушкоджень);
б) проведення фотофіксації ушкоджень у випадку наявності (у випадку наявності ознак насильницької смерті) як обов'язкового доповнення до опису ушкоджень;
2) у випадку невпізнаного (неідентифікованого) трупа та відсутності можливості проведення судово-медичної експертизи, виконати вимоги, зазначені у підпункті 1 пункту 1 цього наказу, а також описати антропометричні дані трупа, описати словесний портрет, зробити портретну фотографію та зазначити особливі прикмети (зубну формулу, наявність татуювань тощо);
3) копії заповнених документів разом з заповненою довідкою про причину смерті зберігати у закладі охорони здоров'я до окремого розпорядження.
09 березня 2022 року затверджено Наказ МВС, МОЗ, Офісу Генерального прокурора 09.03.2022 № 177/450/46 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України».
Даний Порядок визначає механізм взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України під час перевірки обставин смерті людини під час воєнного стану на території України.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5 роз'яснюється, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Юридичний факт - це життєва обставина, з якою норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин, наприклад дії або події.
Існують різні способи класифікації юридичних фактів. Наприклад, дії, тобто вольова поведінка суб'єктів права, з якою пов'язані виникнення, зміна та припинення правовідносин (наприклад, угода, постанова слідчого, рішення суду), та юридичні події - випадки, які виникають, змінюються і припиняються поза волею людей (наприклад, природне стихійне явище, смерть тощо).
Отже, відповідно до підстав визнання факту таким, що має юридичне значення в порядку глави 6 Цивільного процесуального кодексу України, суд повинен встановити факт (дію або подію) у зв'язку з якою виникають, змінюються і припиняються права заявника.
З наведеного вбачається, що законом встановлений інший, ніж судовий, попередній спосіб встановлення факту смерті особи. Таким чином, з метою підтвердження факту смерті особи заявнику слід дотриматись вимог вищенаведеного законодавства України, а у разі неможливості отримати лікарське свідоцтво про смерть, звернутися до суду про встановлення юридичного факту на підставі п.8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
За таких обставин суддя приходить до висновку, що не підлягають встановленню в судовому порядку на підставі ст. 317 ЦПК України факт смерті особи, який мав місце не на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, оскільки законом визначено інший порядок його встановлення, який заявником, як вбачається з матеріалів долучених до заяви, не дотримано.
Як зазначено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення», у кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районі проведення воєнних дій або АТО.
Керуючись ст.ст. 186, 260, 293, 315, 317, 353, 431 ЦПК України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районі проведення воєнних дій або АТО.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: