Справа № 704/148/22
Провадження № 3/710/420/22
27.04.2022 м. Шпола
Суддя Шполянського районного суду Черкаської області Симоненко О.В., розглянувши матеріали за ч.1 ст.173-2 КУпАП , які надійшли на підставі ухвали Черкаського апеляційного суду, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 01.07.2004 року, працює в НМПМ « АТБ-маркет»,
Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 363983 від 03.02.2022 ОСОБА_1 03.02.2022 близько 11 години 00 хвилин під час суперечки виражався словами нецензурної лайки в адрес співмешканки за адресою : АДРЕСА_1 .
Дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, зазначив, що не висловлювався нецензурною лайкою у бік співмешканки.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Нормами ч.2 ст.251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП і не може бути перекладений на суд.
У свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення, визначає межі судового розгляду і є доказом у справі.
Відповідно до положень ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема суть адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015№1376,зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 01.12.2015року за№1496/27941 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Диспозиція ч.1 ст. 173-2 КУпАП встановлює відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання шкоди фізичному чи психічному здоров'ю, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Таким чином, обов'язковою умовою настання відповідальності за цією статтею є, зокрема, вчинення дій, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Наведені вимоги закону не дотримані, у протоколі не вказано про те, що вищевказаними діями могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відсутність в протоколі посилання на вказану обов'язкову ознаку об'єктивної сторони вчинення домашнього насильства не дає права суду це питання з'ясовувати, адже в такому випадку суд перебиратиме на себе функції службової особи покликаної збирати такі докази, а отже порушуватиме вимогу щодо неупередженості суду.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченогост.173-2 ч.1 КУпАП, що при судовому розгляді справи не може бути виправлене, оскільки суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до ст.247п.1 КУпАП.
Керуючись п.1 ст. 247КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня винесення даної постанови.
Суддя О.В. Симоненко