707/1662/18
2/707/25/22
про залишення позовної заяви без розгляду
26 квітня 2022 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,
за участі: секретаря судового засідання - Хандусь І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мошнівська МТС» про стягнення вартості частки в статутному капіталі товариства,-
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області ОСОБА_2 від 16 жовтня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Мошнівська МТС» про стягнення вартості частки в статутному капіталі товариства та вирішено проводити її розгляд в порядку загального позовного провадження /т. 1 а.с. 80/.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 29 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті /т. 1 а.с. 209/.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2019 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 925/1126/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Мошнівська МТС» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства, визнання недійсними змін до статуту товариства та про скасування державної реєстрації змін до установчих документів /т. 1 а.с. 245-246/.
У зв'язку зі звільненням головуючої судді ОСОБА_2 з посади судді Черкаського районного суду Черкаської області у відставку, розпорядженням керівника апарату Черкаського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2020 року за № 57 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи /т. 2 а.с. 1/.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2020 року визначено нового головуючого суддю Миколаєнко Т.А. /т. 2 а.с. 2/.
04 жовтня 2021 року від представника відповідача - директора ТОВ «Мошнівська МТС» Дудника В.А. на адресу суду надійшла заява з процесуальних питань, у якій він просить суд поновити провадження у справі, а також закрити провадження у справі /т. 2 а.с. 7-8/.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 12 жовтня 2021 року вказану цивільну справу прийнято до свого провадження, поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 18 листопада 2021 року /т. 2 а.с. 10-11/.
18 листопада 2021 року за клопотанням представника відповідача - адвоката Шимановського А.В. та у зв'язку з неявкою учасників справи проведення розгляду справи відкладено до 12 січня 2022 року.
12 січня 2022 року у зв'язку з неявкою сторін судове засідання відкладено до 17 лютого 2022 року.
17 лютого 2022 року у зв'язку з перебуванням головуючої судді у справі Миколаєнко Т.А. на лікарняному справу було знято з розгляду, чергове судове засідання призначено на 28 березня 2022 року.
28 березня 2022 року у зв'язку з неявкою сторін проведення розгляду справи відкладено до 26 квітня 2022 року.
26 квітня 2022 року учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з'явилися вп'яте поспіль, про причини неявок суд не повідомили. Із заявами, клопотаннями, у тому числі про відкладення розгляду справи, не зверталися.
Слід зазначити, що судові повістки надсилалися позивачу ОСОБА_1 за адресою, вказаною ним у позовній заяві як адреса для листування, а саме: АДРЕСА_1 , однак усі відправлення повернуто підприємством зв'язку із зазначенням причин: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, секретарем судді Миколаєнко Т.А. - Хандусь І.А. 29 березня 2022 року було здійснено телефонний дзвінок позивачу ОСОБА_1 за номером НОМЕР_1 , зазначеним ним як засіб зв'язку у позовній заяві, проте встановити зв'язок із позивачем не виявилось можливим, оскільки за повідомленням мобільного оператора даний номер не є дійсним.
За змістом частин першої та другої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.
Статтею 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV встановлено, що суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії", заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Також, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях у справі «Пономарьов проти України» та у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії», згідно з якою сторони в розумні «інтервали часу» мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач з моменту поновлення провадження у даній справі, не зважаючи на неотримання ним кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою, був належним чином повідомлений про кожне судове засідання, оскільки вказані обставини зумовлені не об'єктивними причинами, а є наслідком суб'єктивної поведінки ОСОБА_1 .
До того ж, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений представник позивача - адвокат Весеньов Є.В., про що свідчать дані рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, наявні в матеріалах справи.
Відтак, законних підстав для відкладення розгляду справи у даному випадку немає.
Відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку вказаним обставинам справи, вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 2, пункту 10 частини 3 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.
Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до § 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Цихановський проти України» від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року в справі "Смірнова проти України").
Між тим, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.
Відповідно до норм пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з частиною 5 статті 223, пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача у судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.
При цьому, суд вважає необхідним звернути увагу позивача та його представника на те, що процесуальний закон жодним чином не пов'язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об'єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов'язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, що викладена у постанові від 22 травня 2019 року в справі № 310/12817/13.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, вказані положення закону пов'язані із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на розумні строки розгляду справ, беручи до уваги те, що сторона позивача зловживає своїми процесуальними правами, суд вважає за доцільне залишити позов без розгляду, оскільки позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, вп'яте поспіль без поважних причин не з'явилися у судове засідання та не подали заяву про розгляд справи за їхньої відсутності.
Відтак, суд дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мошнівська МТС» про стягнення вартості частки в статутному капіталі товаристваслід залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 13, 223, 257 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мошнівська МТС» про стягнення вартості частки в статутному капіталі товариства - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Учасники справи можуть ознайомитись текстом ухвали, в електронній формі, на офіційному вебпорталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Т. А. Миколаєнко