Справа № 523/19346/21
Провадження №2/523/2143/22
"03" березня 2022 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання Сирф Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, в спрощеному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
28.10.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, яким просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №243756 від 27.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 9126,34грн.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що спірний виконавчий напис являється незаконним: заборгованість не являється безспірною; виконавчий напис вчинений за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору; нотаріусом порушений порядок вчинення нотаріальних дій, всупереч ч.1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень» відповідач не надсилав на адресу позивача листів-повідомлень щодо вирішення спору в досудовому чи позасудовому порядку. За викладених обставин, позивач зазначає що нотаріус повинен був відмовити у здійсненні нотаріальної дії, а тому вчинений виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 01.11.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою суду від 01.11.2021р. задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису 243756 від 27.06.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 9126,34грн., у виконавчому провадженні № 66930528, яке знаходиться у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С.
Ухвалою судді від 01.11.2021р. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у Київського державного нотаріального архіву належним чином завірену копію матеріалів нотаріальної справи що вчинення виконавчого напису нотаріуса №243756 від 27.06.2021р., та у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №66930528.
До судового засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Боденко Д.О. не з'явилися, були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи судовою повісткою.
Відповідач ТОВ «Фінансова компанія управління активами» не забезпечив явку свого представника до судового засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, за його місцезнаходженням, просив розглянути справу за відсутності його представника. В матеріалах справи є заява, підписана директором ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Велікдановим С.К., якою останній позов визнав, зауважив на можливості стягнення з відповідача судового збору лише у розмірі 454,00 грн., та 227,00 грн. у разі задоволення заяви про забезпечення позову, інші 50% судового збору повертаються позивачу з державного бюджету, в порядку ч.1 ст. 142 ЦПК України. Також, не визнав позовні вимоги про стягнення витрат на адвокатські послуги в сумі 4000 гривень, окремим клопотанням просив суд зменшити розмір витрат, оскільки сума заявлена до стягнення не відповідає критеріям співмірності.
Треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., до судового засідання не з'явилися, повідомлялися про розгляд справи судом належним чином, причин неявки суду не повідомили.
Судом не здійснювалось фіксування судового засідання, відповідно ч.2 ст.247 ЦПК України.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі та ухвалення рішення, прийнявши визнання позову відповідачем ТОВ «Фінансова компанія управління активами», оскільки таке визнання є безумовним, та не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Судом встановлено, що 27.06.2021р. приватним нотаріусом КМОН Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис за реєстраційним номером № 243756, за яким стягнуто на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» заборгованість, що виникла за кредитним договором №1715934 від 14.02.2021р, боржником за яким виступав ОСОБА_1 . Сума заборгованості, за період з 20.06.2021 року по 27.06.2021 року включно, складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 6101,34 грн., 25грн. - плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума заборгованості становить 9126,34 гривень.
З вказаного виконавчого напису вбачається, що він вчинений на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
23.09.2021р. приватнимвиконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 243756 від 27.06.2021р.
Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нормою ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до приписів якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому, стаття 50 Закону України «Про нотаріат»(в редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчого напису) передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за поданими стягувачем документами, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
У цьому випадку, позивач ОСОБА_1 стверджує, що заборгованість за кредитним договором №1715934 від 14.02.2021р. не являється безспірною, оскільки він взагалі не мав заборгованості перед відповідачем у розмірі 9 126, 34 грн.
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зазначає, що відповідач третя особа не надали суду належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76-81 ЦПК України, які би спростували вищевикладені доводи позивача щодо неправомірності нарахованої йому заборгованості за кредитним договором №1715934 від 14.02.2021р., яка стала підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису. Більш того, відповідач фактично визнав позовні вимоги в цій частині, тим самим погодився з неправомірністю спірного виконавчого напису.
В свою чергу, також спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що з виконавчого напису № 243756 не вбачається інформація, коли настав строк платежу за Кредитним договором №1715934 від 14.02.2021р., матеріали справи не містять інформації, яким чином розрахована заборгованість, як були враховані та розподілені платежі з погашення заборгованості, здійснені позивачем, коли був останній платіж, а також коли у відповідача виникло право вимоги.
Також, в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження вручення боржнику ОСОБА_1 повідомлень ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», вимог із визначеними сумами заборгованості, розрахунків заборгованості та виписок.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Даний висновок викладений у постанові ВП ВС у постанові від 27.03.2019 року з розгляду справи №137/1666/16-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису позивачка мала безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачкою повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи була вона надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
В свою чергу, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус зобов'язаний запитувати пояснення боржника щодо безспірності заборгованості. Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року по справі №758/14854/20, яка підлягає застосуванню по даній справі
Крім того, у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
По даній справі суд враховує, що відповідачем взагалі не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Також суд вважає за необхідним зазначити, що підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: "11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу", п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.". Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Установлені судами обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 27.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису): "Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно", для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання".
Кредитний договір №1715934 від 14.02.2021р., який був наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, доказів іншого матеріали справи не містять, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Вказаний висновок також висловлений у постанові КЦС ВС від 21.10.2020 року в рамках розгляду справи № 172/1652/18, яку суд вважає за необхідним застосувати в рамках розгляду даної справи.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню, оскільки: відповідач визнав позов; доводи позивача знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, так як на час вчинення спірного виконавчого напису був відсутній факт безспірності суми заборгованості за кредитним договором; вимогу про усунення порушень виконання зобов'язань позивач не отримувала; кредитний договір №1715934 від 14.02.2021р., який був наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.
З урахуванням викладеного, враховуючи визнання позову відповідачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Необхідно зауважити, що ч. 6 ст. 137 ЦПК України передбачає, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу було зазначено про не співмірність витрат зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, пов'язаних зі справою, також зазначено, що вартість адвокатських послуг є значно завищеною порівняно з іншими витратами на адвокатські послуги в інших аналогічних справах.
Досліджуючи надані позивачем документи, судом встановлено, що згідно Договору про надання правничої допомоги від 12.10.2021 року укладеного позивачем, Детального опису робіт від 15.10.2021 року, акту виконаних робіт №б/н від 15.10.2021 року, сторони домовились, що плата за надані юридичні послуги складає 4000 гривень, які замовником сплачені, відповідно до меморіального ордера № 0456667616 від 12.10.2021р. Розмір витрат в сумі 4000 грн. складається із: усної консультації (1год - 500 грн.), складання позовної заяви (5год - 2000 грн.), складання клопотання про витребування доказів (1год - 750грн.), складання заяви про забезпечення позову (1год - 750грн.).
З огляду на те, що представником відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» не було належно обґрунтовано необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, не доведено не співмірність витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а позивач навів детальне обґрунтування та подав належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, суд дійшов висновку що розмір судових витрат у сумі 4000 гривень є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, а також значенням справи для учасників, та документально підтверджений.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 137, ч. ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, а також відповідно до розміру задоволених вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення витрат на правову допомогу у сумі 4000, 00 гривень, оскільки саме такий розмір понесених витрат на правничу допомогу підтверджений належними доказами, відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відповідно до положень ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання повернення позивачу з держаного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За таких обставин, ураховуючи, що позов задоволено повністю, відповідач визнав позовні вимоги, 50 відсотків судового збору в розмірі 454,00 гривень покладаються на відповідача та підлягає стягненню з нього на користь позивача, а інші 50 відсотків судового збору в розмірі 454,00 гривень підлягають поверненню позивачу з державного бюджету. Аналогічно по 227,00 гривень здійснюється відшкодування судових витрат позивачу за подачу заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями ч.1 ст. 142, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заявуОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №243756 від 27.06.2021, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» заборгованості за Кредитним договором № 1715934 від 14.02.2021 року, у сумі 9126,34грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, буд.9А, офіс 203) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) 50% судових витрат в розмірі 681,00 грн. (шістсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в місті Одесі, Одеської області (код ЄДРПОУ 38016923, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, буд.6) повернути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) 50% суми судового збору в розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп., сплаченого на рахунок № НОМЕР_2 , МФО 899998, на IBAN з карткового рахунку, за номером посилання: 129087353070 від 17.10.2021р.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в місті Одесі, Одеської області (код ЄДРПОУ 38016923, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Черняховського, буд.6) повернути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) 50% суми судового збору в розмірі 227,00 грн. (двісті двадцять сім) грн. 00 коп., сплаченого на рахунок № НОМЕР_2 , МФО 899998, на IBAN з карткового рахунку, за номером посилання: 129087356151 від 17.10.2021р.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, буд.9А, офіс 203) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у сумі 4000,00 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 09.03.2022р.
Суддя К.О. Далеко