"01" жовтня 2007 р.
Справа № 17/130-07-5076А
09 год. 00 хв. м. Одеса
Господарський суд Одеської області у складі судді Зуєвої Л.Є. при секретарі судового засідання Маркосові Г.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу.
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Південатоменергокомплект»
до відповідача: Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління
юстиції в м. Луганську
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ «Сервіс-Технологія»
про визнання незаконною бездіяльність та стягнення збитків у розмірі 37097,65 грн.
Суддя Зуєва Л.Є.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Від 3-ої особи: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: ВАТ «Південатоменергокомплект» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить суд визнати незаконною бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в м. Луганську та стягнути з останнього на користь позивача збитків на суму 37097,65 грн.
Відповідач в судові засідання призначені по справі не з'явився, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні заявлених позовних вимогах відмовити, з огляду на обставини викладені у наданому відзиві.
Третя особа, а саме ТОВ «ФБ Сервіс-Технологія», в судове засідання призначене по справі не з'явилася, пояснення стосовно заявлених позовних вимог не надала.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
02.06.2003р. ТОВ «ФБ «Сервіс-Технологія» та ВАТ «Південатоменергокомплект» уклали Договір купівлі-продажу вугілля № 19/06-У.
На виконання п. 4.2 позивач здійснив 100 % передоплату партії вугілля шляхом перерахування грошових кошів на банківський рахунок ТОВ «ФБ «Сервіс-Технологія» в сумі 89 000,00 грн.
Продавцем (ТОВ «ФБ «Сервіс-Технологія») вугілля поставлено частково на суму 62 964,00 грн. При цьому до цього часу поставка вугілля на остаточну суму 26036,00грн. не здійснена.
Згідно ст. 693 ЦКУ, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.
Позивач намагався вирішити спірне питання в позасудовому порядку шляхом виставлення претензії №01/1/180 від 22.12.2003р. Відповідач повністю визнав заборгованість перед позивачем на суму 26 036,00 грн. у відповіді № 05/01/04 від 30.01.2004р. та зобов'язався погасити заборгованість по визначеному у відповіді графіку, а саме до 28.02.04-на суму 10 000,00 грн. та до 31.03.04-на суму 16 036,00 грн.
Однак, станом на час звернення позивача до суду зазначена заборгованість не оплачена, вугільна продукція не поставлена.
Згідно п. 7.5 Розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІУ від 18.11.2003р. (набрав чинності 01.01.2004р.), визнана у встановленому порядку претензія визнана виконавчим документом, що підлягає виконанню відповідачем в установленому порядку.
Зазначене стало підставою для звернення до примусового виконання визнаної претензії, про що свідчить заява 01-1/145 від 16.07.2004р. , направлена на адресу Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в м. Луганську. . Зазначена заява була прийнята до виконання, постановою від 11.01.2005р. відкрито виконавче провадження з наданням строку для добровільного виконання задоволеної претензії в строк до 18.01.2005р. Добровільно зазначену постанову боржник не виконав, заборгованість не оплатив.
В своїй позовній заяві позивач вважає, що не виконання вищеназваної претензії, відбулося з причин незаконної бездіяльності державної виконавчої служби, у зв'язку з чим зазначені обставини спонукали ВАТ «Південатоменергокомплект» звернутися до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом (від 11.06.2007р. віхд№6133) про визнання незаконною бездіяльність та відшкодування збитків на суму 37097,65 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2007р. відкрито провадження в адміністративній справі №17/130-07-5076А за позовом Відкритого акціонерного товариства «Південатоменергокомплект» до Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в м. Луганську, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «СБ «Сервіс-Технологія» про визнання незаконною бездіяльність та стягнення збитків у розмірі 37097,65 грн.
04.07.2007р. позивач уточнив заявлені ним позовні вимоги, у зв'язку з чим просить суд визнати незаконною бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в м. Луганську, а також стягнути з відповідача 37 662,07грн. завданих збитків, з яких 26036,00 грн. -сума нестягнутих грошових коштів, 6626,07 грн. -інфляційні втрати та 5000 грн. - моральної шкоди.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ВАТ «Південатоменергокомплект» підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, засобом захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.2 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є крім органів державної влади зокрема інший державний орган. Як вбачається з предмету спору, позов поданий до Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в м. Луганську, пов'язаний з незаконною бездіяльністю відповідача у сфері делегованих йому повноважень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», тому суд вважає звернення позивача з адміністративним позовом про визнання незаконною бездіяльність відповідача та стягнення збитків у розмірі 37097,65 грн. правомірним та таким, що підлягає розгляду за правилами КАС України.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші органи влади, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 7.5 Розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255-ІУ від 18.11.2003р. (набрав чинності 01.01.2004р.), визнана у встановленому порядку претензія визнана виконавчим документом, що підлягає виконанню відповідачем в установленому порядку.
Зазначене стало підставою для звернення до примусового виконання визнаної претензії, про що свідчить заява 01-1/145 від 16.07.2004р. , направлена на адресу Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в м. Луганську. . Зазначена заява була прийнята до виконання постановою від 11.01.2005р., тобто більш як через 6 місяців було відкрито виконавче провадження з наданням строку для добровільного виконання задоволеної претензії в строк до 18.01.2005р. Добровільно зазначену постанову боржник не виконав, заборгованість не оплатив.
Згідно редакції статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла на час подачі до відповідача на примусове виконання претензії, цей документ відповідно до п.3 цієї статті входив до переліку виконавчих документів, що підлягали виконанню Державною виконавчою службою.
При цьому відповідач, згідно ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження", зобов'язаний був здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання виконавчого документу у визначений ним спосіб і порядок. Зокрема, відповідачем повністю проігноровано вимоги ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» - щодо шести місячного строку для виконання рішення майнового характеру, ст. 27 того ж Закону - щодо порядку направлення копій документів виконавчого провадження сторонам, ст.40.5 цього ж Закону - щодо наслідків неможливості з'ясувати місцезнаходження боржника, ст. 40.6 того ж Закону - щодо відсутності у боржника майна та якщо здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
З часу відкриття виконавчого провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження стала єдиним документом, що надійшов від ДВС на адресу позивача з приводу виконавчого провадження. Неодноразові намагання одержати від відповідача інформацію про хід виконавчого провадження, що про свідчать запити від 17.08.2005р. та № 21 від 07.12.2006р., залишились без відповіді до часу розгляду справи у суді.
Крім того, відповідачем не перевірено місцезнаходження боржника за адресою, вказаною у його відповіді на претензію, а саме: 91038, м. Луганськ вул. Даргомижського, 2-Г, не направлено запит до органів Державної податкової адміністрації в Луганській області, з метою визначення всіх банківських рахунків боржника.
Тим часом 14.04.2006р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень", згідно п. 1.1.2 визнану у встановленому порядку претензію виключено з переліку виконавчих документів, визначених в ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження".
Зазначена бездіяльність Відповідача є порушенням вимог ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження", наслідками якої є порушення прав й законних інтересів позивача, визначених ст.ст. 11,11-1 ЗУ «Про виконавче провадження», як стягувача у виконавчому провадженні, порушення прав й законних інтересів позивача, визначених ст. 1 ГПК України, оскільки бездіяльність Державної виконавчої служби фактично позбавили позивача протягом строку позовної давності звернутись за судовим захистом порушених прав з боку боржника, та оригінали претензії N01-1/180 від 22.12.03, відзиву на претензію №05/01/04 від 30.01.04 знаходяться в матеріалах виконавчого провадженні (подані разом із заявою вих.№01-1/145 від 16.07.04), та як наслідок, порушення права позивача на звернення до суду щодо оголошення ТОВ «СБ «Сервіс-Технологія» банкрутом у встановленому чинним законодавством України порядку, а також завдання збитків позивачу.
21.05.2007р. відповідач одержав скаргу позивача, про що свідчить відмітка в поштовому відправленні, на незаконну бездіяльність його посадових осіб вих.№01-1/105 від 17.05.2007р., яка, в порушення вимог ст. 85 ЗУ «Про виконавче провадження", залишена взагалі без будь-якої відповіді.
Стаття 56 Конституції України проголошує, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність свої дій, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення у відповідних документах.
Неодноразово ухвалами суду відповідача було зобов'язано надати належним чином завірені копіїї матеріалів виконавчого провадження , порушеного за заявою позивача та забезпечити явку у судове засідання представника ДВС Жовтневого районного управління юстиції в м.Луганську. Однак відповідач вимоги суду не виконав, в судові засідання не з'явився та не довів документами та будь-якими доказами правомірності своїх дій.
Таким чином у зв'язку з незаконною бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в м. Луганську по стягненню з ТОВ «ФБ «Сервіс-Технологія» на користь ВАТ «Південатоменергокомплекс» 26036грн.та невиконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» позивачу були завдані збитки, які відповідно до ст. 86 цього закону підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Так, у відповідності до вимог п. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Вимогами ст. 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх службових повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно Постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.10.2005 по справі № 32/421 належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця є відповідне рішення суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування збитків.
Відповідно до ч.2 п. 8 ст.16, ч. 2 ст. 22 ЦК України, до складу збитків позивача включена сума нестягнутих грошових коштів.
Вищий арбітражний суд в п. 1 Роз'яснень «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції» №02-5/223 від 12.05.1999р. дійшов висновку, що збитки (прямі та упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що оскільки у зв'язку з незаконною бездіяльністю Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в м. Луганську позивачу були завдані збитки у вигляді неотриманого боргу, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу суму попередньої оплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, у зв'язку з цим суд доходить до висновку, що нараховані відповідачу інфляційні втрати у сумі 6626,07 грн. обґрунтовані та розраховані у відповідності до вимог діючого законодавства.
При цьому, стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5000 грн. -моральної шкоди, суд вважає їх необґрунтованими та непідтвердженими відповідними доказами та розрахунками, у зв'язку з чим в цій частині позову слід відмовити.
За таких обставин, приймаючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 5,11,25,27,40 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.9,47,49,86 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 611,612,623,1166,1172,1173 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ВАТ «Південатоменергокомплект», з урахуванням наданої заяви про зміну позовних вимог від 04.07.2007р. обґрунтовані, підтвердженні матеріалами наявними у справі та підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 158, 160 -163, 167 п. 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконною бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в м. Луганську по стягненню з ТОВ «ФБ «Сервіс-Технологія» на користь ВАТ «Південатоменергокомплекс» 26036грн.
3. Стягнути з Відділу Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в м. Луганську /91034, м. Луганськ, вул. Ломоносова,98/ на користь відкритого акціонерного товариства «Південатоменергокомплект» /67620, Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Енергетиків, 12/16, р/р26003305215001 в ЮГРУ ЗАТ «Приватбанк», м. Одеса, МФО 328384, ЄДРПОУ 19356455/ 26036 грн. 00 коп. /двадцять шість тисяч тридцять шість грн. 00 коп./ - суму нестягнутих грошових коштів; 6626 грн. 07 коп. /шість тисяч шістсот двадцять шість грн. 07 коп./ - інфляційних втрат;
4. Стягнути з Державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р31114092800008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460/ на користь відкритого акціонерного товариства «Південатоменергокомплект» /67620, Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Енергетиків, 12/16, р/р26003305215001 в ЮГРУ ЗАТ «Приватбанк», м.Одеса, МФО 328384, ЄДРПОУ 19356455/ 3 грн. 40 коп. /три грн. 40 коп./ - державного мита.
5. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ст. 185 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку та у строки, передбачені ст. 186 цього Кодексу.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.10.2007р.
Суддя Зуєва Л.Є.