"01" жовтня 2007 р.
Справа № 15-14/4-05-225А
17 год. 07 хв. м. Одеса
Господарський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Петрова В.С.
При секретарі Стойковій М.Д.
За участю представників:
від позивача - Моісеєнко Н.Й.,
від відповідача - Дабіжа В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Інтеркрайк» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
У січні 2005 р. Приватне підприємство «Інтеркрайк» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську, Державної податкової адміністрації в Одеській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Іллічівську від 02.09.2004 р.:
- № 0002352301/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 63344,72 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки;
- № 0002292301/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 208773,59 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку у сумі 81860,93 грн.;
- № 0002342301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 146656,61 грн.,
а також про визнання недійсною першої податкової вимоги № 1/214 від 09.11.2004 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.01.2005 р. порушено провадження у справі № 14/4-05-225.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суду визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 04.10.2004 р. № 0002352301/1, № 0002292301/1, № 0002342301/1.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.03.2005 р. позов Приватного підприємства «Інтеркрайк» задоволено, а саме: податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеси від 04.10.2004 р. № 0002352301/1, № 0002292301/1, № 0002342301/1 визнано недійсними.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р. вказане рішення господарського суду Одеської області від 21.03.2005 р. залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.02.2007 р. рішення господарського суду Одеської області від 21.03.2005 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р. у справі № 14/4-05-225 скасовані в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеси від 04.10.2004 р. № 0002292301/1, № 0002342301/1, а справу № 14/4-05-225 у скасованій частині передано на новий розгляд господарському суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2007 р. справу № 14/4-05-225 прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-14/4-05-225А та призначено справу до судового розгляду в засіданні суду.
Відповідач -ДПІ у м. Іллічівську проти позову заперечує, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач -ДПА в Одеській області проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових поясненнях по справі (а.с. 45-51 т. 4), стверджуючи про правомірність прийнятих ДПІ у м. Іллічівську оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2007 р. у справі № 15-14/4-05-225А закрито провадження в частині вимог Приватного підприємства «Інтеркрайк» до Державної податкової адміністрації в Одеській області на підставі п. 2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.
З 06.05.2004 р. по 30.08.2004 р. з перервою в роботі ДПА в Одеській області проводилась позапланова документальна перевірка Приватного підприємства «Інтеркрайк» з питань оподаткування податком на прибуток за період з 21.06.2002 р. по 01.04.2004 р., податком на додану вартість за період з 21.06.2002 р. по 01.06.2004 р. та дотримання вимог касової дисципліни за період з 21.06.2002 р. по 01.04.2004 р. За результатами вказаної перевірки ДПА в Одеській області складено акт № 16-26/3530/32004886 від 31.08.2004 р. (т. 1, а.с. 32-46), згідно якого перевіркою встановлені порушення, зокрема:
- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), оскільки до складу податкового кредиту віднесена сума 35426,38 грн., яка не підтверджена податковими накладними;
- абз. 1 ст. 7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 791а-ХІІ від 27.02.1991 р. (із змінами), так як підприємство безпідставно застосувало пільги зі сплати ПДВ за березень-травень 2004 р. на загальну суму 320003,83 грн. при митному оформленні товару народного споживання на загальну контрактну вартість 1600019,13 грн., який було ввезено на територію України;
На підставі вказаного акту перевірки за виявлені перевіркою вищенаведені порушення 02.09.2004 р. ДПІ у м. Іллічівську були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0002292301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 208773,59 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку в сумі 81860,93 грн.;
- № 0002342301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 146656,61 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені ПП «Інтеркрайк» до податкового органу в порядку адміністративному порядку, які рішенням ДПІ у м. Іллічівську № 14003/10/23-205 від 04.10.2004 р. залишені без змін (т. 1 а.с. 30-31). За результатами адміністративного оскарження ДПІ у м. Іллічівську 04.10.2004 р. прийняті податкові повідомлення:
- № 0002292301/1 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 208773,59 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку в сумі 81860,93 грн.;
- № 0002342301/1 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 146656,61 грн. (т. 1 а.с. 99-100).
Проте, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 04.10.2004 р. № 0002292301/1 та № 0002342301/1 прийняті відповідачем правомірно, виходячи з наступного.
Як зазначено податковим органом в акті перевірки, ПП «Інтеркрайк» в порушення п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту за період з липня по грудень 2003 року і з січня по березень 2004 року суму ПДВ в розмірі 35426,38 грн. без підтвердження відповідними накладними, перелік яких наведено в додатку 2 до акту перевірки, тобто встановлено завищення податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент перевірки) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, податкові накладні були надані перевіряючому податковому органу для документальної перевірки разом з іншими документами і повернуті останнім 09.08.2004 р. разом з документами перевіреного ПП «Квінтос» (директор ПП «Інтеркрайк» одночасно є засновником ПП «Квінтос»).
Між тим під час розгляду справи № 15-14/4-05-225А позивач оригіналів податкових накладних суду не надав, також не навів позивач і жодних обґрунтувань щодо відсутності порушення п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тим самим не спростував ствердження податкового органу щодо завищення податкового кредиту на суму 35426,38 грн.
Також податковим органом в акті перевірки зазначено про неправомірне застосування ПП «Інтеркрайк» пільгового режиму, передбаченого ст. 7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді ПП «Інтеркрайк» здійснювало зовнішньоекономічну діяльність із застосуванням пільги, а саме: не сплачувало податок на додану вартість при ввозі товарів на митну територію України, придбаних за контрактом № AL-16/12/2003 від 16.12.2003 р., укладеного між ПП «Інтеркрайк» та компанією нерезидентом -«Alfa United Group Ink». Імпорт товарів здійснювався на підставі договору комісії № 12/03 від 15.12.2003 р. між ПП «Інтеркрайк» (комісіонер) та ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» (код ЄДРПОУ 25566911), що виступив комітентом. За вказаним договором комісії ПП «Інтеркрайк» діє за дорученням та за кошти ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК», що в свою чергу розташоване в місті Славутич Київської області, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, та відповідно до абз. 1 ст. 7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» користується пільгою з цього податку.
При оформленні вантажно митних декларацій ПП «Інтеркрайк» у графі 44 ВМД посилалося на пільговий режим оподаткування -контракт № AL-16/12/2003 від 16.12.2003 р. та договір комісії № 12/03 від 15.03.2003р., що є обов'язковим для отримання пільги відповідно вимогам п. 8.1.5 Наказу ДМС України від 09.06.1999 р. № 346 «Про затвердження Інструкції про порядок контролю митними органами за справлянням під час митного оформлення товарів, ввезених (пересланих) на митну територію України та перерахуванням до бюджету податку на додану вартість», зареєст. в Мінюсті України 01.07.1999р. за № 427/3720.
Неправомірність застосування позивачем пільги податкова інспекція обґрунтувала тим, що за вказаний період фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Інтеркрайк» та ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» відсутні, що підтверджено зустрічною перевіркою Управління боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, Управління податкової міліції ДПА у Київській області, а також довідкою директора ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» -Рибак Л.О. Крім того, ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» звітує до податкового органу про відсутність фінансово-господарської діяльності.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, послався на те, що рішенням господарського суду Одеської області у справі № 21/03-4-423, яке було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2004 р., зобов'язано Чорноморську регіональну митницю проводити митне оформлення товарів, що надходять згідно контракту № AL-16/12/2003 від 16.12.2003р. між ПП «Інтеркрайк» та компанією «Alfa United Group Ink» в адресу ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» (згідно договору комісії № 12/03 від 15.12.2003р.) без сплати податку на додану вартість, крім підакцизних товарів та товарів груп 01-24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності на підставі ст. 7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (т. 2 а.с. 70-79). Також позивач зазначає, що твердження відповідача про невиконання договору комісії № 12/03 від 15.12.2003р. між ПП «Інтеркрайк» та ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК», а саме: що комітент не приймав від комісіонера товар на умовах вказаного договору не відповідає дійсності, оскільки відповідні акти прийому-передачі товарів залучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 110-165). У подальшому згідно договору купівлі-продажу № 01/06-4 від 01.06.2004 р. ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» продало ПП «Інтеркрайк» вищевказаний товар. В свою чергу ПП «Інтеркрайк» згідно договору купівлі-продажу № 26/03-2 від 26.03.2004 р. вказаний товар продало ПП «Фарсан», що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними за липень 2004р. (т. 2 а.с. 34-66).
Також, як вбачається з наданої відповідачем довідки директора ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» Рибак Л.О. від 29.07.2004 р., ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» за період з 15.12.2003 р. по 01.07.2004 р. не мало взаєморозрахунків з ПП «Інтеркрайк». Крім того, згідно пояснень того ж директора, наданих 08.04.2005 р. представнику податкової міліції, ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» отримало в квітні товар від підприємства «Інтеркрайк», а 02 липня 2004 р. після складання акту виконаних робіт і поставки товару, ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» розрахувалося з ПП «Інтеркрайк» тим же товаром за виконані роботи.
Між тим відповідно до договору комісії № 12/03 від 15.12.2003 року ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» (комітент) в особі директору Рибак Л.О. з одної сторони та ПП «Інтеркрайк» (комісіонер) в особі директора Герескул А.Г., з іншої сторони, уклали договір комісії, яким комітент поручив, а комісіонер зобов'язався від свого імені та за рахунок комітента, за винагороду, купити товар у строки, на умовах та за ціною, передбачених зазначеним договором. Обов'язком комітента згідно договору є відшкодування усіх витрат, понесених комісіонером при купівлі товару, митному оформлені, перерахунку оплати за товар постачальнику при доставці товару комітенту та сплата комісійної винагороди, відповідно до п.п. 4.2 п. 4 договору в сумі 0,05 % (з врахуванням ПДВ) від митної вартості імпортованого товару, яка перераховується на рахунок комітента не пізніше 30 днів після продажу покупцеві відповідної партії товару.
Однак документи, які свідчать про виконання саме договору комісії при укладенні контракту ПП «Інтеркрайк» з нерезидентом в матеріалах справи відсутні. Зокрема, документи, які свідчать про рух грошових коштів від комітента, за рахунок яких комісіонер придбав товари у нерезидента; документи, які підтверджують сплату комітентом 0,05 % ( з врахуванням ПДВ) комісійної винагороди за вчинення в інтересах останнього відповідної угоди. При цьому слід зазначити, що вказані умови були передбачені договором комісії та є істотними для таких цивільно-правових угод. Відсутність зазначених документів свідчить про невиконання сторонами істотних умов договору комісії. Також в матеріалах справи відсутні будь-які договори на оренду складських приміщень, або договори, які б свідчили про відповідальне зберігання товару за період з моменту отримання товару на митниці (за датами визначеними у ВМД) до моменту відвантаження в адресу ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК»; відсутні товаротранспортні накладні, довіреності на фізичних осіб про отримання товарів встановленого зразка, які б могли свідчити про ідентифікацію транспорту, який був задіяний, або фізичних осіб, що приймали участь у веденні господарської діяльності на пільговій території та інше.
Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про те, що фактично договір комісії сторонами не виконувався, комісійна винагорода сторонами, передбачена умовами договору не сплачувалась, а фінансово-господарську діяльність у перевіряємий період ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» в Чорнобильській зоні з підстав виконання договору комісії фактично не здійснювало.
Також щодо доводів позивача про те, що ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» звільнено від оподаткування ПДВ, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" підприємства, об'єднання та організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Для них Кабінетом Міністрів України встановлюються пільгові умови фінансування, гарантоване матеріально-технічне забезпечення.
Як з'ясовано судом, ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 14297182 зареєстровано як платник податку на додану вартість. Із матеріалів справи вбачається, що ЗАТ ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» як платник податку на додану вартість (продавець) неодноразово надавав покупцеві, зокрема ПП "Інтеркрайк", податкові накладні (т.2 а.с. 3-33), зазначивши в них загальну суму коштів з урахуванням податку на додану вартість, що у свою чергу надає право покупцеві здійснювати дії щодо формування податкового кредиту. Тоді як відповідно до вимог п.п. 7.2.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ".
Вищезазначені обставини свідчать про те, що ЗАТ «Промислова інжинірінг-компанія «МГК» у своїй господарській діяльності здійснювало оподаткування з податку на додану вартість на загальних підставах без застосування будь-яких пільг з оподаткування.
Разом з тим преамбулою Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що його норми регулюють питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність у цих зонах. Закон закріплює і гарантує забезпечення режиму використання та охорони вказаних територій із метою зменшення дії радіоактивного опромінення на здоров'я людини та на екологічні системи.
Тобто вказаний Закон не встановлює пільги та не є законом України про оподаткування, а визначає правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. У Законі наведено перелік заходів щодо забезпечення господарської діяльності у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, і одним із таких заходів є звільнення господарюючих суб'єктів від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів.
Натомість, згідно п.п. 11.2, 11.4 ст. 11 Закону "Про податок на додану вартість" до приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить його нормам. Зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком.
Відтак, враховуючи усе вищенаведене, позивач не довів суду правомірність застосування ним пільги з податку на додану вартість з імпорту при ввозі на митну територію України придбаних за контрактом № AL-16/12/2003 від 16.12.2003 р. товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.
Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, на думку суду, податковим органом було правильно донараховано позивачу податок на додану вартість і штрафні санкції на загальну суму 290 634,52 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002292301/1 від 04.10.2004 р. та відповідно правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 146 656,61 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002342301/1 від 04.10.2004 р., оскільки відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Інтеркрайк» необґрунтовані, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд -
У задоволені позову Приватного підприємства «Інтеркрайк» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено 05.10.2007 р.
Суддя Петров В.С.