26 квітня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/613/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Плутос"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 і
рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2021 у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Плутос"
до Приватного акціонерного товариства "Позняки-Жил-Буд"
прo визнання договору оренди діючим,-
10.02.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна Приватного акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Плутос" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 (повний текст складено 09.12.2021) і рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2021 у справі № 911/613/21, подана 08.02.2022 через засоби поштового зв'язку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Плутос", Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Звертаючись із касаційною скаргою, Приватне акціонерне товариство "Інвестиційна компанія "Плутос" зазначає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень проігнорували висновки Верховного Суду, а саме: висновок щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19; висновки щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 та від 22.03.2018 у справі № 914/555/17; висновок щодо застосування статті 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України, викладений у постанові Вищого господарського суду України від 11.01.2017 у справі № 914/1084/16.
Тобто касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Проте у касаційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Плутос", хоч і міститься посилання на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте скаржник не навів належного обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у випадку оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.
Однак, посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник не навів висновки Верховного Суду, які, на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій.
Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання на постанови Вищого господарського суду України не є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили та не дослідили обставини справи, не надали обґрунтовану оцінку виконанню сторонами умов договору, а також всупереч частини 4 статті 75 та статті 76 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновку суду у справі № 910/18821/19 та без додержання пунктів 19 та 61 постанови Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 незаконно врахували лист № 556 від 20.08.2019 як доказ звернення відповідача про дострокове припинення договору оренди.
Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом, та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження чи доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
У касаційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Плутос" викладено обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Однак касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Плутос" оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як установлено Верховним Судом, позовну заяву Приватне акціонерне товариство "Інвестиційна компанія "Плутос" подало у березні 2021 року, її предметом є одна вимога немайнового характеру про визнання договору оренди діючим.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270,00 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Приватне акціонерне товариство "Інвестиційна компанія "Плутос" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2021 у справі № 911/613/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 4 540,00 грн, а саме 2 270,00 х 200 %, де 2 270,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.
Однак Приватне акціонерне товариство "Інвестиційна компанія "Плутос" доказів сплати судового збору до касаційної скарги не додало.
Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 складено 09.12.2021, тому останнім днем її оскарження відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України є 29.12.2021.
Проте Приватне акціонерне товариство "Інвестиційна компанія "Плутос" подало касаційну скаргу 08.02.2022, тобто поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги.
Частинами 2, 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 зазначеного Кодексу.
Приватне акціонерне товариств "Інвестиційна компанія "Плутос" з клопотанням про поновлення пропущеного строку до суду не зверталося, проте у касаційній скарзі зазначає, що копію оскаржуваної постанови апеляційної інстанції отримало поштовим відправленням 20.01.2022. Однак до касаційної скарги не додано доказів дати отримання оскаржуваного судового рішення.
Разом з тим, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження у зв'язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення.
Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази. Такими доказами можуть бути, зокрема, поштовий конверт зі штрихкодовим ідентифікатором, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові, або довідка відділення поштового зв'язку про дату отримання скаржником копії оскаржуваної постанови.
Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Отже, для усунення недоліків касаційної Приватному акціонерному товариству "Інвестиційна компанія "Плутос" необхідно:
- подати нову редакцію касаційної скарги, у якій навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали).
- подати докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (4 540,00) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір";
- подати клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та докази поважності причин пропуску цього строку.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали Приватному акціонерному товариству "Інвестиційна компанія "Плутос" буде відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 911/613/21 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 288, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інвестиційна компанія "Плутос" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2021 у справі № 911/613/21 залишити без руху до 27.05.2022, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді І. С. Берднік
Т. Б. Дроботова