22 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 906/762/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
за участю представників учасників справи:
позивача Сачка А.В.,
відповідача Захарко Н.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації
на рішення Господарського суду Житомирської області
(суддя - Сікорська Н.А.)
від 25.03.2021
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Маціщук А.В., судді - Олексюк Г.Є., Філіпова Т.Л.)
від 14.09.2021
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сучасні Технології"
до Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації
про стягнення 1 076 618,78 грн.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень, суть спору
1. У липні 2020 ТОВ "БК Сучасні Технології" (надалі - Товариство) звернулось з позовом до Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації (надалі - Департамент) про стягнення 1 076 618,78 грн заборгованості.
2. Позовні вимоги обґрунтовані немотивованою відмовою замовника (відповідача) від підписання актів виконаних робіт та порушенням зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт за січень - березень 2020 року за договором підряду № 92 від 19.12.2018.
3. Департамент проти позову заперечував, посилаючись на реалізацію ним права на відмову від договору відповідно до частини четвертої статті 849 ЦК України, оплату всіх прийнятих робіт на дату відмови, відсутність підписів замовника та інженера з технічного нагляду на актах, що підписані в односторонньому порядку лише підрядником.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 19.12.2018 між сторонами був укладений договір підряду № 92, відповідно до якого підрядник (позивач) зобов'язаний виконати роботи згідно з календарним графіком виконання та фінансування робіт, який є невід'ємною частиною договору.
5. До договору сторони підписали календарний графік виконання робіт та фінансування по об'єкту, відповідно до якого у 2018 році виконані та оплачені роботи становлять 2961645,60 грн; в 2019 році - 1972109,39 грн. Залишок робіт на 2020 рік (після надходження коштів) вказано в сумі 1807860,01 грн.
6. Протягом 2018-2019 років Товариство (підрядник) виконало роботи по об'єкту "Амбулаторія на 1-2 лікаря з житлом в с. Оліївка по вул. Зоряна, 72а (південний схід с. Сонячне) Житомирського району Житомирської області - будівництво (ДК021:2015 (СРV)- 45210000-2 - Будівництво будівель". Департамент (замовником) оплатив виконані роботи у 2018 -2019 році. Між сторонами відсутній спір щодо оплати цих робіт.
7. Листом від 03.03.2020 № 01.3-804 Департамент, посилаючись на частину четверту статті 849 ЦК України, повідомив про відмову від договору підряду в односторонньому порядку.
8. Цей лист було надіслано 03.03.2020 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на фактичну адресу позивача, але не вручено та повернуто з причини "закінчення терміну зберігання".
9. Відповідно до пункту 18.4 договір є розірваний на десятий день після відправлення рекомендованого листа замовником підряднику, тобто - з 13.03.2020.
10. 23.04.2020 Товариство направило Департаменту лист № 20/04/21-01 з вимогою оплатити виконані роботи та понесені витрати в сумі 1076618,78 грн. До листа були додані довідка про вартість будівельних робіт та витрат станом на 30.03.2020 (№КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) на суму 1063309,91 грн та на суму 13308,88 грн.
11. Акти приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в підписані інженером технічного нагляду Молодико І.В. та скріплені його печаткою - без зауважень, що відповідає умовам пункту 9.6 договору підряду.
12. Молодико І.В. мав повноваження на здійснення технічного нагляду, оскільки Департамент лише 07.05.2020 повідомив про припинення робіт по об'єктам, у т.ч. - по спірному об'єкту.
13. Департамент роботи не прийняв, акти не підписав, листами № 01.3-1506 від 29.04.2020 та № 01.3-1609 від 12.05.2020 повідомив, що раніше відмовився від договору підряду; вимагав повернути будівельний майданчик, всю дозвільну документацію, закуплені та невикористані матеріали.
14. 30.10.2020 представниками Департаменту, як замовником, ТОВ "БК "Будмоноліт", як новим підрядником, та головою Оліївської сільської ради був складений акт приймання-передачі будівельного майданчика незавершеного будівництва, відповідно до якого підтверджується, що на спірному об'єкті на час передачі його новому підряднику виконані чорнові стяжки -100%, гіпсокартон поклеєний по всій будівлі, електричні мережі виведені назовні, вхідні двері встановлені, вікна, радіатори встановлені на 100%, фасад незавершений, міжкімнатні двері відсутні, світло не заведене.
15. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.11.2020 у справі № 906/588/20 задоволено позов і зобов'язано Товариство повернути Департаменту будівельний майданчик, що знаходиться за адресою: вул. Зоряна, 72а в с. Оліївка Житомирського району Житомирської області, проектно-кошторисну та виконавчу документацію по об'єкту.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
16. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.03.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021, позов задоволено повністю, стягнуто з Департаменту на користь Товариство 1 076 618,78 грн боргу по оплаті за виконані будівельні роботи.
17. Судові рішення мотивовані тим, що замовник, який на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України відмовився від договору підряду, зобов'язаний виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи в розмірі 1 076 618,78 грн відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), які підписані однією стороною та інженером, що із замовником забезпечував здійснення технічного нагляду за будівництвом.
18. Суди дійшли висновку, що такі акти відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України є належними доказами виконання робіт, оскільки відмова замовника від їх підписання є необґрунтованою.
19. Суди враховували, що замовник заперечує сам факт виконання будь-яких робіт позивачем у січні-березні 2020 року, але водночас обставини приймання робіт його уповноваженою особою не пояснює і не спростовує; не надає обґрунтованих пояснень стосовно невідповідності змісту актів виконаним будівельним роботам; не вказує жодних заперечень стосовно обсягів виконаних робіт чи їх вартості; експертизу для перевірки обсягів робіт чи визначених сум самостійно не проводив; клопотання про призначення судової експертизи не заявляв. Представник відповідача пояснював, що проведення такої експертизи не є можливим, оскільки роботи на об'єкті вже виконуються іншим підрядником.
20. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що поданий відповідачем звіт на обстеження будівель і споруд на відповідність проектно-кошторисній документації підтверджує факт виконання робіт за грудень 2018 року та липень 2019 року, що сторони не заперечують, проте не стосується предмету спору; акт приймання-передачі будівельного майданчика незавершеного будівництва від 30.10.2020, що підписаний з новим підрядником, не спростовує перелік робіт, які вказані у актах приймання-передачі виконаних робіт.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу
21. 23.10.2021 Департамент звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
22. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували норми статей 526, 527, 610, 837, 854, 879, 882 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, порушили норми статей 74, 76-79, 86, 236 ГПК України та не врахували висновки Верховного Суду, що викладені:
- у постанові від 27.12.2019 у справі № 924/70/18 щодо недоведеності виконання робіт, і відхилення наданих актів з посиланням на положення статей 76-79 ГПК, оскільки один з них підписаний неуповноваженою особою зі сторони відповідача, а другий взагалі не містить підпису уповноваженої особи відповідача, і позивачем не надано доказів надсилання/передачі відповідачу акта здачі-приймання виконаних робіт;
- у постанові від 03.12.2019 у справі № 909/574/18 щодо оформлення актів форми № КБ-2в, № КБ-3, пересилання/надання актів приймання передачі, підстави та порядок проведення розрахунків з підрядником за фактично виконані роботи;
- у постанові від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, що закон пов'язує виникнення зобов'язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов'язального правовідношення. Наявність підписаного замовником (інвестором) акту прийняття роботи не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи.
23. Скаржник стверджує, що суди:
- не брали до уваги, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами;
- не врахували, що підрядник протягом трьох робочих днів після завершення виконання робіт зобов'язаний звільнити об'єкт та будівельний майданчик від сміття, технологічних машин та механізмів, інструментів, повернути закуплені на виконання договору, невикористані матеріали, конструкції, вироби та устаткування здати замовнику виконані роботи, а замовник - перевірити роботи та у разі відсутності недоліків оформити акти форми №КБ-2в, довідки №КБ-3;
- не встановили, чи виконав підрядник фактично роботи за договором підряду, перелік яких зазначений в актах приймання - виконаних будівельних робіт за січень-березень 2020 року, і факт виконання яких Департамент заперечував. Виникнення за підписаним в односторонньому порядку актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором, вказаних у цьому акті;
- не врахували, що відповідач направив позивачу зауваження та відмову від підписання актів, проте позивач не отримав ці документи у поштовому відділенні, що є підтвердженням наявності претензій з боку замовника щодо наданих позивачем будівельних робіт та узгодженням їх вартості;
- не дослідили висновок звіту на обстеження будівель і споруд на відповідність проектно - кошторисної документації об'єкту "Будівельні роботи по об'єкту: Амбулаторія на 1-2 лікаря з житлом по вул. Зоряна, 72а у с. Оліївка (південний схід с. Сонячне) Житомирського району Житомирської області".
24. Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи та вимоги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши наявні матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
25. Статтею 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
26. Частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов'язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору. Тобто, вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов'язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки, на відміну від пункту 2 цієї норми, яка врегульовує право замовника на відмову якраз у випадку невиконання зобов'язань підрядником (пункт 46 постанови Верховного Суду у справі № 910/16684/19 від 27.10.2021; пункт 83 постанови Верховного Суду у справі № 904/7804/16 від 25.02.2021).
27. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, замовник в односторонньому порядку відмовився від договору на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України, тому зобов'язаний підрядникові плату за виконану частину роботи.
28. Частиною четвертою статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
29. Правова позиція, яка є сталою в судовій практиці, стосовно акту, підписаного однією стороною, висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 № 3-42гс12 у справі № 23/236, у пункті 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Вона полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".
30. З огляду на те, що підрядник не надав обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором; а суди, оцінивши докази, встановили, що відповідач безпідставно та необґрунтовано ухилився від прийняття робіт, Верховний Суд погоджується з висновками судів щодо наявності у відповідача обов'язку згідно з частиною четвертою статті 849, частиною четвертою статті 882 ЦК України виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи на підставі актів, які підписані в односторонньому порядку підрядником та інженером, що за договором із замовником забезпечував здійснення технічного нагляду за будівництвом.
31. Аргументи скаржника, що суди не брали до уваги, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами, і позивач надав докази, відповідно до яких неможливо встановити, що протягом січня - березня 2020 року ним виконувались роботи та були понесені неоплачені витрати, а неузгоджені і непідписані акти є неналежними доказами, Верховний Суд відхиляє, оскільки частина четверта статті 882 ЦК України прямо передбачає можливість оформлення акту приймання виконаних робіт в односторонньому порядку. Ця ж норма надає можливість замовнику захиститись від претензій підрядника, що грунтуються на односторонньому акті, шляхом доведення обґрунтованості відмови від підписання акту, що є підставою для визнання його недійсним. Тобто у разі виникнення спору не підрядник повинен доводити факт виконання відповідних робіт, а замовник повинен доводити факт невиконання цих робіт, зокрема, шляхом проведення відповідної експертизи, тощо.
32. У даному випадку суди оцінили та встановили, що відмова від підписання акту є необґрунтованою; Департамент не довів, що об'єктивно був позбавлений можливості обстежити спірний об'єкт та визначити, які роботи вже виконані позивачем станом на дату оголошення конкурсу 03.08.2020 та до часу укладання договору з іншим підрядником 10.09.2020 з часу одержання ним актів про виконані роботи 27.04.2020; призначення експертизи не є можливим з причин проведення нових робіт новим підрядником.
33. Посилання скаржника, що суди не врахували направлення зауваження та відмови від підписання актів, проте позивач не отримав ці документи у поштовому відділенні, Верховний Суд відхиляє, оскільки суди оцінили зміст цих зауважень і встановили, що вони стосувались не обсягу та вартості робіт, а ґрунтувались виключно на тому, що відповідач реалізував право на відмову від договору підряду. З огляду на те, що така відмова є підставою для виникнення у замовника обов'язку виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи, Верховний Суд погоджується з висновками судів щодо відсутності обґрунтованих заперечень з боку замовника щодо виконаних підрядних робіт.
34. Аргументи скаржника, що суди не оцінили висновок звіту на обстеження будівель і споруд на відповідність проектно - кошторисної документації об'єкту "Будівельні роботи по об'єкту: Амбулаторія на 1-2 лікаря з житлом по вул. Зоряна, 72а у с. Оліївка (південний схід с. Сонячне) Житомирського району Житомирської області, Верховний Суд відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції прямо вказав, що цей звіт підтверджує факт виконання робіт за грудень 2018 року та липень 2019 року, що сторони не заперечують, але і не стосується предмету спору.
35. Колегія суддів також враховує, що таке порушення як не дослідження зібраних у справі доказів; встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, є підставою для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 4 частини другої статті 287, частини третьої статті 310 ГПК України. Відповідно до статті 300 цього Кодексу суд обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
36. Щодо посилань скаржника на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, то колегія суддів зазначає наступне.
37. Так, у справі № 924/70/18 Верховний Суд, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, погодився з висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем, в порядку приписів статті 74 ГПК України, не було доведено виконання ним робіт по збиранню сої. Надані позивачем два акти здачі-приймання виконаних робіт судами відхилено, з посиланням на положення статей 76-79 ГПК України, оскільки один з актів підписаний неуповноваженою особою зі сторони відповідача, а другий взагалі не містить підпису уповноваженої особи відповідача. Судами також зазначено, що позивачем не надано доказів надсилання/передачі відповідачу акта здачі-приймання виконаних робіт від 10.04.2017. Крім того, судами зазначено, що за умовами договору позивач мав приступати до виконання робіт лише після вчинення відповідних дій, передбачених п. 2.2, 2.4, 4.2.1.9 договору, однак судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів виконання сторонами у справі зазначених умов договору. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що сторони погодили виконання робіт, передбачених договором, у березні-квітні 2017 року.
38. Натомість, у справі, що переглядається, суди встановили інші фактичні обставини справи, беручи до уваги докази, які підтверджували надсилання актів та їх отримання відповідачем; відсутність обґрунтованих заперечень; підписання актів інженером.
39. Верховний Суд зауважує, що висновок судів про доведеність/не доведеність обставини, яка становить предмет доказування у справі, виходячи з якого ухвалюється рішення про відмову чи задоволення позову, не є висновком про застосування норми права, тому визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо необхідності врахування висновку, викладеного у постанові від 27.12.2019 у справі № 924/70/18 щодо недоведеності виконання робіт.
40. З цих же підстав колегія суддів відхиляє і посилання на постанову Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 909/574/18, в якій відсутні правові висновки про правильне застосування норм статей 526, 527, 610, 837, 854, 879, 882 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, необхідність врахування яких є підставою для касаційного оскарження судових рішень судових рішень відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.
41. Верховний Суд у постанові від 03.12.2019 у справі №909/574/18, предметом розгляду в якій були вимоги про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням замовником зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором підряду, погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням статей 2, 13, 14 цього Кодексу, встановив, що у справі відсутні передбачені умовами договору та нормами чинного законодавства первинні документи - акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, які б підтверджували факт виконання спірних робіт та, відповідно давали підстави для висновку про наявність заборгованості відповідача за договором підряду. Наявні у справі акти виконаних робіт визнані апеляційним судом неналежними доказами, тобто такими, що не дозволяють встановити обставини, які входять в предмет доказування у даній справі (виконання робіт за договором у заявленому обсязі).
42. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції зазначив, що Департамент заперечує сам факт виконання будь-яких робіт позивачем у січні-березні 2020 року, але наведені вище обставини приймання робіт його уповноваженою особою не пояснює і не спростовує. Жодних заперечень щодо конкретних робіт і витрат, їх кількості чи загальної вартості не надає. Оскільки акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат" форми № КБ-3, тому непідписання такої довідки, враховуючи норми статті 79 ГПК України, частини четвертої статті 882 ЦК України, не спростовує виконання робіт підрядником на заявлені суми.
43. Суд апеляційної інстанції також брав до уваги, що відповідач не надав обґрунтованих пояснень щодо невідповідності змісту актів КБ-2в та КБ-3 виконаним будівельним роботам; жодних заперечень стосовно обсягів виконаних робіт чи їх загальної вартості не висував; самостійно не проводив експертизу для перевірки обсягів робіт чи суми актів КБ-2в та КБ-3, і не заявляв клопотання про призначення судової експертизи в суді.
44. За таких обставин, у справі, що переглядається, на відміну від справи, на яку посилається скаржник, суди визнали мотиви відмови замовника від підписання актів визнані необґрунтованими, а заперечення відповідача проти позовних вимог - безпідставними. Такі обставини є предметом доказування у справі про стягнення заборгованості за договором підряду, виходячи з яких суд вирішує питання щодо застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах.
45. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
46. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
47. Доводи касаційної скарги не містять обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню), а фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин справи, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, що не є компетенцією суду касаційної інстанції.
48. Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, в якій викладено правовий висновок, що закон пов'язує виникнення зобов'язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов'язального правовідношення. Наявність підписаного замовником акту приймання-передачі робіт не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи, колегія суддів також відхиляє, цей висновок стосується правильного застосування норм частини третьої та четвертої статті 853 ЦК України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки і була проведена експертиза з приводу виявлених недоліків.
49. У справі, що переглядається, між сторонами відсутній такий спір, оскільки замовник взагалі ухилився від прийняття робіт; проведення експертизи не є можливим, про що прямо зазначив представник відповідача, що виключає необхідність врахування відповідного правового висновку.
50. Отже, доводи щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, наведені заявником як підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
51. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
52. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
53. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Розподіл судових витрат
54. З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, згідно з статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Департаменту регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 та рішення Господарського суду Житомирської області від 25.03.2021 у справі № 906/762/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді Н. Губенко
Л. Стратієнко