вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" лютого 2022 р. Справа№ 910/10475/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Горди В.В.
Кузьменко А.М.
представники сторін:
від позивача: Аксарін Р.М.
від відповідача: Пучка В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 (повний текст складено 15.11.2021)
у справі № 910/10475/21 (суддя Шкурдова Людмила)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 21 954 123, 90 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 21 954 123, 90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0119-01024 від 07.05.2019, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 20 433 511,59 грн. За порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач нарахував та просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 663 309,74 грн, інфляційні втрати в розмірі 567 447,72 грн та пеню в розмірі 289 854,85 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 13 793 563,40 грн - суму боргу. Вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" 6 639 948,19 грн - суму основного боргу, 33 165,48 грн - 3 % річних, 28 372,38 грн - інфляційних втрат, 14 492,74 грн пеню та 329 311,86 грн - витрати по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 скасувати в частині стягнення 6 639 948,19 грн - суми основного боргу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в зазначеній вище частині.
Короткий зміст апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів
Відповідач не погоджується з оскаржуваним рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу, оскільки на думку відповідача, місцевим господарським судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність його вини щодо порушення строків розрахунку з позивачем, у зв'язку з несвоєчасною та неповною сплатою коштів учасниками балансуючого ринку на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання, що перешкоджає своєчасному розрахунку із позивачем.
Також в апеляційній скарзі відповідачем викладено клопотання про дослідження доказів, які не були подані відповідачем під час розгляду справи по суті, що долучені до апеляційної скарги, зокрема, належним чином засвідчені копії платіжних доручень, якими на рахунок позивача відповідачем перераховано в період з 01.11.2021 по 01.12.2021 загальну суму 4 956 883,88 грн.
Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача та узагальнення її доводів
Заперечуючи проти доводів викладених відповідачем у апеляційній скарзі, позивач наголошує на тому, що відповідачем не доведено, що даний спір виник не з його вини, оскільки наведені відповідачем обставини не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку з виконання самого зобов'язання за договором.
Крім того, позивач зауважує, що відповідач оплату за продану балансуючу електричну енергію здійснював та здійснює з постійним порушенням строків.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 скасувати частково в частині стягнення з відповідача 33 165,48 грн 3% річних, 28 372,38 грн інфляційних втрат, 14 492,74 грн пені, та ухвалити нове рішення у відповідній частині , яким стягнути з відповідача 663 309,74 грн - 3 % річних, 567 447,72 грн - інфляційних втрат, 289 854,85 грн - пеню.
Короткий зміст апеляційної скарги позивача та узагальнення її доводів
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції було порушено баланс інтересів сторін та норми матеріального і процесуального права.
Зокрема позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, на факт достатньо тривалого строку розрахунків відповідача з позивачем за договором, а також на той факт, що прискорення цих розрахунків відбулося лише після звернення позивача до суду з даним позовом.
Також в апеляційній скарзі позивачем викладено клопотання про визнання поважними причини неподання додаткових доказів у справі та залучення їх до матеріалів справи, а саме, балансу станом на 31.12.2020 та звітів про діяльність постачальника електричної енергії за серпень - жовтень 2021 року.
Короткий зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач вказує на те, що позивачем не зазначено, які саме норми матеріального та процесуального права були порушенні при винесенні рішення судом першої інстанції щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2021, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" по справі №910/10475/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10475/21.
До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10475/21.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (склад суду) від 21.12.2021, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" по справі № 910/10475/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/10475/21; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/10475/21 призначено на 16.02.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/10475/21. Об'єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/10475/21 в одне апеляційне провадження; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/10475/21 призначено на 16.02.2022.
04.02.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" поштовим зв'язком до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення Північного апеляційного господарського суду та запропоновано визначити Господарський суд Запорізької області відповідальним за проведення судових засідань у даній справі в режимі відеоконференції.
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 910/10475/21 призначено повторний автоматизований розподіл, в зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/10475/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/10475/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою та часом. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/10475/21. Доручено Господарському суду Запорізької області забезпечити проведення судового засідання у справі № 911/10475/21 в режимі відеоконференції в приміщенні вищевказаного суду 16.02.2022 о 14 год. 40 хв. за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання".
В судове засідання, яке відбулося 16.02.2022 в режимі відеоконфенції, з'явилися представники сторін.
Представник позивача підтримав викладене ним клопотання у апеляційній скарзі щодо визнання поважними причини неподання додаткових доказів у справі та залучення їх до матеріалів справи, а саме, балансу станом на 31.12.2020 та звітів про діяльність постачальника електричної енергії за серпень - жовтень 2021 року.
Представник відповідача підтримав заявлене ним клопотання у апеляційній скарзі стосовно дослідження доказів, які не були подані відповідачем під час розгляду справи по суті, що долучені до апеляційної скарги, зокрема, належним чином засвідчені копії платіжних доручень, якими на рахунок позивача відповідачем перераховано в період з 01.11.2021 по 01.12.2021 загальну суму 4 956 883,88 грн.
Розглянувши клопотання позивача та відповідача, заслухавши думку представників сторін з цього приводу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні даних клопотань, виходячи з наступного.
У клопотанні позивача щодо долучення до матеріалів справи вказаних у апеляційній скарзі доказів, не було наведено позивачем належного мотивування причин поважності не подання цих доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції;
Щодо клопотання про дослідження доказів, які не були подані відповідачем під час розгляду справи по суті, що долучені до апеляційної скарги, зокрема, належним чином засвідчені копії платіжних доручень, якими на рахунок позивача відповідачем перераховано в період з 01.11.2021 по 01.12.2021 загальну суму 4 956 883,88 грн, колегія суддів зазначає, що вказані відповідачем у клопотанні докази щодо їх залучення до матеріалів справи датовані після винесення оскаржуваного судового рішення. Тобто вказані докази на момент винесення судом першої інстанції судового рішення не існували та могли бути судом прийнятті та оцінені.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції щодо апеляційних скарг.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
07.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія "Укренерго" укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії, шляхом приєднання Товариства до умов публічного договору про врегулювання небалансів електричної енергії з датою акцептування 07.05.2019, ідентифікатором договору №0119-01024 (надалі - договір), типовою форма якого є додатком №1 до Правил ринку, затверджених постановою №307 від 14.03.2018 НКРКЕП (далі - Правила ринку).
До договору відповідачем були внесені зміни, які були затвердженні наказом №85 від 06.03.2020, наказом №6 від 05.01.2021, наказом №303 від 01.06.2021, у зв'язку з внесенням змін НКРЕКП до Правил ринку.
Відповідно до п. 1.1. договору визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Пунктом 1.2. договору визначено, що сторона, яка приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Згідно з п. 1.3. договору, СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
У пункті 1.4. договору визначено, що ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку).
Відповідно до п.1.1.2 гл.1.1, п.1.11.1 та п. 1.11.8 гл. 1.11 розділу І Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії.
АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Позивач як учасник ринку використовує у своїй діяльності систему управління ринком через мережу Інтернет за http://mms.ua. energy/.
Пунктом 1.9.1 гл. 1.9 розділу І Правил ринку затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018 (далі - Правила ринку) передбачено, що ОСП забезпечує функціонування балансуючого ринку, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії.
Згідно з ч.6 ст.70 Закону України "Про ринок електричної енергії" вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.
Зі змісту п. 1.5. договору, врегулювання небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
В силу вимог п. 2.1, 2.2 договору, вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Відповідно до п. 5.1 договору, виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Пунктом п. 5.6. договору визначено, що подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
Питання розрахунків на ринку електричної енергії, в тому числі обчислення небалансів електричної енергії, визначені розділом V Правил. Зокрема, п.п. 5.14.1 - 5.14.3 гл. 5.14 розділу V Правил ринку передбачено, що розрахунки за небаланси електричної енергії включають обчислення небалансу електричної енергії шляхом проведення розрахунків для кожного торгового дня: небалансів електричної енергії кожної СВБ для кожного розрахункового періоду торгового дня; кредиту та дебету за небаланси електричної енергії для кожної СВБ для кожного розрахункового періоду торгового дня.
Дані розрахунків за небаланси електричної енергії складаються із законтрактованих обсягів купівлі-продажу електричної енергії, графіків відпуску/відбору, диспетчерських команд балансуючого ринку, цін небалансу електричної енергії і сертифікованих даних комерційного обліку. У кожній зоні небаланс електричної енергії кожної СВБ обчислюється з урахуванням балансуючої електричної енергії, поставленої (та оплаченої) будь-якою одиницею постачання послуг з балансування учасника ринку з групи цієї СВБ.
Згідно з п. 5.25.1 гл. 5.25 розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
Розділом VII Правил ринку визначені питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії. Зокрема, відповідно до п. 7.3.1 гл. 7.3 розділу VII Правил ринку АР (відповідач) на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Відповідно до п. 5.7. договору, якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язується повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП.
Згідно з п. 5.9. договору, ОСП надає СВБ два примірники Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів (далі - Акт), підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.
В силу п.5.10. договору, СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта.
Відповідач, на якого відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" покладені функції адміністратора розрахунків, сформував, у відповідності до Правил ринку у Системі управління ринком рахунки за небаланси електричної енергії за договором за період з 1-ої декади серпня 2019 року по III-тю декаду січня 2021 року.
Однак відповідач не здійснив оплату рахунків в повному обсязі, в зв'язку з чим на час звернення позивача з даним позовом до суду першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем склала 20 433 511,59 грн. За порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач нарахував та просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 663 309,74 грн, інфляційні втрати в розмірі 567 447,72 грн та пеню в розмірі 289 854,85 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 13 793 563,40 грн - суму боргу. Вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" 6 639 948,19 грн - суми основного боргу, 33 165,48 грн - 3 % річних, 28 372,38 грн - інфляційних втрат, 14 492,74 грн пеню та 329 311,86 грн - витрати по сплаті судового збору. В задоволені іншої частини позову - відмовлено.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу під час розгляду даної справи судом, сума боргу відповідача перед позивачем склала 6 639 948,19 грн. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 13 793 563,40 грн закрито.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п.3.3 договору визначено, що ОСП зобов'язаний виконувати розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.
Пунктом 3.4. договору визначено, що СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених правилами ринку.
Втім, відповідачем не було надано доказів сплати заборгованості позивачу в повному обсязі, наявність заборгованості не спростовано, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6 639 948,19 грн - суми основного боргу.
Разом з цим, в зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивач нарахував та просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 663 309,74 грн; інфляційні втрати в розмірі 567 447,72 грн, пеню в розмірі 289 854,85 грн.
Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 4.2. договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів (далі - акт купівлі-продажу) та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунки позивача 3 % річних, інфляційних втрат та пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказані розрахунки є арифметично вірними.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, в якому відповідач просив суд першої інстанції зменшити розмір пені, 3% річних, інфляційних втрат на 95%, посилаючись на те, що позивачу не завдано збитків внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання; у зв'язку з систематичним порушенням учасників ринку своїх фінансових зобов'язань перед ОСП, поточний рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує коштів для належного проведення ОСП розрахунків.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, інфляційних втрат як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені, на 95 %. Таке зменшення судова колегія вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
За таких обставин, доводи позивача наведені у апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання, у зв'язку з несвоєчасною та неповною сплатою коштів учасниками балансуючого ринку на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання, що перешкоджає своєчасному розрахунку із позивачем, колегією суддів відхиляються оскільки наведені відповідачем обставини не можуть слугувати підставою для звільнення його від обов'язку з виконання договірного зобов'язання. Більше того, будь-яких доказів на підтвердження зазначених доводів відповідачем подано не було.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем доведено наявність правових підстав для часткового задоволення 6 639 948,19 грн - суму основного боргу, 33 165,48 грн - 3 % річних, 28 372,38 грн - інфляційні втрати, 14 492,74 грн пені.
Отже судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Інші наведені у апеляційних скарг аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційних скарг
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційні скарги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/10475/21 - без змін.
Матеріали справи № 910/10475/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.04.2022.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Ю.Б. Михальська
К.В. Тарасенко