вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" квітня 2022 р. Справа№ 910/8485/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тарасенко К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2021
у справі № 910/8485/21 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 144 064,23 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.06.2021) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 144 064,23 грн збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при здійсненні перевезень залізничним транспортом було виявлено пошкодження вантажних вагонів, що належать позивачу на праві власності (оренди), у зв'язку з чим усуваючи пошкодження (здійснюючи ремонт) вказаних вагонів останнім понесені збитки.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 позов задоволено; вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" 144 064,23 грн збитків та 2270,00 грн судового збору.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем складу цивільного правопорушення, необхідний для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 144 064,23 грн, понесених у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі №910/8485/21 скасувати, та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що складення актів форми ВУ-23 по вагонах №№: 54781059, 54777966, 62611025, 61891974, 55331540, 62613971, 56730849, 55962351, 50061795 відбувалось поза межами їх перевезень, що в свою чергу не було враховано судом першої інстанції.
Також відповідач стверджує, що саме відправники вагонів (ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", ПрАТ "МК "Азовсталь", ПрАТ "ММК ім. Ілліча") відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України не виконали обов'язку зі збереження вантажу, не забезпечивши його супроводження провідником.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Зокрема заперечення позивача обґрунтовані тим, що відповідач, не зважаючи на звернення позивача, не виконав свої прямі зобов'язання по складенню актів форми ВУ-25М, що передбачено Статутом залізниць України та Правилами складання актів.
Щодо неправильного застосування положень ст. 110 Статуту залізниць України позивач зазначає, що нормативними актами України не встановлено такого обов'язку для відправника, як забезпечення супроводження рухомого складу провідником.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі № 910/8485/21 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/8485/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі № 910/8485/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Михальської Ю.Б., Тарасенко К.В. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
У листопаді - грудні 2020 відповідачем було здійснено перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача.
На станціях Покровськ, Лиман було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, зокрема, вагонів: № 54781059, № 54777966, № 62611025, № 61891974, № 60727633, № 56544604, № 56852361, № 55331540, № 56194608, № 56265333, № 63659684, № 54752076, №56090244, № 63950307, № 62613971, № 56730849, № 55962351, № 50061795, № 62284070, № 53513008, № 60356938, № 53508875, а саме разобладнання ручного стояночного гальма.
Вищевказані вагони було направлено на технічне обслуговування, про що було оформлено повідомлення про ремонт або обслуговування вагонів форми ВУ-23М: вагон №54781059 (повідомлення № 6403 від 01.12.2020); вагон № 54777966 (повідомлення № 278 від 31.12.2020); вагон № 62611025 (повідомлення № 7450 від 19.12.2020); вагон № 61891974 (повідомлення № 7449 від 19.12.2020); вагон № 60727633 (повідомлення № 6628 від 06.12.2020); вагон № 56544604 (повідомлення № 6632 від 06.12.2020); вагон № 56852361 (повідомлення № 6635 від 06.12.2020); вагон № 55331540 (повідомлення № 6972 від 11.12.2020); вагон № 56194608 (повідомлення № 6927 від 13.12.2020); вагон № 56265333 (повідомлення № 6633 від 06.12.2020); вагон № 63659684 (повідомлення № 6631 від 06.12.2020); вагон № 54752076 (повідомлення № 6630 від 06.12.2020); вагон №56090244 (повідомлення № 6629 від 06.12.2020); вагон № 63950307 (повідомлення № 6634 від 06.12.2020); вагон № 62613971 (повідомлення № 6700 від 07.12.2020); вагон № 56730849 (повідомлення № 6969 від 11.12.2020); вагон № 55962351 (повідомлення № 7255 від 16.12.2020); вагон № 50061795 (повідомлення № 381 від 09.12.2020); вагон № 62284070 (повідомлення № 335 від 06.12.2020); вагон № 53513008 (повідомлення № 505 від 14.12.2020); вагон № 60356938 (повідомлення № 6844 від 06.12.2020); вагон № 53508875 (повідомлення №432 від 12.12.2020).
Як зазначив позивач у позові, 28.12.2019 між позивачем та відповідачем (в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця") був укладений договір на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням № Дон/В-19500/НЮ-п.
На підставі вказаного договору, внаслідок пошкодження (розкомплектування) вагонів, позивач передав структурному підрозділу "Покровське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони.
Передані деталі були встановлені на розкомплектуванні вагони, що підтверджується актами від 31.12.2020. Загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони становить 30 104,67 грн, що підтверджується вищезгаданими актами. При цьому, вказані витрати були сплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 11776 від 11.12.2020.
Також позивач у позові зауважував на тому, що деталі, які були встановлені замість відсутніх деталей на розкомплектованих вагонах, позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранспневматика" на підставі договору поставки від 10.02.2014 № 59/14 та специфікації № 58 від 08.07.2020.
На підставі вказаного договору позивач придбав авторежим 265 А-1 у кількості 1 шт. на загальну суму 3956,40 грн. Зазначена продукція була сплачена, згідно платіжних доручень: № 6794 від 10.07.2020, № 7216 від 27.07.2020 на підставі рахунку № ТП000000410 від 07.07.2020.
На підставі договору поставки від 01.11.2016 № 710/16 та специфікації № 59 від 01.09.2020 у Товариства з додатковою відповідальностю "Попаснянський ВРЗ" позивач придбав авторежим 265 А-1 у кількості 1 шт. на загальну суму 4320,00 грн. Зазначена продукція була сплачена, згідно платіжного доручення № 9364 від 30.09.2020.
На підставі договору поставки від 01.11.2016 № 710/16 та специфікації № 51 від 02.01.2020 у Товариства з додатковою відповідальностю "Попаснянський ВРЗ" позивач придбав балочку опорную 100.41.030-0СБ у кількості 21 шт. на загальну суму 20664,00 грн. Зазначена продукція була сплачена, згідно платіжного доручення № 976 від 07.02.2020
Загальна вартість придбаних деталей становить: 3956,40 грн + 4320,00 грн + 20664,00 грн = 28940,40 грн.
Також позивачем були понесені витрати на транспортування пошкоджених вагонів на ремонт в розмірі 85019,16 грн.
На підтвердження того, що позивачем була сплачена вартість транспортування вагонів до місця ремонту, останнім були надані наступні документи, зокрема: копія особового рахунку № 8208503 за листопад 2020 та наступні переліки: № 20201110 від 10.11.2020, копія особового рахунку № 8208503 за грудень 2020 та наступні переліки: №20201202 від 02.12.2020, № 20201203 від 03.12.2020, № 20201204 від 04.12.2020, № 20201205 від 05.12.2020, № 20201208 від 08.12.2020, № 20201209 від 09.12.2020, № 20201210 від 10.12.2020, № 20201215 від 15.12.2020, № 20201225 від 25.12.2020.
Підсумовуючи вищевикладене, загальна сума збитків, які виникли у позивача, у зв'язку з розкомплектуванням вагонів становить 28940,40 грн (придбані деталі) + 30104,67 грн (технічне обслуговування) + 85019,16 грн (витрати на транспортування розкомплектованих вагонів до місця ремонту) = 144064,23 грн, що і стало причиною виникнення даного спору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 позов задоволено; вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" 144 064,23 грн збитків та 2270,00 грн судового збору.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).
Як було вище встановлено судом першої інстанції, відповідачем здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача, а саме: № 54781059, № 54777966, № 62611025, № 61891974, № 60727633, № 56544604, № 56852361, № 55331540, № 56194608, № 56265333, № 63659684, № 54752076, №56090244, № 63950307, № 62613971, № 56730849, № 55962351, № 50061795, № 62284070, № 53513008, № 60356938, № 53508875.
Згідно ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п.3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17 (далі - Правил), власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
За умовами до п.4.6. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила користування ваганами і контейнерами), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
При цьому, обов'язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена ст. 110 Статуту, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Як підтверджено матеріалами справи, всупереч чинного законодавства відповідач не забезпечив схоронності (збереження) вагонів під час їх курсування залізничними коліями, внаслідок чого було завдано збитків майну позивача.
Відповідно до п.22 Правил користування вагонами і контейнерами, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Таким чином, у зв'язку із розкомплектуванням вагонів позивачем було понесено витрати на придбання деталей, технічне обслуговування, які становлять загальну суму 144 064,23 грн, що в свою чергу відповідає визначеним п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами видам витрат, з яких складається сума збитків за пошкодження вагонів.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
За змістом до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов'язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена ст. 110 Статуту, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Також пошкодження вагонів підтверджено належними доказами та за фактом встановлення відсутності головної та магістральної частин повітророзподільника та розкомплектування ручного гальма вагони власності (оренди) позивача направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.
Пунктом 20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, визначено, що акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно з ст. 124 Статуту.
Отже, як слідує з наявних у матеріалах справи доказів, протиправність поведінки відповідача полягає у бездіяльності та незабезпеченні схоронності (збереження) вагонів власності (оренди) позивача під час їх курсування залізничними коліями, чим порушено положення Статуту залізниць та Закону України "Про залізничний транспорт", внаслідок чого вагони були розкомплектовані і позивачу завдано збитків в розмірі вартості їх ремонту та придбаних для цілей ремонту запасних частин.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, також матеріали справи не містять доказів того, що розкомплектування вантажних вагонів сталося не з вини відповідача, який взяв на себе відповідальність за збереження прийнятих до перевезення вагонів позивача, але не зберіг майно позивача.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 144 064,23 грн є належним чином обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Твердження відповідача про те, що саме відправники вагонів (ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", ПрАТ "МК "Азовсталь", ПрАТ "ММК ім. Ілліча") відповідно до ст. 110 Статуту не виконали обов'язку збереження вантажу, не забезпечивши його супроводження провідником, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки нормами чинного законодавства не встановлено такого обов'язку для відправника, як встановлення супроводження рухомого складу провідником.
У зв'язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права.
З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у розмірі 144 064,23 грн.
Інші доводи відповідача по суті його апеляційної скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.
Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 у справі № 910/8485/21 - без змін.
Матеріали справи № 910/8485/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Ю.Б. Михальська
К.В. Тарасенко