Справа № 136/452/22
провадження № 2-а/136/5/22
"22" квітня 2022 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,
за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції Суходольсьої Наталії Олександрівни, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до поліцейського СРПП ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції Суходольсьої Наталії Олександрівни (далі - відповідач), співвідповідач ГУ НП у Вінницькій обл., з вимогами:
- скасувати постанову відповідача серії БАА №799619 про визнання позивача винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн та закрити відносно позивача провадження у справі за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
07.04.2022 відповідачем відносно позивача було складено оспорювану постанову про накладення адміністративного стягнення з тих підстав, що у вказаний день о 15:55 год, знаходячись по вул. В.Копитка, м. Липовець, водій керував автомобілем "Ford Scorpio", д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, а саме: не отримував посвідчення водія категорії "В", чим порушив п. 2.1. а ПДР України. Однак, позивач не згодний з такою постановою, оскільки вважає її незаконною. Так, позивач стверджує, що того дня, на автомобілі патрульної поліції його наздогнали на вул. В.Копитка, а працівники поліції запропонували пред'явити посвідчення водія, що й виконав позивач показавши посвідчення водія НОМЕР_2 від 02.04.2021 на своє ім'я. На підтвердження дійсності такого посвідчення, працівником поліції було здійснено його пошук у електронній базі реєстру водіїв на своєму технічному пристрої, проте не було підтверджено того, що позивач мав право керувати легковим автомобілем, а тому відразу було складено оспорювану постанову. Позивачу невідомі причини відсутності даних про його права у реєстрі водіїв, натомість працівниками поліції не було зібрано доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення. Крім того, бланк постанови був заповнений нерозбірливим почерком, з виправленнями, а тому його слід визвавати зіпсованим. Разом з тим, у випадку виявлення підробки документу, поліцейський мав би звернутися до слідчого чи прокурора з метою подальшої реєстрації повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, чого зроблено не було, але винесено оскаржувану постанову.
Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 14.04.2022 призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено співвідповідача, визначено відповідачам строк для подання відзиву на позов, а також було витребувано адміністративні матеріали на позивача.
Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачі у визначений судом строк відзиву на позов не подали, однак на вимогу суду направлено матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача. Крім того, було надано довідку про те, що позивач згідно баз НАІС та ІІПС посвідчення водія не отримував.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.
Згідно з наданою відповідачем постанови серії БАА №799619 вбачається, що позивач 07.04.2022 о 15:55 год, знаходячись по вул. В. Копитка, м. Липовець, керував автомобілем "Ford Scorpio", д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, а саме: не отримував посвідчення водія категорії "В", чим порушив п. 2.1. та п. 2.3 ПДР (і не був пристебнутий ременем безпеки), чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, і на нього було накладено штраф у розмірі 3400,00 грн. Згідно з наданим відповідачем диском з відеозаписами вбачається, зупинка водія позивача та пред'явлення ним працівнику поліції посвідчення водія, формат якого відразу видався підозрілим, а тому було вирішено перевірити інформацію про право позивача керувати транспортним засобом у реєстрі водіїв, чого підтверджено не було. На запитання працівника поліції щодо дати та місця отримання такого документу, позивач відповіді не надав та не зміг надати пояснення з цього приводу. Разом з тим, суду було надано довідку про те, що позивач згідно баз НАІС та ІІПС посвідчення водія не отримував.
Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як визначено у ст. 1 Конституції України - Україна є правова держава, а в силу її ст. 8 в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України). Суддя є незалежним та керується верховенством права (ст. 129 Конституції України). Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.ч 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України). Докази мають бути належними, допустимими та достовірними, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст.ст. 73-76 КАС України). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).
Зі змісту аргументів позивача, вбачалось про те, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною та підлягає скасуванню із закриттям провадження, оскільки він підтверджує дійсність посвідчення водія НОМЕР_2 від 02.04.2021, а те що відповідне право відсутнє в реєстрі водіїв не свідчить про порушення ним ч. 2 ст. 126 КУпАП, так як крім відомостей реєстру, працівнику поліції слід було зібрати інші докази перш ніж виносити постанову (заповнену нерозбірливим почерком), а у випадку виявлення підробки документу спершу слід було звернутися до слідчого чи прокурора з метою подальшої реєстрації повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, чого зроблено не було.
Як визначено в п. 1.1 ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо порушено ПДР.
Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з абз. п. 1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи в транспортному засобі.
В силу вимог п. 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Також, згідно з п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Аналіз вищевикладених правових норм дає підстави для висновку, що працівники поліції вправі здійснювати контроль за наявністю у водія посвідчення водія на право керування транспортним засобом як при складенні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, так і за наявності підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Як встановлено судом з матеріалів справи, у зв'язку з порушенням позивачем правил дорожнього руху, а саме: п. 2.3 ПДР (не був пристебнутий ременем безпеки), працівник поліції здійснив перевірку посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Крім того, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції (п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою КМ України від 29.12.2021 №1456). З 24.02.2022 в Україні діє режим воєнного стану.
Суд вважає, що у інспектора поліції були наявні достатні підстави для реалізації повноважень вимагати в позивача пред'явлення посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Натомість на вимогу працівника поліції позивач пред'явив посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 02.04.2021, яке згідно інформації у базі НАІС та ІІПС позивач не отримував, що також підтверджується довідкою наданою відповідачем, яку суд вважає належним та допустимим доказом у цій справі.
Крім того, з наданих відповідачем відеозаписів, які суд теж вважає належними та допустимими доказами в справі, вбачається пред'явлення позивачем працівнику поліції посвідчення водія, формат якого є підозрілим, а тому було вирішено перевірити інформацію про право позивача керувати транспортним засобом у реєстрі водіїв, який право не підтвердив, а на запитання працівника поліції щодо дати та місця отримання такого документу, позивач відповіді не надав та не зміг надати пояснення з цього приводу.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що бланк оспорюваної постанови був заповнений нерозбірливим почерком, з виправленнями, оскільки попри те, що позивачем до позову надано неінформативну копію постанови серії БАА №799619 від 07.04.2022, яка не містить жодних даних окрім стандартних записів бланку із числом "3400", однак надана відповідачем копія вказаної постанови відповідає змісту та формі за ст.ст. 283 та 284 КУпАП, і такий доказ суд визначає належним та допустимим, і таким який в сукупності з іншими доказами свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Також, на спростуванні інших доводів позивача, щодо передчасного винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, слід зазначити, що за приписами КУпАП розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, відтак, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в іншому випадку правомірність своїх дій доводити у судовому порядку з можливістю скористатись правовою допомогою. Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
Суд встановив, що відповідачем не були порушені оскаржені права, свободи чи інтереси позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, а водночас відповідачем надано докази, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які зазначені у постанові серії БАА №799619 від 07.04.2022 про визнання позивача винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн. Інших доказів на противагу таких висновків суду позивачем не надано і судом не встановлено.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимоги про скасування постанови відповідача серії БАА №799619 про визнання позивача винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн та закриття відносно позивача провадження у справі за відсутністю в його діях складу правопорушення, не є обґрунтованою та задоволенню не підлягає. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено суд відносить судові витрати понесені позивачем на його рахунок.
Окремо, враховуючи встановлені під час розгляду даної адміністративної справи обставини, а саме той факт, що позивачем у позовній заяві зазначено дані, які не відповідають дійсності в частині твердження про наявність посвідчення водія, копію сумнівного змісту, якого долученого до матеріалів справи, а тому суд визнає такі дії позивача зловживанням процесуальними правами. Позивачем подано до суду завідомо безпідставний позов, введено суд в оману шляхом надання недостовірного доказу за для прийняття судом рішення на його користь.
Отже, у зв'язку з вищевикладеними обставинами суд вважає за необхідне застосувати до позивача захід процесуального примусу, про що надалі, в силу п. 2 ч. 1 ст. 149 КАС України буде постановлено ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 286 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до поліцейського СРПП ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області сержанта поліції Суходольсьої Наталії Олександрівни (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 75, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл.), Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Театральна, буд. 10, м. Вінниця, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 40108672) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом 10-ти днів із дня його проголошення (ч. 4 ст. 286 КАС України) до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Суддя Дмитро КРИВЕНКО