Справа № 136/255/22
провадження №3/136/71/22
21 квітня 2022 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Могилів-Подільського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - невідомо, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
27.01.2022 о 05 год. 25 хв. по вул. 40-річчя Перемоги, в м. Липовець, Вінницької обл., гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Peugeot Expert, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння в установленому порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5. ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ст.130 ч.1 КУпАП.
У судове засідання 21.04.2022 ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, не з'явився, в підтвердженням чому є повідомлення про вручення поштового відправлення, заяв та клопотань до суду не направив.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомлявся про день та час розгляду справи про адміністративне правопорушення неодноразово (02.03.2022, 22.03.2022, 06.04.2022) на адресу зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення направлялись судові виклики, один з яких повернувся за відомостями Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч.1 ст.268 КупАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
За таких обставин, суд здійснює розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до відповідальності, на підставі зібраних у справі доказів, оскільки його поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про таке.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.п.2, 4 Розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735, огляду та стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Приписами ст. 266 КУпАП в редакції на час вчинення адміністративного правопорушення, передбачено порядок проведення огляду водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вимогами ст. 280 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. 251 КУпАП).
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №322706, відповідно до якого зазначено суть правопорушення вчиненого ОСОБА_1 , про що зазначено вище; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; направленням на огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 27.01.2022 до Липовецької ЦРЛ в якому ОСОБА_1 зазначив, що відмовляється їхати в лікарню; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів в якому ОСОБА_1 зазначив, що відмовляється від огляду; письмовими поясненнями ОСОБА_1 в якому останній вказав, що їхав по справах та в м. Липовець був зупинений працівниками поліції, під час спілкування вказали на наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він відмовився, оскільки провину свою визнає, так як вчора випив 200 г. горілки; відеозаписом CD диску із нагрудної камери поліцейського, який був безпосередньо переглянутий судом та з якого слідує, що за участі двох свідків ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у визначеному законом порядку, підтвердив, що вчора вживав спиртні напої.
Суд зауважує, що ОСОБА_1 , будучи обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не подавав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів на спростування висунутого відносно нього обвинувачення, до суду не з'явився, будучи обізнаним про наявність матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно нього.
Суд, оцінивши вищезазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку «поза розумним сумнівом», що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому, суд враховує роз'яснення надані судам у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), де зазначено, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Крім того, суд враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ, рішення у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.
При вирішенні даної справи суд вважає, за необхідне врахувати й практику ЄСПЛ за принципами якого останній сповідує, що скасування певного акта з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
При призначенні виду та розміру адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не враховується особа порушника, ступінь вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оцінивши усі зібрані у справі докази, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі, який встановлений санкцією частини статті, за якою кваліфіковано його діяння із застосуванням додаткового стягнення у виді позбавлення права керування, оскільки як було встановлено судом, ОСОБА_1 було видано посвідчення водія.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись ст.23-24, 27, 33, ч. 1 ст. 130, 221, 251-252, 266, 276, 283-284, 294 КУпАП, суд, -
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривні 20 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Суддя Світлана ШПОРТУН