Провадження № 22-ц/803/3346/22 Справа № 182/7236/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
26 квітня 2022 року м.Кривий Ріг
Справа № 182/7236/15
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігорь В'ячеславович, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В'ячеславовича та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2022 року, яка постановлена суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у місті Нікополі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), -
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В.
Скарга обгрунтована тим, що 28 квітня 2021 року, поштовим відправленням за № 4900090306001, на адресу ОСОБА_1 надійшов лист за № 01-29/1134 від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В., до якого було додано постанову від 26 квітня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 652666646 за заявою представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі - ПАТ АБ «Укргазбанк») Дарчук Д.В., на підставі виконавчого листа № 182/7236/15-ц, що виданий Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області 06 жовтня 2016 року.
Заявник вважає, що виконавче провадження відкрито з порушенням вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що була чинною станом на момент набрання законної сили судового рішення.
Так, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2016 року, у цивільній справі № 182/7236/15-ц (провадження № 2/0182/1374/2016), набрало чинності 03 травня 2017 року, а виконавчий лист за № 2/0182/1374/16 виданий 06 жовтня 2016 року, тобто до набрання судового рішення законної сили.
Крім цього, Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області було розглянуто заяву представника ПАТ АБ «Укргазбанк» про виправлення описок у судовому рішенні від 31 серпня 2016 року у цивільній справі № 182/7236/15-ц за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і виконавчих листах від 06 жовтня 2016 року за № 2/0182/1374/16, виданих Нікопольським місьрайонним судом Дніпропетровської області. Зокрема, виправлено помилку у виконавчому листі № 2/0182/1374/16, який було видано Нікопольським місьрайонним судом 06 жовтня 2016 року у справі № 182/7236/15-ц за позовом ПАТ АТ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Проте, як вбачається з наданих документів виконавчого провадження ВП № 65266646, представником банку Дарчук Д.В. подано приватному виконавцю до виконання виконавчий лист від 06 жовтня 2016 року за № 182/7236/15-ц, який не містить посилання на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року про виправлення описок, а тому не має юридичної сили.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. щодо відкриття 26 квітня 2021 року виконавчого провадження № 65266646 відносно нього як боржника, на підставі виконавчого листа № 182/736/15-ц, виданого Нікопольським міськрайонний судом Дніпропетровської області; зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. вчинити дії щодо повернення виконавчого листа від 06 жовтня 2016 року за № 182/7236/15-ц ПАТ АБ «Укргазбанк» без виконання.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. щодо відкриття 26 квітня 2021 року виконавчого провадження № 65266646 відносно ОСОБА_1 , як боржника, на підставі виконавчого листа № 182/736/15-ц, виданого Нікопольським міськрайонний судом Дніпропетровської області.
Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. вчинити дії щодо повернення виконавчого листа від 06 жовтня 2016 року за № 182/7236/15-ц ПАТ АБ «Укргазбанк» без виконання.
В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев І.В. просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування положень Закону України «Про виконавче провадження».
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що приватним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження направлення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням є невмотивованим та взагалі незрозумілим, адже сам заявник зазначав про те, що 28 квітня 2021 року, поштовим відправленням за № 4900090306001, на його адресу надійшов лист за № 01-29/1134 від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В., до якого було додано постанову від 26 квітня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 652666646. Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недотримання приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В. положень п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІ та прийняття виконавчого листа до виконання з пропуском строку на його пред'явлення, оскільки виконавчий лист було пред'явлено стягувачем до примусового виконання в межах трирічного строку, визначеного ст. 12 цього Закону.
Також, зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі вимог скаржника, оскільки у скарзі не йшло мови про порушення прав скаржника щодо неотримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження та щодо пропущення стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В апеляційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування положень Закону України «Про виконавче провадження».
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що приватним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження направлення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження спростовуються мтеріалами справи та, згідно правового висновку Верховного Суду у справі №756/9582/14, порушення державним виконавцем порядку надіслання сторонам виконавчого провадження копій процесуальних документів саме по собі не є достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Також, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо подання стягувачем виконавчого листа до виконання з пропуском строку на його пред'явлення, оскільки виконавчий лист було пред'явлено стягувачем до примусового виконання в межах трирічного строку, визначеного ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Відзив на апеляційні скарги не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В., який підтримав доводи апеляційних скарги та просив їх задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2016 року, яке набрало законної сили 11 вересня 2016 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АТ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №136/12/6 від 25 квітня 2008 року, станом на 10 вересня 2015 року, в сумі 12 697,80 доларів США та 24 514,07 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту строкова - 11 400,00 доларів США; заборгованість по кредиту прострочена - 346,54 доларів США; заборгованість по процентам поточна - 175,85 доларів США; заборгованість по процентам прострочена - 775,41 доларів США; пеня на прострочений кредит - 655,77 грн.; пеня за прострочені проценти - 1 795,30.
06 жовтня 2016 року ПАТ АТ «Укргазбанк» було видано виконавчий лист (т. 1 а.с.38-39).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В. від 26 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом (т. 1 а.с.4).
Заявником ОСОБА_1 заявлено вимоги щодо визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо відкриття 26 квітня 2021 року виконавчого провадження № 65266646 та зобов'язання останнього вчинити дії щодо повернення виконавчого листа від 06 жовтня 2016 року за № 182/7236/15-ц ПАТ АБ «Укргазбанк» без виконання, у зв'язку з видачею судом виконавчого листа до набрання законної сили рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2016 року та пред'явлення стягувачем ПАТ АБ «Укргазбанк» до виконання виконавчого листа без посилання на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року, якою було виправлено описки у вказаному виконавчому листі.
Встановивши, що виконавчий документ та заява про примусове виконання рішення суду були подані до виконання поза межами строків, встановлених ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV, а питання про поновлення пропущеного строку у встановленому законом порядку не вирішувалось, беручи до уваги, що приватним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження направлення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням, суд першої інстанції дійшов висновку, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В. неправомірно винесено постанову від 21 квітня 2021 року про відкриття виконавчого провадження і всі інші постанови, які були прийняті в рамках виконавчого провадження, прийняті з порушенням вимог закону, що дає суду підстави вважати, що дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. є неправомірними, а скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, чинній на момент ухвалення рішенням суду, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи -протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно- правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІ І від 02 червня 2016 року.
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІI від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року.
Для пункту 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2016 року, яке набрало законної сили 11 вересня 2016 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АТ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №136/12/6 від 25 квітня 2008 року, станом на 10 вересня 2015 року, в сумі 12 697,80 доларів США та 24 514,07 грн., 06 жовтня 2016 року ПАТ АТ «Укргазбанк» було видано виконавчий лист (т. 1 а.с.38-39).
Отже, річний строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2016 року, яке набрало законної сили 11 вересня 2016 року, спливав 11 вересня 2017 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІ І від 02 червня 2016 року.
Отже, виконавчий документ, виданий на підставі рішення суду в даній цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІ І від 02 червня 2016 року строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Як встановлено судом, 06 грудня 2018 року державним виконавцем Нікопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення (т. 1 а.с. 39).
Враховуючи, що виконавчий лист було повернуто 06 грудня 2018 року, строк пред'явлення виконавчого листа закінчується 06 грудня 2021 року, а не 18 березня 2021 року, як помилково вважав суд першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, що приватним виконавцем прийнято на виконання виконавчий документ, поданий із пропуском строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» необґрунтованими, а доводи апеляційних скарг в цій частині є прийнятними та заслуговують на увагу.
Погоджується колегія суддів й з доводами апеляційних скарг щодо незгоди з висновками суду першої інстанції про те, що приватним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження направлення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження, адже, згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, а заявник ОСОБА_1 у скарзі на дії приватного виконавця зазначив, що 28 квітня 2021 року, поштовим відправленням за № 4900090306001, на його адресу надійшов лист за № 01-29/1134 від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В., до якого було додано постанову від 26 квітня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 652666646 за заявою представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі - ПАТ АТ «Укргазбанк») Дарчук Д.В., на підставі виконавчого листа № 182/7236/15-ц, що виданий Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області 06 жовтня 2016 року (т. 1 а.с. 1), тобто ці обставини взагалі не потребували доказуванню при розгляді даної справи.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що виконавчий документ та заява про примусове виконання рішення суду були подані до виконання поза межами строків, встановлених ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV, а питання про поновлення пропущеного строку у встановленому законом порядку не вирішувалось, беручи до уваги, що приватним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження направлення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням, є неправомірними та спростовуються вищевикладеним
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Тобто, на суд покладено обов'язок своєчасно та об'єктивно розглянути заявлені вимоги, навести мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався, при вирішенні цих вимог.
Суд першої інстанції, в порушення вищевикладеного, взагалі не розглянув по суті доводи скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. та вдався до оцінки обставин, якими останній свою скаргу не обґрунтовував, залишивши взагалі без уваги його доводи та не надавши їм жодної правової оцінки, й доводи апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. в цій частині є цілком прийнятними.
Оскільки, суд першої інстанції взагалі не надав правової оцінки доводам заявника ОСОБА_1 та не розглянув скаргу по суті, суд апеляційної інстанції не має можливості перевірити правильність та обгрунтованість висновків суду першої інстанції по суті заявлених вимог, адже такі висновки фактично відсутні.
Згідно п.6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За вимогами п.4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд не забезпечив належної організації судового розгляду справи та допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення передчасної ухвали, у зв'язку з чим ухвалу суду необхідно скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до вимог ЦПК України.
Питання щодо розподілу судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції підлягає вирішенню судом першої інстанції під час розгляду справи по суті та судом апеляційної інстанції не вирішується, оскільки, згідно з нормами статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції суд здійснює розподіл судових витрат, якщо змінює рішення або ухвалює нове.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В'ячеславовича та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити частково.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2022 року скасувати та направити цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря В'ячеславовича до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для продовження розгляду відповідно до вимог ЦПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 26 квітня 2022 року.
Головуючий:
Судді: