Справа № 390/386/20
Провадження № 2/390/8/22
"21" лютого 2022 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Терещенка Д.В.,
при секретарі - Абрамовій М.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача 1 - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Бурмаки С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «СГ НАДІЯ НОВА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
встановив:
Позивачі звернулися до суду із даним позовом та, з врахуванням остаточної заяви про збільшення розміру позовних вимог від 18.06.2020, просять стягнути з Приватного акціонерного товариства «СГ НАДІЯ НОВА»
- на користь ОСОБА_1 136 402, 65 гривень відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням ОСОБА_4 , 9 100 гривень вартості поминального обіду, 159 295,59 грн інфляційного збільшення боргу, 24 653,88 грн 3% річних, а загалом - 329 452,12 гривень відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою; а також судові витрати, пов'язані з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 600 грн;
- на користь ОСОБА_4 1 500 000 гривень відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою;
- на користь малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1 000 000 гривень відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою та 257,89 гривень щомісячно до досягнення ним вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги обґрунтовують тим, що 31.10.2014 близько 18 год 40 хв. на 45 км + 310 м автодороги Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв, на території Кіровоградського району Кіровоградської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAEWOO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля КАМАЗ - 55102, реєстраційний номер НОМЕР_2 під в керуванням ОСОБА_5 .
В результаті ДТП чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, а ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, у вигляді множинних травм.
Оскільки внаслідок ДТП сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_4 протягом тривалого часу перебувала на лікуванні у закладах охорони здоров'я та знаходилась у фізичному стані, який унеможливлює подання нею заяви про залучення її до провадження як потерпілої, ОСОБА_1 , яка також є опікуном малолітнього ОСОБА_3 , було визнано потерпілою у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.
Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2019 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП, який на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» - власника автомобіля КАМАЗ 55102, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до Полісу № АІ/1532327 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля КАМАЗ-55102, державний номер знак НОМЕР_2 була застрахована ПАТ Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта».
Оскільки ПАТ «НАСК «Оранта» повністю виконала перед ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свої зобов'язання за даним полісом, відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_5 внаслідок ДТП, позивачі просять стягнути з роботодавця, власника джерела підвищеної небезпеки - ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА», обсяг відповідальності якого становить різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, виплаченого страховою компанією ПАТ «HACK «ОРАНТА».
Внаслідок ДТП ОСОБА_4 протягом тривалого часу перебувала на лікуванні в закладах охорони здоров'я і на даний час продовжує лікуватись, перенесла операції з протезування кісток обличчя та ока, за час лікування ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 понесла матеріальні витрати пов'язані із розміщенням, утриманням в лікувальних закладах, придбання медикаментів та виробів медичного призначення, проведення медичних обстежень та операцій, які, з врахуванням виплат страхової компанії, на даний час складають 136 402, 65 гривень, та витрати пов'язані з похованням чоловіка ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , а саме вартість поминального обіду в сумі 9 100 гривень, які не відшкодовані страховою компанією.
Крім того, оскільки з часу ДТП, яка відбулась 31 жовтня 2014 року, станом на сьогодні відповідачем ані майнову, ані моральну шкоду позивачам не відшкодовано, позивачі вважають, що з відповідача ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА», окрім різниці розміру майнової шкоди та сумою страхового відшкодування, підлягає стягненню сума коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми за цей час, що відповідає положенням ч.2 ст.625 ЦК України. Базою для обрахування вказаних сум позивачі вважають 145 502,65 грн (різниця між загальним розміром майнової шкоди та розміром страхового відшкодування, виплаченого страховою компанією), інфляційні збитки за період з 31.10.2014 по 23.06.2020 (дата підготовчого судового засідання) складають 159 295,59 грн, сума відсотків за користування грошовими коштами за цей період (3% річних) складає 24 653,88 грн.
Крім того, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , вважає, що ОСОБА_9 має право на відшкодування шкоди, завданої смертю його батька, відповідно до приписів ст.ст.1200, 1202 ЦК України, яка складає 257, 89 грн щомісячно, тобто третина від середньомісячного заробітку ОСОБА_7 , які просить стягнути на користь ОСОБА_3 до досягнення ним вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внаслідок ДТП позивач ОСОБА_4 та її син ОСОБА_3 зазнали моральних страждань, дорожньо-транспортна пригода забрала у неї та її сина можливість жити у повноцінній сім'ї, втрата чоловіка та батька спричинили їм значних душевних страждань, порушили їх звичайний життєвий уклад та спосіб життя. З урахуванням тяжкості та локалізації тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_4 внаслідок ДТП, вона вже ніколи не матиме жіночої краси, одним із найжахливих наслідків ДТП стало непоправне знівечення її обличчя, втрата ока, а тому з урахуванням тяжкості тілесних ушкоджень, непоправності втрати чоловіка, тривалості страждань, заподіяну їй моральну шкоду ОСОБА_4 оцінює в 1 500 000 гривень, моральну шкоду, заподіяну малолітньому ОСОБА_3 втратою рідного батька та інвалідністю матері, позивач ОСОБА_1 оцінює в 1 000 000 гривень.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Лінчевський Д.Ю. позов, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримали в повному обсязі, надали пояснення по суті справи та просили позовні вимоги задовольнити.
Від позивача ОСОБА_4 22.03.2021 надійшла заява, в якій вона просить проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги, з урахуванням заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду та збільшення розміру позовних вимог, підтримує в повному обсязі і просить задовольнити.
Представник відповідача ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» Бурмака С.А. позов визнав частково, з приводу заявлених вимог матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 зауважує на їх часткову необґрунтованість, вважає, що квитанції № 001139 від 15.11.2014 на суму 3 000 грн, де не зазначено з якими витратами пов'язано, квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 20.12.2014 на суму 150 грн та фіскального чеку від 19.11.2014 на суму 785 грн, що підтверджує сплату благодійного внеску, не можливо пов'язати з витратами ОСОБА_1 на лікування ОСОБА_4 , заперечує щодо стягнення вартості поминального обіду, індексу інфляції, 3 % річних та вважає, що розмір моральної шкоди в повній мірі не доведений та є надмірно заявленим. Не заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу. Детальне обґрунтування заперечень щодо позову виклав в письмових поясненнях від 30.09.2021, які долучені до матеріалів справи (а.с.173-175, т.3).
Представник третьої особи ОСОБА_10 - адвокат Ковальова Т.К., в поданій до суду заяві від 09.09.2021, просила проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_5 та його представника (а.с.167а, т.3).
Представник третьої особи ПАТ «НАСК «Оранта» просив розгляд справи проводити без участі представника страхової компанії та, на виконання ухвали суду від 26.11.2021, долучив до матеріалів справи документи, що стосуються виплати страхового відшкодування ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 (а.с.200-205, т.3).
Судом встановлено, що позивач по справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (дівоче прізвище - ОСОБА_12 ), є рідною сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де її батьками зазначено ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 20.01.2015 № 00014946396, з якого вбачається, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на « ОСОБА_16 »; копією свідоцтва про народження ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де її батьками зазначено ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ; копією свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_3 , згідно якого ОСОБА_17 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_18 » (а.с.21-27, т.1 ).
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 06 лютого 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Олександрівського районного управління юстиції (а.с.28, т.1).
Відповідно довідки Олександрівської селищної ради № 21/02-31 від 06.02.2015 ОСОБА_4 , 1973 року народження проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з сином ОСОБА_19 , 2008 року народження, та з 2004 року з ОСОБА_7 , 1978 року народження, і вела з ним спільне господарство (а.с.32, т.1).
Згідно розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 02 грудня 2014 року № 300-р малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.30 т.1).
Розпорядженням голови Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 03 грудня 2014 року № 301-р призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном над малолітньою дитиною позбавленою батьківського піклування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.31, т.1).
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що 31.10.2014 близько 18 год. 40 хв. на 45 км + 310 м автодороги Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв, на території Кіровоградського району Кіровоградської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAEWOO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля КАМАЗ - 55102, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під в керуванням ОСОБА_5 .
Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2019 року ОСОБА_5 визнано винним за ч.3 ст.286 КК Країни у вчиненні вищезазначеної ДТП, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. Вирішено питання щодо заявлених цивільних позовів потерпілих, речових доказів та судових витрат по справі (а.с.19-32, т.2).
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18.02.2020, вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2019 року стосовно ОСОБА_5 за ч.3 ст.286 КК України скасовано в частині цивільних позовів потерпілої ОСОБА_1 , законного представника малолітнього ОСОБА_3 та в інтересах потерпілої ОСОБА_4 , потерпілих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 до ПАТ «НАСК «Оранта, ПрАТ «СГ «Надія Нова», ОСОБА_5 та призначено в цій частині новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін (а.с.2-12, т.1).
Постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року, вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03 липня 2019 та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року щодо ОСОБА_5 залишено без змін (а.с.224-229, т.2).
В результаті ДТП чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_7 загинув на місці пригоди (а.с. 42 лікарське свідоцтво про смерть) від отриманих тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії тяжких, є небезпечними для життя в момент їх спричинення та заходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_7 , а ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, у вигляді множинних травм, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 55 від 06.02.2015 (а.с.83-89, т.2), висновком судово-медичної експертизи № 992 від 12.12.2014 (а.с.72-76, т.2) та встановлено вищевказаним вироком суду.
Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України наявність винних дій ОСОБА_5 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 31.10.2014 є доведеною та не підлягає доказуванню.
Під час розгляду справи судом встановлено та представником відповідача визнається факт того, що володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля КАМАЗ - 55102, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент вчинення ДТП, а саме: 31.10.2014, було ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА», а ОСОБА_5 , який визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, в цей момент перебував у трудових відносинах з ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА», працював на посаді водія та виконував свої трудові обов'язки, а тому згідно ч.1 ст.82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.
Відповідно до Полісу № АІ/1532327 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля КАМАЗ-55102, державний номер знак НОМЕР_2 була застрахована ПАТ «НАСК «Оранта».
Згідно угоди про припинення зобов'язання переданням відступного від 13 квітня 2020 року сторони ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_4 уклали дану угоду та встановили, що загальний розмір страхового відшкодування внаслідок ДТП, яка сталась 31.10.2014, становить 51 156 грн, в тому числі 43 848 грн відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності; 7 308 грн відшкодування моральної шкоди, заподіяною смерті чоловіка ОСОБА_7 , ця сума є загальною, остаточною і такою, що не підлягає оскарженню та зміні (а.с.201, т.3).
Згідно платіжного доручення № 18587 від 15.04.2020 платник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» перерахував на користь ОСОБА_4 виплату страхового відшкодування в сумі 7 308 грн (а.с.202, т.3).
Згідно платіжного доручення № 18588 від 15.04.2020 платник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» перерахував на користь ОСОБА_4 виплату страхового відшкодування в сумі 43 848 грн (а.с.202 на звороті, т.3).
Згідно угоди про припинення зобов'язання переданням відступного від 08 квітня 2020 року сторони ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та від імені і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , уклали дану угоду та встановили, що загальний розмір страхового відшкодування внаслідок ДТП, яка сталась 31.10.2014, становить 112 308 грн, в тому числі: 49 552 грн ОСОБА_1 відшкодування на лікування потерпілої ОСОБА_4 ; 11 600 грн ОСОБА_1 відшкодування витрат пов'язаних з похованням ОСОБА_7 ; 7 308 грн відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю батька неповнолітньому ОСОБА_3 ; 43 848 грн відшкодування шкоди, пов'язаною із втратою годувальника неповнолітньому ОСОБА_3 . Ця сума є загальною, остаточною і такою, що не підлягає оскарженню та зміні (а.с.203, т.3).
Згідно платіжного доручення № 18347 від 13.04.2020 платник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» перерахував на користь ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в сумі 49 552 грн (а.с.204, т.3).
Згідно платіжного доручення № 18346 від 13.04.2020 платник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» перерахував на користь ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в сумі 62 756 грн (а.с. 204 на звороті, т.3).
Враховуючи, що ПАТ «НАСК «Оранта» виконала зобов'язання та виплатила страхове відшкодування позивачам, ними 18.06.2020 подано заяву про відмову від позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта», та ухвалою суду від 24.03.2021 судом прийнято відмову позивачів від позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта», а провадження по справі в цій частині закрито (а.с.62-63, т.3).
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам
фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної
особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана
джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх
трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до аналізу змісту глави 82 ЦК України законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов'язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 661/740/18.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_5 внаслідок ДТП підлягає стягненню з роботодавця, власника джерела підвищеної небезпеки - ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА».
Як вбачаться з матеріалів справи, ОСОБА_4 протягом тривалого часу перебувала на лікуванні у закладах охорони здоров'я та на даний час продовжує лікуватись. Згідно епікризу № 20080 ОСОБА_4 знаходилась на лікування у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Кіровоградської обласної лікарні з 31.10.2014 по 06.11.2014 (а.с.33, т.1); з 06.11.2014 по 08.12.2014 та з 08.12.2014 по 20.12.2014 знаходилась на стаціонарному обстеженні та лікуванні у МЦ «Лікарня Святого луки», що підтверджується копією епікризів №№ 1209 та 1347, відповідно (а.с.35-44, т.1). З 20.12.2014 ОСОБА_4 продовжувала лікування в Олександрівській центральній районній лікарні, з 23.03.2015 по 07.04.2015 ОСОБА_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Олександрівськогї ЦРБ, що підтверджується копією виписного епікризу № 1050/156 (а.с.150-151, т.1).
За результатами огляду медико-соціальною експертною комісією 02.02.2015, ОСОБА_4 встановлено першу «Б» групу інвалідності на строк до 01.06.2016, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК від 02.02.2015 серії 10 ААВ № 863200 (а.с.115, т.1)
Згідно копії виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 172627 від 12.03.2019, ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності з 01.03.2019 безтерміново (а.с.189, т.3).
За час лікування ОСОБА_4 , позивачем ОСОБА_1 понесені матеріальні витрати, пов'язані із розміщенням, утриманням в лікувальних закладах, придбанням медикаментів та виробів медичного призначення, проведенням медичних обстежень та операцій, які з врахуванням виплат страховою компанією на суму 49 552 грн, на даний час складають 136 402, 65 гривень, що підтверджується ксерокопією фіскальних чеків та розрахунками закладів охорони здоров'я, які наявні в матеріалах справи (а.с.45-122, 145-149, 152- 153, т.1).
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу ОСОБА_1 за час лікування ОСОБА_4 , яка отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, у вигляді множинних травм внаслідок ДТП, що сталася з вини ОСОБА_5 , керуючого під час виконання трудових обов'язків транспортним засобом, що належить на праві власності ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА», перевищує виплачений позивачу ОСОБА_1 розмір страхового відшкодування, то з відповідача, як власника транспортного засобу, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, а саме на суму 136 402, 65 гривень.
Суд відхиляє доводи представника відповідача стосовно платіжних документів, які не можливо пов'язати з витратами ОСОБА_1 на лікування ОСОБА_4 , а саме: квитанції № 001139 від 15.11.2014 на суму 3 000 грн, де не зазначено з якими витратами пов'язана сплата даної суми та квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 20.12.2014 на суму 150 грн, що підтверджує сплату благодійного внеску, з наступних підстав.
В судовому засіданні 18.02.2022 позивач ОСОБА_1 пояснила, що нею згідно квитанції № 001139 від 15.11.2014 сплачено 3 000 грн за послуги лікаря (консультація у лікаря - хірурга) під час лікування ОСОБА_4 в ПП «Лікарня Святого луки», та 150 грн згідно квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 20.12.2014, яка видана ТМО «Центр екстреної допомоги», за перевезення ОСОБА_4 , яка на той час самостійно пересуватися не могла, на кареті швидкої допомоги з лікарні Святого луки в іншу лікарню. А оскільки ТМО «Центр екстреної допомоги» послуги у виді транспортування хворого офіційно не надає, було виписано квитанцію у формі благодійного внеску.
Згідно копії епікризів № 1209 та № 1347, ОСОБА_4 з 06.11.2014 по 08.12.2014 та з 08.12.2014 по 20.12.2014 знаходилась на стаціонарному обстеженні та лікуванні у МЦ «Лікарня Святого луки», час перебування ОСОБА_4 на лікуванні в МЦ «Лікарня Святого луки» та час її перевезення з МЦ «Лікарня Святого луки» співпадає з датами вказаними на даних квитанціях, крім того, як зазначено позивачем ОСОБА_1 та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 на той час самостійно пересуватись не могла, а тому суд вважає доведеним факт того, що вказані платіжні документи (а.с.58, 83, т.1) підтверджують витрати ОСОБА_1 на лікування ОСОБА_4 на суму 3150 грн.
Фіскальний чек від 19.11.2014 на суму 785 грн, що підтверджує сплату благодійного внеску, взагалі не враховано судом при визначенні розміру матеріальної шкоди, понесеною ОСОБА_1 на лікування ОСОБА_4 , оскільки даний чек, долучений до матеріалів іншої справи, а саме: за позовом ОСОБА_20 на підтвердження понесених нею витрат на лікування (а.с.188, т.1).
Також судом встановлено, що внаслідок ДТП та смерті ОСОБА_7 позивачем ОСОБА_1 були понесені витрати на поховання ОСОБА_7 , а саме вартість поминального обіду на день похорону у розмірі 9 100 грн, що підтверджується копією накладної б/н від 07 листопада 2014 року (а.с. 124, т.1).
Вирішуючи питання щодо стягнення вартості поминального обіду суд виходить з наступного.
Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.
Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.
Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання (а саме поминальні обіди та роковини), не відносяться до витрат на поховання.
За таких обставин слід дійти висновку, що витрати понесені родичами померлого щодо проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, які особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодовувати відповідно до ст. 1201 ЦК України, а тому у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити.
За нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути на її користь з відповідача інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання, починаючи із дати ДТП 31.10.2014 і по 23.06.2020, які складають 159 295,59 грн, сума відсотків за користування грошовими коштами за цей період (3% річних) складає 24 653,88 грн.
Суд не знаходить підстав та як наслідок, не погоджується із твердженням позивача, що обов'язок із відшкодування позивачу шкоди, завданої внаслідок ДТП, у відповідача виник саме із моменту вчинення ДТП, з огляду на наступне.
13 лютого 2015 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_22 позивачами подано позов до відповідачів ОСОБА_5 , ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в порядку ст.128 КПК України, в подальшому 21.07.2015 ними була подана заява про збільшення позовних вимог (а.с.136-142, т.1).
Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03.07.2019 позов позивачів задоволено частково.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18.02.2020 вирок в частині вирішення цивільних позовів скасований та призначений новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Як раніше встановлено судом, цивільно-правова відповідальність відповідача ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА».
В процесі розгляду даної справи в 2020 році ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок ОСОБА_4 у розмірі 51 156 грн, та на рахунок ОСОБА_1 , яка також діє інтересах н/л ОСОБА_3 , в розмірі 112 308 грн.
У зв'язку з чим, позивачами 18 червня 2020 року подано заяву по відмову від частини позовних вимог, а також заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду та збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою суду від 24.03.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 - залишено без розгляду. Прийнято відмову позивачів ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», а провадження по справі в цій частині закрито. Прийнято збільшення позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Приватного акціонерного товариства «СГ НАДІЯ НОВА» та вирішено проводити подальший розгляд справи з їх урахуванням.
Тому суд вважає, що у відповідача на момент вчинення ДТП ще не виникло обов'язку з відшкодування завданої позивачу шкоди, як різниці між страховою виплатою, оскільки розмір спричиненої шкоди не був остаточним.
Разом з цим, суд вважає, що за вказаних вище обставин, у відповідача був і відсутній обов'язок на відшкодування спричиненої позивачу шкоди, що неохоплювався лімітом відповідальності страхової компанії, оскільки на момент ДТП ще не був визначений та є предметом спору у даній справі.
Аналізуючи матеріали справи, конкретні обставини справи та положення ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання будь-якого грошового зобов'язання, суд вважає, що у позивача ОСОБА_1 може виникнути право вимоги до відповідача про стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, у порядку ст. 625 ЦК України, тільки після набрання даним рішенням законної сили, у разі його невиконання боржником, а тому суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується вимоги про стягнення на користь малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 257,89 гривень щомісячно до досягнення ним вісімнадцяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Відповідно до частини другої статті 1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
В силу зазначених приписів ЦК України, ОСОБА_9 має право на відшкодування шкоди, завданої смертю його батька - ОСОБА_7 .
Суд погоджується з обґрунтуванням розрахунку середньомісячного заробітку ОСОБА_7 , який становить 773,68 грн та розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_3 пов'язаною із втратою годувальника, що складає 257,89 грн, які викладені в позовній заяві позивачів (а.с.19, 125-128, 129-132, т.1), та визначені з урахуванням ст. ст.8 та 1197 ЦК України.
На дату смерті ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_6 , його малолітньому сину було 6 років 9 місяців 8 днів, отже загальна кількість місяців від дати смерті годувальника до досягнення ОСОБА_3 18 років становить 134 місяці (11 років 2 місяці 24 дні). Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 1200 ЦК України загальний розмір шкоди, завданої сину загиблого у зв'язку із втратою годувальника становить 257 грн 89 коп. х 134 місяці = 34 557, 26 грн. Разом з цим, страховою компанією на користь ОСОБА_1 сплачено 43 848 грн в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаною із втратою годувальника неповнолітньому ОСОБА_3 , тобто на даний час повністю відшкодовано, а тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачам моральної шкоди суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Частиною 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ч.2, ч.5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Системно-правовий аналіз положень ч. ч.1, 2 ст.1167, ч.5 ст.1187 ЦК України дає підстави для висновку, що відсутність вини володільця джерела підвищеної небезпеки звільняє його від обов'язку відшкодувати моральну шкоду лише в тому випадку, коли шкода заподіяна майну потерпілого. У випадку, коли така шкода заподіяна здоров'ю потерпілого або його життю, володілець джерела підвищеної небезпеки не звільняється від обов'язку відшкодувати моральну шкоду, навіть якщо ця матеріальна шкода завдана не з його вини.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Положення ст.ст.1172, 1187 ЦК України є спеціальними щодо положень ст. ст.1166, 1167 ЦК України, у зв'язку з цим перевага у застосуванні має надаватись спеціальним нормам. Зазначений підхід узгоджується з усталеною судовою практикою, такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі 6-108цс13.
Отже, відповідно до положень ЦК України за шкоду, заподіяну працівником власника джерела підвищеної небезпеки, має відповідати юридична або фізична особа, якій належить транспортний засіб (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 404/6420/13-к).
Також, судом приймається до уваги, що відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено в постанові від 05.09.2018 у справі №534/872/16-ц, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Виходячи з вищезазначених приписів законодавства суд зазначає, що позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, а цивільно-правова відповідальність за завдану позивачу шкоду лежить на відповідачеві по справі - ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА», як володільця джерела підвищеної небезпеки, внаслідок дії якого було завдано шкоду позивачам, незалежно від наявності його вини у скоєні ДТП.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди, суд враховує, що позивач ОСОБА_4 прожила разом з померлим ОСОБА_7 з 2004 року однією сім'єю, в період спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Внаслідок ДТП позивач ОСОБА_4 та її син ОСОБА_3 зазнали моральних страждань, дорожньо - транспортна пригода забрала у неї та її сина можливість жити у повноцінній сім'ї, втрата чоловіка та батька спричинили їм значних душевних страждань, порушили їх звичайний життєвий уклад та спосіб життя. Крім того, після ДТП, життя ОСОБА_4 кардинально змінилось, довгий час вона балансувала на межі життя та смерті, перенесла багато складних операцій, тривалий час знаходилась без свідомості, у медикаментозному сні, відчувала нестерпний біль, що було викликано численними переломами, забоями внутрішніх органів, гематомами, понівеченням обличчя, які на довгий час прикували її до лікарняного ліжка. Весь час лікування після ДТП перетворився в безперервний жах для неї та її близьких, який триває по теперішній час. З урахуванням тяжкості та локалізації тілесних ушкоджень, отриманих нею внаслідок ДТП, вона вже ніколи не матиме жіночої краси, одним із найжахливих наслідків ДТП стало непоправне знівечення її обличчя, втрата ока, а також отримання нею інвалідності другої групи, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК (а.с.189, т.3). Згідно довідки поліклінічного відділення КПН «Олександрійської лікарні» від 04.02.2022, ОСОБА_4 з 2014 року перебуває на обліку у лікаря психіатра, після перенесеної тяжкої ЧМТ (2014) та потребує подальшого лікування (а.с.218, т.3). А тому, з урахуванням вищевикладеного, тяжкості тілесних ушкоджень, непоправності втрати чоловіка, тривалості страждань, суд оцінює спричинену ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 350 000 гривень, моральну шкоду, заподіяну малолітньому ОСОБА_3 втратою рідного батька та інвалідністю матері, суд оцінює в сумі 150 000 грн, вважаючи таку грошову компенсацію моральної шкоди розумною та достатньою для відновлення життєдіяльності та справедливості.
Оскільки страховою компанією позивачу ОСОБА_4 відшкодовано в рахунок погашення моральної шкоди 7 308 грн, стягненню з відповідача на її користь підлягає моральна шкода у сумі 342 692,00 грн.
Оскільки страховою компанією на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , відшкодовано в рахунок погашення моральної шкоди, заподіяною смертю батька неповнолітньому ОСОБА_3 в сумі 7 308 грн, стягненню з відповідача на користь ОСОБА_3 підлягає моральна шкода у сумі 142 692,00 грн.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач подала заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження таких витрат позивачем надано довідку щодо вартості наданої правничої допомоги у цивільній справі № 390/386/20 від 02.11.2021, за підписом керівника адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Волосян Пільгуй і партнери» та клієнта ОСОБА_1 , з додатком, в якому наведено види правової (правничої) допомоги, витрачений адвокатом час на здійснення цих витрат, а також вартість наданої правової (правничої) допомоги за підписом адвоката Лінчевського Д.Ю., керівника АО «Адвокатська фірма «Волосян Пільгуй і партнери» та клієнта - позивача по справі ОСОБА_1 , яка підписанням цього додатку підтвердила, що перелічені вище види правової допомоги надані їй у повному обсязі, вартість узгоджена та нею сплачена; копію угоди про захист (представництво) та надання правничої допомоги від 10.06.2020; копію додаткової угоди до угоди про захист (представництво) та надання правничої допомоги від 10.06.2020, оригінал квитанції до прибуткового касового ордера № 13 від 26.02.2021 про сплату ОСОБА_1 , на підставі угоди від 10.06.2020, - 1 200 грн за надання правничої допомоги; оригінал квитанції до прибуткового касового ордера № 24 від 30.03.2021 про сплату ОСОБА_1 , на підставі угоди від 10.06.2020, - 500 грн за надання правничої допомоги; оригінал квитанції до прибуткового касового ордера № 88 від 29.06.2021 про сплату ОСОБА_1 , на підставі угоди від 10.06.2020, - 500 грн за надання правничої допомоги, оригінал квитанції до прибуткового касового ордера № 137 від 29.09.2021 про сплату ОСОБА_1 , на підставі угоди від 10.06.2020, - 1 200 грн за надання правничої допомоги, оригінал квитанції до прибуткового касового ордера № 14 від 03.02.2022 про сплату ОСОБА_1 , на підставі угоди від 10.06.2020, - 1 200 грн за надання правничої допомоги, а всього на загальну суму 4 600 грн (а.с.177-184, 216, т.3).
Суд вважає, що витрати позивача ОСОБА_1 на оплату правничої допомоги підтверджені належними та допустимими доказами.
Оскільки на підставі Закону України "Про судовий збір" позивачі звільнені від сплати судового збору при поданні даного позову, відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 6 217, 87 грн.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що з Приватного акціонерного товариства «СГ НАДІЯ НОВА» підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 6 217, 87 грн та на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 600 грн, що відповідає положенням ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.2, 4-5, 7, 10, 12-13, 76-83, 95, 133, 137, 141, 235, 258, 259, 263-265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «СГ НАДІЯ НОВА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СГ НАДІЯ НОВА» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 136 402, 65 грн відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням ОСОБА_4 .
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СГ НАДІЯ НОВА» на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 342 692,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СГ НАДІЯ НОВА» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , 142 692,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СГ НАДІЯ НОВА» на користь держави судовий збір у розмірі 6 217, 87 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СГ НАДІЯ НОВА» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати, пов'язані з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 600 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 03 березня 2022 року.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;
позивач 2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ;
відповідач - Приватне акціонерне товариство «СГ НАДІЯ НОВА», юридична адреса: 27613, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Велика Северинка, пров. Тепличний, 1, код ЄДРПОУ: 03756690;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , відбуває покарання в ДУ «Машівська виправна колонія № 9», що розташована за адресою: вул. Лісна, 1/1, с. Кустолово-Суходілка, Машівський район, Полтавська область, 39433;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», юридична адреса: 02081, м.Київ вул. Здолбунівська, 7Д, код ЄДРПОУ: 00034186.
Суддя Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області Д.В. Терещенко