179/24/22
2/179/261/22
18 квітня 2022 року суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Ковальчук Т.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позивач в позові посилався на те, що 19 лютого 2021 року жовтня ОСОБА_2 (відповідач), на підставі розписки, отримав від позивача безвідсоткову грошову позику в розмірі 86 000 грн.
Згідно домовленостей, які знайшли своє відображення в письмовій розписці від 19.02.2021 року, відповідач зобов'язався повернути грошової кошти: 30 000 грн. - в строк до 22 лютого 2021 року; 56 000 грн. - в строк до 26 лютого 2021 року.
Незважаючи на чітко визначені дати повернення боргу, станом на момент складання позову, відповідач свої зобов'язання щодо повернення боргу не виконав взагалі і отриману суму коштів не повернув, тобто починаючи з 23 лютого 2021 року прострочив зобов'язання на суму 30 000 грн., та починаючи з 27.02.2021 року - прострочив зобов'язання на 56 000 грн.
Відповідач станом на 28.12.2021 р. зобов'язаний сплатити на користь позивача суму основного боргу в розмірі 86 000 грн., інфляційні витрати в сумі 5 925 грн. 40 коп., 3 % в розмірі 2165 грн. 75 коп.
Загальна сума боргу, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача складає 94 091 грн. 15 коп.
Виходячи з наведеного, позивач звертається до суду та прохає стягнути на його користь вищевказану заборгованість.
Відповідач 28 січня 2022 року отримав копію ухвали про відкриття провадження від 18 січня 2022 року та позовну заяву з доданими матеріалами. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Вивчивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до розписки укладеної 19 лютого 2021 року, ОСОБА_2 взяв у борг від ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 86 000 грн. ОСОБА_2 зобов'язався повернути грошової кошти: 30 000 грн. - в строк до 22 лютого 2021 року; 56 000 грн. - в строк до 26 лютого 2021 року (а. с. 8).
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом беззаперечно встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором позики, тому існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики в розмірі 86 000 грн., суми індексу інфляції за весь час прострочення сплати боргу 5 925 грн. 40 коп. та трьох відсотків річних від суми в розмірі 2 165 грн. 75 коп.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 940 грн. 91 коп., тому судовий збір по справі слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 :
-грошові кошти за договором позики від 19.02.2021 року в сумі - 86 000 грн.;
-інфляційні втрати - 5 925 грн. 40 коп.;
-три проценти річних від суми позики - 2 165 грн. 75 коп.;
-судовий збір в розмірі - 940 грн. 91 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя Т.А.Ковальчук