СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/6767/20
пр. № 1-кп/759/249/22
21 лютого 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12020100080001057 від 20.02.2020 та № 12020100080002017 від 23.04.2020 за обвинувальними актами стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нікополь, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше судимого:
21.07.2019 Святошинським районним судом м. Києва за ч.1 ст.263, ч.1 ст.309, 75 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України;
сторони кримінального провадження:
прокурори: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисники: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачені: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілий: ОСОБА_11 ,
представник потерпілого: ОСОБА_12 ,
ОСОБА_4 17.02.2020 приблизно о 15 годині 30 хвилин, знаходячись на загальному коридорі будинку АДРЕСА_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_5 , застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, вчинили напад на ОСОБА_11 , з метою заволодіння майном останнього та заволоділи ним.
Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не маючи постійного місця роботи та інших джерел заробітку, спілкуючись між собою у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, вирішили здобувати кошти для особистих потреб, шляхом незаконного заволодіння грошима та майном громадян, вступивши між собою у попередню змову.
З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом розбою, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 17.02.2020, приблизно о 15 годині 30 хвилин, знаходячись на третьому поверсі в під'їзді № 2 будинку АДРЕСА_3 , помітили раніше не знайомого їм ОСОБА_11 , котрий зайшов у вказаний під'їзд, тримаючи у руці мобільний телефон.
З метою уникнення можливого опору, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 , дочекавшись, коли ОСОБА_11 піднявся ліфтом на третій поверх, під'їзду № 2, будинку АДРЕСА_3 , підійшли до останнього та нанесли йому декілька ударів в область голови, чим заподіяли тілесні ушкодження у виді переломів лівої носової кістки зі зміщенням уламків, носової переділки, ран носа, забійної рани лівої вушної раковини, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Внаслідок вищевказаних злочинних дій ОСОБА_11 впав на підлогу. Подолавши, таким чином, можливий опір потерпілого та переслідуючи мотив, направлений на заволодіння чужим майном, з метою подальшого його обернення на свою користь та особистого збагачення, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 , викрали чуже майно, яке належить ОСОБА_11 , а саме:мобільний телефон «Neffos» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вартістю 3299 гривень, після чого з місця вчинення злочину втекли, завдавши потерпілому майнову шкоду.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, визнав частково та показав, що в той день він разом з ОСОБА_5 заходили до свого товариша, однак його не було вдома. Вони спустилися на сходову клітку парадного приміщення між третім та четвертим поверхом та проводили там своє дозвілля. Він побачив у вікно, як потерпілий заходить до парадного приміщення. ОСОБА_11 піднявся ліфтом на третій поверх і в цей час він запропонував ОСОБА_5 пожартувати з потерпілим та подивитись, як буде себе поводити останній в ситуації, коли йому не дадуть змоги вийти з ліфту. В подальшому він разом з ОСОБА_5 не дали змоги потерпілому вийти з ліфту. Потім вони зайшли до ліфту і він випадково натиснув кнопку дев'ятого поверху. Поки вони піднімалися на дев'ятий поверх, ОСОБА_11 розмахував шприцами, які при собі мав, поводив себе доволі зухвало. Коли вони втрьох піднялися на дев'ятий поверх, він наніс потерпілому декілька ударів, оскільки йому не сподобалась поведінка останнього. Після нанесеного удару ОСОБА_11 впав та одразу почав збирати препарати, які були при ньому. В цей час він дістав телефон та почав це знімати на камеру.
У ОСОБА_11 з кишені випав мобільний телефон, який він одразу взяв собі, але щоб покарати потерпілого за його поведінку, а не для власного збагачення. ОСОБА_5 присів і поговорив з ОСОБА_11 , після чого вони залишили потерпілого та покинули приміщення будинку. Через деякий час він зустрівся з товаришем та запропонував йому телефон, який забрав у потерпілого. Потім він зустрівся з ОСОБА_5 і вони випили кави та розійшлися.
Також ОСОБА_4 показав, що він з ОСОБА_5 не дали потерпілому можливості вийти з ліфту. В самому ліфті удари ОСОБА_11 ніхто не наносив та телефон не забирав. В подальшому удари наносив потерпілому рукою стиснутою в кулак. ОСОБА_5 нічого в цей час не робив. У вчиненому розкаюється.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, не визнав та показав, що в той день вони зустрілися з ОСОБА_4 та попрямували до приятеля. Коли прийшли, приятеля вдома не було, тому вирішили чекати на сходовій клітці у парадному приміщенні будинку. В той момент з квартири вийшов потерпілий, вони перекинулись парою слів та потерпілий поїхав вниз. Вони залишились та продовжили проводити дозвілля, а коли вирішили покинути парадне приміщення будинку, то вийшло так, що тоді назад повертався потерпілий. ОСОБА_4 стояв до нього спиною та щось розповідав і в цей момент відчинилися дверці ліфту та з ліфту вийшов потерпілий ОСОБА_11 . Потерпілий у зухвалій формі відштовхнувши ОСОБА_4 . Після цього він разом із ОСОБА_4 заштовхнули потерпілого ОСОБА_13 назад до ліфту та поїхали наверх. Поки вони їхали в ліфті, він побачив у потерпілого при собі шприц. У ОСОБА_4 та ОСОБА_11 відразу розпочався словесний конфлікт. Коли приїхали на дев'ятий поверх, то він вийшов першим, а за ним вийшов ОСОБА_11 , а останнім вийшов з ліфту ОСОБА_4 . Потім між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 почалась бійка, яка тривала декілька хвилин. Він присів поговорити з потерпілим і побачив, як у потерпілого з кишені випав мобільний телефон. ОСОБА_4 забрав телефон та вони попрямували донизу. Коли вийшли з парадного приміщення, ОСОБА_4 пішов в сторону свого помешкання, а він зустрів знайомого біля сусіднього парадного. Через декілька хвилин вийшов потерпілий, щось викрикував, однак згодом зник з поля зору. Пізніше, в той самий день, він зустрівся з ОСОБА_4 , випили кави та роз'їхалися.
Також ОСОБА_5 показав, що коли він заштовхнув ОСОБА_4 і ОСОБА_11 назад до ліфту та ліфт рушив, він не натискав ніяку кнопку. В ліфті не було сутичок та застосування фізичного насильства. Коли вони піднялись на останній поверх, першим з ліфту вийшов він, за ним вийшов потерпілий, а потім ОСОБА_4 . Під час бійки ОСОБА_4 наніс 3-4 удари в голову потерпілому. Він не домовлявся з ОСОБА_4 щодо незаконного заволодіння майном потерпілого. Умислу нанести тілесних ушкоджень не було. Насильницьким шляхом не забирав у потерпілого з рук телефон. Телефон випав саме тоді, коли потерпілий знаходився на підлозі. Вважає, що потерпілий його обмовляє.
Не зважаючи на захисну позицію обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 їх вина у вказаних злочинах в повному обсязі підтверджується, показаннями потерпілого та дослідженими судом доказами, які не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості, а у сукупності та взаємозв'язку є достатніми для того, щоб критично оцінити захисну версію обвинувачених та довести їх винуватість поза розумним сумнівом.
Так, потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що до вищевказаних подій з обвинуваченими раніше знайомий не був. 17.02.2020 року перебував вдома. До нього в гості зайшов товариш і пізніше вони разом вийшли з будинку. Він пішов отримувати пільгову допомогу від працівників соціальної служби. Перед цим в парадному приміщенні ОСОБА_5 запитав, чи не має він при собі наркотичних засобів? Коли він отримав соціальну допомогу, то попрямував додому. Зайшов до приміщення парадного будинку, викликав ліфт та поїхав на 3-й поверх. Коли двері ліфту відчинилися, то побачив, що ОСОБА_4 з ОСОБА_5 , стоячи лицем один до одного, одночасно зробили крок до ліфту. Один з обвинувачених нажав на кнопку 9-го поверху, на що він сказав, що йому потрібен 3-й поверх. У нього з рук вирвали телефон та завадили покинути ліфт, в результаті чого він з обвинуваченими піднявся на ліфті на 9-й поверх. Він нічого не міг зробити, щоб не їхати на 9-й поверх. Його били та питали, чи має він при собі наркотичні засоби. Потім запитали, чи нікого не має вдома, після чого він по-справжньому злякався. Саме ОСОБА_5 вирвав телефон з його руки і під час побиття здійснював відео-зйомку.
Також потерпілий ОСОБА_11 показав, що ОСОБА_5 заволодів його майном, а ОСОБА_4 здійснював побиття. Телефон був подарований матір'ю на День народження. Вважає, що дії обвинувачених були заздалегідь узгоджені. Після цього обвинувачені покинули місце події та сіли біля 4-го парадного приміщення. Він пішов за ними та просив прохожих громадян допомогти затримати обвинувачених. Повертаючись додому наткнувся на працівників соціальної служби і ті були шоковані, коли побачили у якому стані він перебував. Згодом приїхали працівники поліції, викликали швидку допомогу. Його доставили у відділення швидкої допомоги в лікарню № 9, а звідти повезли на БСМП. Він відмовився від госпіталізації, тому що проходить відповідні процедури терапії. Майно було повернуто слідчим. На теперішній час має претензії до обох обвинувачених, оскільки шкода йому відшкодована не була. Цивільний позов підтримує в повному обсязі.
Крім показань потерпілого винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у скоєні вищевказаного кримінального правопорушення об'єктивно підтверджується наступним:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.02.2020, яка надійшла від потерпілого ОСОБА_11 (Т.1 а.п.71);
- протоколом огляду місця події від 20.02.2020, згідно якого встановлено та оглянуто місце вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_11 та виявлено і вилучено з підлоги змиви речовини бурого кольору ( Т.1 а.п.72-76);
- протоколом огляду місця події від 29.02.2020, згідно якого було оглянуто та вилучено мобільний телефон «Neffos» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 (Т.1 а.п.80-81);
- протоколом огляду предмету від 17.03.2020, згідно якого було оглянуто мобільний телефон «Neffos» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 (Т.1 а.п.82-83);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 26.02.2020 та безпосередньо дослідженим в судовому засіданні в порядку ст.359 КПК України диском з відеозаписом, згідно якого потерпілий ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_4 , як особу, яка 17.02.2020 на 9-му поверсі будинку АДРЕСА_3 скоїла відносно нього розбійний напад (Т.1 а.п.85-88);
- протоколом огляду місця події від 26.02.2020, згідно якого було оглянуто та вилучено мобільний телефон «Самсунг» (Т.1 а.п.89-90);
- протоколом огляду мобільного телефону від 03.03.2020 та безпосередньо дослідженим в судовому засіданні в порядку ст.359 КПК України диском з відеозаписом, згідно якого був переглянутий відеофайл тривалістю 46 секунд на якому зафіксовано потерпілого ОСОБА_11 з тілесними ушкодженнями, який знаходиться на підлозі (Т.1 а.п.93-96);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.02.2020 за участю потерпілого ОСОБА_11 та безпосередньо дослідженим в судовому засіданні в порядку ст.359 КПК України диском з відеозаписом, згідно якого останній детально показав механізм скоєння відносно нього розбійного нападу (Т.1 а.п.99-102);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.02.2020 за участю підозрюваного ОСОБА_4 та безпосередньо дослідженим в судовому засіданні в порядку ст.359 КПК України диском з відеозаписом, згідно якого останній детально показав механізм скоєння ним розбійного нападу на ОСОБА_11 (Т.1 а.п.103-106);
- висновком експерта №042-660-2020 від 06.04.2020, згідно якого у ОСОБА_11 виявлені наступні тілесні ушкодження: відкрита травма носа у вигляді переломів лівої носової кістки зі зміщенням уламків, носової переділки, рани носа; забійна рана лівої вушної раковини. Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони двократною травмуючою дією тупого (их) предмету (тів), характерні особливості травмуючої поверхні якого (яких) в ушкодженнях не відобразились, могли утворитись в термін, вказаний в постанові, тобто, 17.02.2020, не виключено у спосіб, на який вказує ОСОБА_11 . Вказані ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (Т.1 а.п.115-119);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 26.02.2020 та безпосередньо дослідженим в судовому засіданні в порядку ст.359 КПК України диском з відеозаписом, згідно якого потерпілий ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_5 , як особу, яка 17.02.2020 на 9-му поверсі будинку АДРЕСА_3 скоїла відносно нього розбійний напад (Т.1 а.п.127-130);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.02.2020 за участю підозрюваного ОСОБА_5 та безпосередньо дослідженим в судовому засіданні в порядку ст.359 КПК України диском з відеозаписом, згідно якого останній детально показав механізм скоєння ним розбійного нападу на ОСОБА_11 (Т.1 а.п.131-134).
Вищевказані докази, дослідженні у судовому засіданні, суд визнає належними та допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України і мають значення у даному кримінальному провадженні.
Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_5 , що він не забирав телефон у ОСОБА_11 та показання обвинуваченого ОСОБА_4 , який стверджує, що заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, оскільки йому не сподобалась поведінка останнього, а телефон забрав, щоб покарати потерпілого за його поведінку, а не для власного збагачення, то суд до цих показань ставиться критично та вважає, що обвинувачені у такий спосіб намагаються уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.
Винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення у судовому засіданні повністю доведена показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який показав, що коли він ліфтом піднявся на третій поверх, то обвинувачені завадили йому покинути ліфт і нажали кнопку 9-го поверху. Саме ОСОБА_5 перебуваючи в ліфті забрав у нього мобільний телефон, а ОСОБА_4 на 9-му поверсі наніс йому тілесні ушкодження.
Вищевказані показання потерпілого ОСОБА_11 не викликають сумніву в їх достовірності у встановлених судом діянь обвинувачених, оскільки вони послідовні, не протирічиві і підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказами і суд, беспосередньо сприйнявши та дослідивши ці показання, покладає їх в основу обвинувального вироку.
Таким чином, оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що зібраними по справі доказами, поза межами розумного сумніву, відповідно до ст.337 КПК України, винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доведеною повністю за ст.187 ч.2 КК України, а тому їх дії кваліфікує як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд керуючись ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, відсутність обставин, що пом'якшує та обтяжують покарання.
Також суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, не одружений, має місце реєстрації та проживання, його поведінку як до, так і після вчинення кримінального правопорушення, думку потерпілого і приходить до переконання про призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбачених ч.2 ст.187 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_5 , суд керуючись ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, відсутність обставин, що пом'якшує покарання та, згідно ст.337 КПК України, що обтяжують покарання.
Також суд враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, не одружений, має місце проживання, його поведінку як до, так і після вчинення кримінального правопорушення, думку потерпілого і приходить до переконання про призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбачених ч.2 ст.187 КК України.
Приймаючи до уваги, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 21.07.2019 ОСОБА_5 засуджений за ст.ст.263 ч.1, 309 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі, з випробуванням, іспитовим строком на 1 рік, і в період не відбутого іспитового строку він скоїв новий злочин, суд на підставі ст.71 КК України вважає необхідним призначити йому покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком, частково приєднати не відбуте покарання.
Суд вважає, що саме таке призначене покарання обвинуваченим є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.
У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 , щодо відшкодування матеріальної шкоди суд вважає слід відмовити, оскільки цивільним позивачем не було надано до суду будь-яких документально підтверджених доказів матеріально збитку.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпілий вказує та пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.
На підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно вимог ст.23 ч.1,2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальним правопорушенням (злочином), та виходячи з положень ст.128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди, з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.
З урахуванням викладеного, суд вважає цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 , щодо відшкодування моральної шкоди, задовольнити повністю, та стягнути з кожного, а саме, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завдану моральну шкоду в розмірі по 25 000 гривень.
Процесуальні витрати по справі за проведення експертиз слід покласти на обвинувачених.
Долю речових доказів по справі, вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 строк його затримання в порядку ст.208 КПК України, з 19.02.2020 по 21.02.2020.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання згідно вироку Святошинського районного суду м. Києва від 21.07.2019 у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік і остаточне покарання ОСОБА_5 призначити у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу ОСОБА_5 , залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 25.05.2020.
У задоволенні цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди, відмовити.
Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_11 , завдану моральну шкоду в розмірі по 25 000 ( двадцять п'ять тисяч) гривень з кожного.
Процесуальні витрати по справі: за проведення експертизи у розмірі 1 796 гривень 90 копійок покласти на обвинувачених в дольовому порядку, а саме на ОСОБА_4 у розмірі 898 гривень 45 копійки та на ОСОБА_5 у розмірі 898 гривень 45 копійки.
Речові докази по справі: мобільний телефон «Neffos» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , повернути законному володільцю ОСОБА_11 , мобільний телефон «SAMSUNG», повернути законному володільцю ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - у той же строк з моменту отримання його копії.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СУДДЯ: ОСОБА_1