Справа № 756/2599/22
Провадження № 3/756/1854/22
26 квітня 2022 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Ткач М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
09 лютого 2022 року о 18 год. 32 хв., гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Kia Ceed», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , рухаючись в м. Києві по вул. Семена Скляренка, 22/2, не врахувала дорожньої обстановки, недотрималась безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення із транспортним засобом марки «Lanos Daewoo», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. При дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні пошкодження.
ОСОБА_1 порушила п. 13.1 Правил дорожнього руху та вчинила правопорушення, що передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України).
26.04.2022 до суду надійшла заява ОСОБА_1 з фото додатками з місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зазначила, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає та просить проводити судовий розгляд у її відсутність.
Будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), за номером телефону та адресою місця проживання, повідомленим поліцейському, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася.
Суд вважає, що розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 є цілком виправданим, оскільки перенесення розгляду справи призвело б до безпідставного її затягування та порушення вимог ст. 38, 277 КпАП України.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Вивчивши та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП.
Суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 124 КпАП України передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України (далі -ПДР України) вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до вимог п. 13.1 ПДР «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу».
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд зауважує, що в рамках даного провадження суд перевіряє: чи мала місце дорожньо-транспортна подія, чи порушила особа, яка притягується до адміністративної відповідальності правила дорожнього руху, та чи є причинно-наслідковий зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною подією.
З пояснень учасників ДТП, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась на вул. Семена Скларенка, ОСОБА_1 їхала в другій смузі руху по вул. Семена Скляренка, виконувала перелаштування з другої смуги в третю. Зберігаючи рядність, водій транспортного засобу марки «Lanos Daewoo», д.н.з. НОМЕР_2 , який проїжджав перехрестя, відчув поштовх, а саме удар автомобіля ОСОБА_2 в його транспортний засіб.
Відповідно до пояснень ОСОБА_2 вбачається, що вона здійснювала рух по вул. Євгена Скляренка в бік вул. Автозаводська, перед світлофором на розі вулиць та площі Петропавлівська, остання намагалась вміститись у правий ряд, тоді як авто марки «Lanos Daewoo», д.н.з. НОМЕР_2 , вклинювалось вліво. Зазначає, що коли ОСОБА_2 , це помітила, то зупинилась, зіткнення транспортних засобів не відчула, відстань між автомобілями була близько 10 см. Водій іншого автомобіля зазначив про потертості від ДТП, що сталась, однак як зазначає ОСОБА_2 , на її транспортному засобі видимих пошкоджень немає.
Відповідно до надісланих ОСОБА_2 фото, вбачається за участі яких транспортних засобів сталась дорожньо-транспортна пригода та місце розташування автомобілей після події.
Як вбачається зі схеми ДТП, яка відображає напрямок руху транспортних засобів, місце зіткнення автомобілів, а також відповідно до схеми місця ДТП, транспортний засіб ОСОБА_2 отримав деформацію переднього правого крила, транспортний засіб ОСОБА_3 отримав ЛВП передніх та задніх дверей з лівого боку.
Отже, відомості, описані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №242197 від 09.02.2022 співвідносяться з фактичними обставинами, установленими за наслідками дослідження схеми місця ДТП та пояснень учасників дорожнього руху.
Враховуючи механізм ДТП, характер отриманих транспортними засобами механічних ушкоджень, суд приходить до висновку, що виникнення ДТП є прямим наслідком допущення водієм ОСОБА_2 п. 13.1 ПДР України.
Матеріали провадження містять докази, у розумінні ст. 251 КпАП України, які підтверджують, викладені у протоколі обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
В адміністративно-деліктному праві принцип змагальності породжує право особи на пред'явлення своїх доказів на противагу тим доказам, які надані органом, який складав матеріали про адміністративне правопорушення. Проте, ОСОБА_2 не надано суду об'єктивних доказів на спростування фактів, викладених у протоколі про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
Відповідно до ст. 33 КпАП України, суд, при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, майновий стан, ступінь його вини.
Обставиною, що пом'якшує покарання правопорушника судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника судом не встановлено.
Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, а також характер та ступень суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_2 слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ст. 124 КпАП України, що є достатньою мірою відповідальності з метою її виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КпАП України з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Керуючись статтями 9, 33, 40-1, 124, 247, 251, 283, 284 КпАП України, суд
Визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп. на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя М.М.Ткач