Справа № 756/2777/22
Номер провадження № 1-кс/756/623/22
12 квітня 2022 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва клопотання прокурора, поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 20.01.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105050000213, про продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,
11.04.2022 до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 20.01.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105050000213, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що близько 24 квітня 2020 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, під час проведення зборів автовласників будинку АДРЕСА_3 , у ОСОБА_6 , з приводу встановлення ним несанкціонованих парко-бар'єрів для транспортних засобів, якими користується його родина, виник конфлікт із мешканцями вказаного будинку, біля шостого під'їзду указаного будинку, в тому числі і з ОСОБА_7 , мешканцем квартири АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_8 - двоюрідній сестрі ОСОБА_7 .
У зв'язку з активною позицією ОСОБА_7 щодо категоричної заборони встановлення ОСОБА_6 парко-бар'єрів у дворі вказаного будинку, у ОСОБА_6 , на ґрунті особистих неприязних стосунків з ОСОБА_7 , виник злочинний умисел спрямований на пошкодження майна ОСОБА_7 шляхом підпалу квартири в якій він мешкає.
З метою реалізації свого плану, направленого на умисне пошкодження майна ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,запропонував за грошову винагороду ОСОБА_5 , пошкодити шляхом підпалу квартиру АДРЕСА_5 , в якій мешкає ОСОБА_7 .
ОСОБА_6 , з метою організації вчинення вказаного злочину та запобігання його розкриттю правоохоронними органами, проінструктував ОСОБА_5 про час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, вказавши місце знаходження квартири, орієнтири розташування її вікон та надавши ОСОБА_5 грошову винагороду у сумі 2000 грн за вчинення її підпалу, на що останній дав свою згоду.
Діючи на виконання злочинного плану,направленого на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ,з відома та доручення ОСОБА_6 , 08.09.2020, близько о 00:30 год., знаходячись за кермом невстановленого досудовим розслідуванням автомобіля марки «ВАЗ», рухаючись у м. Києві в сторону проспекту Героїв Сталінграда, останній запропонував ОСОБІ №1 (досудове розслідування відносно якого здійснювалось в іншому кримінальному провадженні), вчинити підпал квартири АДРЕСА_5 , на замовлення їх спільного знайомого ОСОБА_6 , на що ОСОБА №1 (досудове розслідування відносно якого здійснювалось в іншому кримінальному провадженні) дав свою добровільну згоду.
Реалізуючи спільний умисел, ОСОБА №1 (досудове розслідування відносно якого здійснювалось в іншому кримінальному провадженні) разом із ОСОБА_5 , близько 02:40 год., залишили невстановлений досудовим розслідуванням автомобіль марки «ВАЗ» у дворі будинків, розташованих у АДРЕСА_3 , де діючи за заздалегідь розподілених ролей, відповідно до яких ОСОБА_5 наповнив горючою речовиною пластмасове відро фіолетового кольору, а ОСОБА №1 (досудове розслідування відносно якого здійснювалось в іншому кримінальному провадженні) спостерігала за навколишньою обстановкою, з метою недопущення затримання їх сторонніми особами, після чого вони разом, пішки направилися за адресою: АДРЕСА_3 , з метою підпалу квартири АДРЕСА_4 , на замовлення їх спільного знайомого ОСОБА_6 .
Продовжуючи реалізовувати спільний умисел, направлений на пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, діючи до відповідно до розподілених ролей, що ОСОБА №1 (досудове розслідування відносно якого здійснювалось в іншому кримінальному провадженні) разом із ОСОБА_5 , 08.09.2020, близько 02:50 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , переступили через металеву огорожу, та з метою пошкодження шляхом підпалу квартири АДРЕСА_4 , по газону підійшли до вікна вказаної квартири, однак, не вчинили всіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки що ОСОБА №1 (досудове розслідування відносно якого здійснювалось в іншому кримінальному провадженні) була затримана працівниками поліції, а ОСОБА_5 , зник в невідомому напрямку.
Орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у незакінченому замаху на умисне пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Прокурор посилається на те, що підставою звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, є встановлення під час досудового розслідування наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість ОСОБА_5 , переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, учинити інше кримінальне правопорушення, а також неможливість закінчення досудового розслідування протягом строку визначеного запобіжного заходу ОСОБА_5 .
У зв'язку з чим у клопотанні прокурор просить продовжити строк дії застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 строком на 34 днів та визначити розмір застави у вигляді 30 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та доводи, що його обґрунтовують, просив слідчого суддю клопотання задовольнити, посилаючись на доводи вказані у ньому, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, на виконання вимог ст. 194 КПК України, в обґрунтування продовження строку тримання під вартою, підозрюваному ОСОБА_5 , прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, на думку прокурора, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_5 шляхом погрози, підкупу може схиляти потерпілу, свідків до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування та прийняття законного рішення.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить той факт, що слідчим відділом Оболонського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування по семи аналогічним кримінальним провадженнях, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 194, ч. 2 ст. 194 КК України, вчинених за адресою: АДРЕСА_3 , за фактом умисного пошкодження майна, належного жителям під'їзду № 6, досудове розслідування по яких триває. Крім цього, до Оболонського УП ГУ НП у м. Києві надійшло десять заяв за фактом умисного пошкодження майна, належного жителям під'їзду № 6, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , до якого ймовірно причетний ОСОБА_5 .
При цьому, прокурор вважав можливим розглянути клопотання за відсутності підозрюваного, а саме з підстав неможливості його доставки в судове засідання, як і не можливості провести засідання в режимі відеоконференції.
Підозрюваний ОСОБА_5 , щодо якого застосовано запобіжний захід вигляді тримання під вартою, у судове засідання службою конвоювання доставлений не був. При цьому, як свідчить надана суду інформація, доставка осіб, зі слідчого ізолятору в місті Києві, щодо яких застосовано запобіжний захід в вигляд тримання під вартою, не здійснюється через запровадження на території України військового стану.
Дійсно, суд констатує, що в зв'язку з військовою агресією росії проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, із 05:30 год. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
При цьому, у Державної установи «Київський слідчий ізолятор» відсутня можливість забезпечити проведення судового засідання з ОСОБА_5 у режимі відеоконференцзв'язку між Оболонським районним судом міста Києва та Державною установою «Київський слідчий ізолятор».
Слід урахувати, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в країні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності, її територіальній цілісності. Воєнний стан передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Вирішуючи в судовому засіданні питання можливості розгляду клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою без підозрюваного, суд ураховує вже наведену обставину щодо запровадження військового стану, а також те, що положення КПК України не передбачають окремих процесуальних положень щодо здійснення судочинства в умовах військового стану, окрім статті 615 КПК України. Однак, на думку суду, визначені статтею 615 КПК України умови стосуються лише неможливості вирішення питання щодо запобіжного заходу судом узагалі.
Тож, аналізуючи положення КПК України, зокрема положення, якими визначено порядок розгляду питання щодо обрання та продовження застосування запобіжних заходів, як і загальних засад кримінального провадження, суд виходить з того, що дотримання процесуальних вимог є звісно обов'язковим. Однак процедура їх застосування стосується лише мирного часу, коли всі держані установи та інституції працюють в загальному режимі, та немає загрози життю та здоров'ю людей, тобто відсутності на території України особливого правового режиму.
Ураховуючи те, що Конституцією України визначено, що певні права людини можуть бути обмеженими під час військового стану, а також те, що судом ужито усіх можливих заходів щодо забезпечення участі підозрюваного в судовому засіданні, однак із забезпеченням захисту шляхом проведення судового засідання за участі захисника, суд уважає можливим розглянути клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою без участі обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив у його задоволенні відмовити посилаючись на те, що наведені прокурором ризики не є обґрунтованими, як і розумна підозра того, що ОСОБА_5 учинив інкримінований злочин. Між тим захисник не заперечував щодо розгляду клопотання за відсутності підозрюваного з зазначених обставин.
Вислухавши клопотання прокурора, думку захисника, суд дійшов наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Оболонського УП ГУНП в місті Києві перебуває кримінального провадження, внесеного 20.01.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105050000213, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
В якості підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 органом досудового розслідування до матеріалів клопотання надано такі докази:
- протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 17.05.2021 з якого видно, що останній 08.09.2020, близько 02:00 год. спілкувався з ОСОБА_5 та запропонував допомогти в конфлікті з ОСОБА_7 ;
- протокол додаткового допиту ОСОБА_9 від 26.05.2021 з якого видно, що 25.05.2021, близько 11:02 год. між ним та ОСОБА_5 відбулась телефонна розмова;
- протокол огляду від 21.09.2021, з якого видно що прокурором було оглянуто оптичний диск для лазерних систем зчитування на якому міститься 38 папок;
- протокол про результати проведення негласних слідчих розшукових дій, а саме відповідно до ст. 260 КПК України аудіо контроль, відео контроль особи від 16.09.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Отже, дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, суд дійшов висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_5 в інкримінованому злочині, тобто можливості того, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України - незакінчений замах на умисне пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як видно з пояснень прокурора в судовому засіданні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, а саме можливість ОСОБА_5 , переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, учинити інше кримінальне правопорушення.
Досліджуючи матеріали клопотання, надані докази, пояснення прокурора, обставини, які суд уважає доведеними в якості обґрунтованості підозри, беручи до уваги пояснення підозрюваного, захисника, а також особистість ОСОБА_5 , суд погоджується з тим, що на даний час наявним є ризик того, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування, тобто існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Між тим, в обґрунтування ризику можливості переховування від органу досудового розслідування, прокурор фактично посилається лише на тяжкість покарання. Однак, указану обставину суд не може оцінювати в якості ризику, бо ця обставина повинна бути оцінена судом лише відповідно до ст. 178 КПК України, тобто як додаткові відомості, які посилюють існування певних ризиків.
Більше того, тяжкість покарання сама по собі не може бути ризиком, оскільки в розумінні рішень ЕСПЛ у справах «Becciev v. Moldova», «Свершов проти України», «Єлоєв проти України», «Тимошенко проти України», «Луценко проти України») неодноразово наголошувалось, що тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Крім того, суд вважає доречним взяти до уваги пункт 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Подвезько проти України» (Заява № 74297/11), де суд також встановлював, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Наведена позиція Європейського суду з прав людини свідчить про те, що взагалі будь-які ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. Отже, сама по собі тяжкість покарання ще не свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також слід зазначити, що орган досудового розслідування як і прокурор не мають права посилатися на практику Європейського суду з прав людини з метою застосування запобіжного заходу (обґрунтування підстав тримання під вартою та існування ризиків), про що вказано в постанові Верховного суду від 07.08.2019 № 607/14707/17, оскільки вона буде використана не на користь підозрюваного, а отже може становити ризики для справедливості кримінального провадження.
Оскільки суд погодився з тим, що існує ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тож суд погоджується з існуванням підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, як то продовження застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 178 КПК України суд, оцінюючи клопотання слідчого, ураховує також тяжкість покарання, яка загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим за вчинення тяжкого злочину, вагомість наявних у кримінальному провадженні доказів, особистість підозрюваного.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу та особистості підозрюваного, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні нетяжкого злочину визначається від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину, а також майновим станом.
За таких обставин, враховуючи майновий стан підозрюваного та встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 визначити заставу у розмірі 28 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 69 468 грн, яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов'язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, застава у розмірі 28 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Наведене свідчить, що клопотання слідчого в частині визначення альтернативного запобіжного заходу в вигляді застави, слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 7, 110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193-197, 199, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження, внесеного 20.01.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105050000213, про продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою строком на 34 (тридцять чотири) дні, тобто в межах строку досудового розслідування кримінального провадження.
Установити ОСОБА_5 заставу в розмірі 28 (двадцять вісім) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 69 468 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (одержувач - ТУ ДСА України в м. Києві, ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувача - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду - 02896785).
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це суд.
З моменту звільнення ОСОБА_5 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_5 з'являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду, у залежності від стадії кримінального провадження, а також покласти наступні обов'язки строком на 60 днів:
- не відлучатися із міста Києва;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, у залежності від стадії кримінального провадження, про необхідність зміну свого місця проживання або роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання, за наявності, до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Указані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 строком на 60 днів, який починається з моменту внесення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та діє до 15 травня 2022 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1