ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4686/19
провадження № 2/753/1808/22
"07" лютого 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Заставенко М.О.,
з секретарем судового засідання Проценко Я.Б.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , до Кредитної спілки «Фінансова країна», ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , третя особа Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсним іпотечного договору, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,
У березні 2019 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 , позивач), яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , до Кредитної спілки «Фінансова країна» (далі КС «Фінансова країна», відповідач-1), ОСОБА_6 (далі ОСОБА_6 , відповідач-2), ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , відповідач-3), третя особа Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсним іпотечного договору та договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності.
Позовні вимоги, з урахуванням поданої нової редакції позовної заяви, позивач обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_4 та малолітня ОСОБА_5 є доньками відповідача-2 ОСОБА_6 . З 18.06.1991 позивач мала зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 . Восени 2018 року їй стало відомо про те, що на підставі рішення суду №753/16825/14-ц від 06.03.2017 її було знято з реєстрації. 14.11.2018 під час ознайомлення з вказаною справою позивач дізналась, що її мати 26.03.2013 уклала кредитний та іпотечний договори з Кредитною спілкою «Фінансова країна». Згодом 21.07.2014 іпотекодержатель зареєстрував за собою право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , а 29.07.2014 відчужив вказану квартиру ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що про вказані обставини їй відомо не було, з матір'ю в неї склались неприязні відносини, сама матір проживала за іншою адресою, а позивач також періодично проживала за іншою адресою, відмінною від адреси зареєстрованого місця проживання. Позивач стверджує, що договір купівлі-продажу від 29.07.2014, укладений між КС «Фінансова країна» та ОСОБА_2 є недійсним з наступних підстав:
1) згідно п.5.4 Договору іпотеки від 26.03.2013 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Однак, позивачу не відомо про існування судового рішення чи виконавчого напису нотаріуса щодо стягнення на предмет іпотеки - квартири за адресою АДРЕСА_1 ;
2) згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003, іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Про проведення експертної оцінки вартості квартири за адресою АДРЕСА_1 позивачу невідомо;
3) в порушення ст. 38 Закону України «Про іпотеку», відповідач-1 не повідомив письмово про продаж квартири за 30 днів до дня укладення договору купівлі-продажу;
4) відповідач-1 не надав звіт про розподіл коштів від продажу іпотеки в порушення ст. 38 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю. Однак, як зазначає позивач, решти немає взагалі.
Таким чином, відповідач-1 набув право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 незаконно, в порушення вимог Закону України «Про іпотеку», а укладений договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 позивач вважає вчиненим в результаті злочинної домовленості, недобросовісності КС «Фінансова країна», що є підставою для визнання цього договору недійсним. Крім того, позивач зазначає, що відповідач-2 уклала договір іпотеки з КС «Фінансова країна» в порушення прав малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була знята з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , адже договір іпотеки було укладено без дозволу органу опіки та піклування.
Позивач вважає, що порушено її конституційне право на житло, оскільки квартира за адресою АДРЕСА_1 є єдиним житлом позивача, також в даній квартирі проживає малолітня сестра позивача. Мати - відповідач-2 - не мала права самостійно розпоряджатися вказаним житлом, таким чином позивач звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів, прав та інтересів своєї неповнолітньої сестри та просить 1) визнати недійсним договір іпотеки ВТС №521504 від 26.03.2013, укладений між Кредитною спілкою «Фінансова країна» та ОСОБА_6 , 2) скасувати державну реєстрацію права власності від 16.07.2014, номер запису про право власності 6421420, 3) визнати договір купівлі-продажу НАА 141429 від 29.07.2014, укладений між Кредитною спілкою «Фінансова країна» та ОСОБА_2 недійсним та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.
22.03.2019 до суду стороною позивача подана заява про забезпечення позову /т.1 а.с.13-14/.
Ухвалами судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 25.03.2019 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, та позовну заяву залишено без руху /т.1 а.с.15-16, 17 - 18/.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 28.05.2019 позовну заяву повернуто позивачеві /т. 1 а.с.55-56/.
Постановою Київського апеляційного суду від 18.09.2019 ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28.05.2019 скасовано, справу передано для продовження розгляду /т. 1 а.с.130-131/.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 08.10.2019 позивачу продовжено строк для усунення недоліків /т.1 а.с. 135-136/.
29.10.2019 від представника позивача надійшла заява про відвід судді Заставенко М.О. /т. 1 а.с. 138а-138б/.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Комаревцевої Л.В. від 04.11.2019 заяву представника позивача про відвід судді Заставенко М.О. залишено без задоволення /т.1 а.с.143-144/.
31.10.2019 до суду подана позовна заява в новій редакції /т.1 а.с.146-152/.
Ухвалою судді Дарницького районного суду від 07.11.2019 позовну заяву повернуто позивачеві /т.1 а.с.154-155/.
Постановою Київського апеляційного суду від 31.03.2020 ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07.11.2019 скасовано, справу направлено для продовження розгляду /т.1 а.с.191-194/.
Ухвалою Дарницького районного суду від 25.05.2020 позовну заяву повернуто позивачу /т.1 а.с.200-203/.
Постановою Київського апеляційного суду від 01.12.2020 ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25.05.2020 скасовано, справу направлено для продовження розгляду /т.1 а.с.242-245/.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 11.01.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк - 10 днів - для усунення недоліків /т.2 а.с.52-55/.
17.02.2021 представником позивача усунуто зазначені в ухвалі недоліки /т.2 а.с.60-66/.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 18.02.2021 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання /т.2 а.с.70-71/.
18.03.2021 представником позивача подано до суду заяву про відвід судді Заставенко М.О. /т.2 а.с.74-75/.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Шаповалової К.В. від 22.03.2021 заяву представника позивача про відвід судді залишено без задоволення /т.2 а.с.79-81/.
26.03.2021 від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) /т.2 а.с.90/.
26.03.2021 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва задоволено клопотання представника позивача про залучення третьої особи /т.2 а.с.94-95/.
28.05.2021 від представника позивача надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи органу опіки та піклування (Служби у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації) /т.2 а.с.105-110/.
27.05.2021 від відповідача-3 ОСОБА_2 електронними засобами зв'язку надійшла заява з проханням відкласти розгляд справи /т.2 а.с.111/.
28.05.2021 ухвалою Дарницького райнного суду м. Києва задоволено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Служби у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації /т.2 а.с.113/.
15.07.2021 від представника відповідача-3 надійшла заява з проханням відкласти розгляд справи /т.2 а.с.122/.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.07.2021 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано з Департаменту державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) копію реєстраційної справи щодо реєстрації права власності за Кредитною спілкою «Фінансова країна» на квартиру АДРЕСА_2 /т.2 а.с.133/.
07.09.2021 до суду від представника відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву в редакції від 29.10.2019, в якому містяться заперечення щодо заявлених позовних вимог. Так, сторона відповідача-3 зазначає про те, що позивач ОСОБА_4 не є стороною угод, які вона просить визнати недійсними. Чинним законодавством не передбачено, що її мати повинна була погоджувати свої дії зі своїми дітьми - позивачами по справі. ОСОБА_4 подає позов в інтересах своєї неповнолітньої сестри, але не надає жодної підстави, чому вона вважає себе представником неповнолітньої. Вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності зі зверненням до суду із вказаною позовною заявою, оскільки ще в 2015 році її мати оскаржувала до суду державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за КС «Фінансова країна», і позивач, проживаючи під одним дахом з матір'ю не могла не знати про вказані обставини. Позивач не надала жодного належного і допустимого доказу про те, що порушено порядок реєстрації права власності на спірну квартиру /т.2 а.с.142-150/.
27.09.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-3 /т.2 а.с.156-174/.
29.09.2021 від представника відповідача-3 надійшла заява з проханням відкласти розгляд справи /т.2 а.с.176/.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29.09.2021 витребувано з Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) копію реєстраційної справи щодо реєстрації права власності за Кредитною спілкою «Фінансова країна» на квартиру АДРЕСА_2 /т. 2 а.с.182/.
18.11.2021 від представника позивача надійшло клопотання з проханням відкласти підготовче засідання /т.2 а.с.238-239/.
06.12.2021 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів /т.2 а.с.241-244/.
У підготовчому засіданні 06.12.2021 клопотання представника позивача про витребування доказів від 18.11.2021 залишено без розгляду, долучено до матеріалів справи копію реєстраційної справи, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів від 06.12.2021,
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті /т.2 а.с.247/.
07.02.2022 від представника позивача надійшла заява з додатками /т. 3 а.с.3-10/.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також зазначила про те, що позивач ОСОБА_4 мала переважне право на придбання квартири, однак її не було повідомлено про це.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо задоволення заявлених позовних вимог заперечував, зазначаючи про те, що ОСОБА_6 взяла у КС «Фінансова країна» кредит, передавши в іпотеку квартиру, однак у встановлений строк кредитні кошти не повернула. Кредитна спілка, відповідно до договору іпотеки, зареєструвала право власності на іпотечну квартиру за собою. Зазначив, що на момент укладенні договору іпотеки дітей у квартирі зареєстровано не було, тому і не потрібно було отримувати дозвіл органу опіки та піклування.
Інші учасники справи у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 24.12.2012.
26.03.2013 між Кредитною спілкою «Фінансова країна» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 148, відповідно до якого позичальник отримала кредит у сумі 360 000,00 грн. на строк до 26.03.2014 зі сплатою відсотків у розмірі 54% річних.
З метою забезпечення кредитного договору № 148, між Кредитною спілкою «Фінансова країна» та ОСОБА_6 26.03.2013 укладено договір іпотеки, відповідно до якого Кредитній спілці передано в іпотеку нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 2.1.1 іпотечного договору, іпотекодавець ( ОСОБА_6 ) стверджує, що предмет іпотеки знаходиться в її власності, до моменту укладенні цього договору нікому не відчужений, під забороною (арештом), а також заставою, в тому числі податковою, не перебуває, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесений, судового спору щодо нього немає, прав щодо нього у третіх осіб (за договором найму, оренди тощо) як в межах України, так і за межами України. Також відсутні будь-які права користування цим майном дітьми.
Відповідно до п. 5.1 іпотечного договору, у разі порушення іпотекодателем умов кредитного договору або умов цього договору, іпотекодержатель надсилає боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий змість порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язанння у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: - за рішенням суду; - на підставі виконавчого напису нотаріуса; - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 5.4).
У випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобовязань у встановлений строк, така вимога іпотекодержателя задовольняється за рахунок предмета іпотеки, за вибором іпотекодержателя, у порядку, що передбачений ст. 37 Закону України «Про іпотеку» - шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, або ст. 38 Закону України «Про іпотеку» - шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (п. 5.5.1)
27.08.2013 КС «Фінансова країна» звернулася до ОСОБА_6 з вимогою про дострокове погашення кредиту і нарахованих відсотків.
16.07.2014 КС «Фінансова країна» на підставі договору іпотеки здійснила за собою державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 .
29.07.2014 між Кредитною спілкою «Фінансова країна» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 /т. 2 а.с.12-13/.
Також з матеріалів справи вбачається, що у відповідача ОСОБА_6 на момент укладення договору іпотеки була малолітня донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Згідно з положеннями частини четвертої 177 СК України (в редакції на час укладення оспорюваного договору іпотеки) дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
За таких обставин вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних відносинах викладено Верховним Судом України у постанові від 22 червня 2016 року у справі № 6-1024цс16 та Верховним Судом у постановах: від 20 листопада 2019 року у справі № 520/15250/15-ц (провадження № 61-31644св18), від 27 лютого 2020 року по справі № 716/901/17 (провадження № 61-44408св18), від 17 червня 2020 року по справі № 308/5835/17 (провадження № 61-37066св18), від 16 березня 2020 року по справі № 509/910/15 (провадження № 61-15726св19).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною першою статті 405 ЦК України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
При цьому, згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.
Судом встановлено, що діти відповідача ОСОБА_6 - донька ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не були і не є співвласниками спірної квартири, яка була передана в іпотеку, мали право користування нею лише як члени сім'ї власника відповідно до статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору іпотеки, оскільки його укладення хоч і відбулося без попереднього дозволу органу опіки та піклування, проте не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права дітей на користування житлом.
Як вбачається з довідки форми № 3 ЖБК «Шовковик-12» від 05.12.2013, у квартирі АДРЕСА_2 були зареєстровані ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , 1989 р.н., ОСОБА_6 , 1982 р.н. Відомостей про реєстрацію у спірній квартирі малолітньої дитини довідка не містить.
Належних та допустимих доказів того, що оспорюваний правочин суперечить інтересам дитини, звужує обсяг її існуючих майнових прав та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло, оскільки як зазначалам сама позивач, відповідач ОСОБА_6 фактично не проживала у спірній квартирі, а мешкала за іншою адресою, суду не надано.
Щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Згідно з частинами першої-третьої статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відповідно до частини першої-третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.
Як вбачається з договору іпотеки від 26.03.2013, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: - за рішенням суду; - на підставі виконавчого напису нотаріуса; - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобовязань у встановлений строк, така вимога іпотекодержателя задовольняється за рахунок предмета іпотеки, за вибором іпотекодержателя, у порядку, що передбачений ст. 37 Закону України «Про іпотеку» - шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, або ст. 38 Закону України «Про іпотеку» - шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві.
Отже, спірний договір іпотеки містить застереження, яке передбачало право КС «Фінансова країна» задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Позивач у позовній заяві, як на підставу визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також недійсним у подальшому укладеного договору купівлі-продажу квартири, посилається на те, що їй не відомо про проведення експертної оцінки вартості квартири за адресою АДРЕСА_1 . У порушення ст. 38 Закону України «Про іпотеку», кредина спілка не повідомила письмово про продаж квартири за 30 днів до дня укладення договору купівлі-продажу та не надала звіт про розподіл коштів від продажу іпотеки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач КС «Фінансова країна» задовольнила свої вимоги за рахунок предмета іпотеки відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а тому посилання позивача на порушення ст. 38 Закону України «Про іпотеку» є безпідставними. Щодо твердження про відсутність експертної оцінки вартості квартири, то воно спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах реєстраційної справи міститься підписана КС «Фінансова країна» та ОСОБА_6 угода про оцінку предмета застави, відповідно до якої сторони оцінили вартість квартири АДРЕСА_2 у сумі 440 000,00 грн.
Посилання представника позивача про переважне право її довірителя на придбання квартири, яке було заявлене у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, суд вважає безпідставним, оскільки таке право передбачено чинним законодавством у разі організації продажу предмету іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем. Як встановлено під час розгляду справи, КС «Фінансова країна» задовольнила свої вимоги за рахунок предмета іпотеки відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», тобто шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки.
Враховуючи зазначене, оцінивши наявні у справі докази, судо приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 29.07.2014, укладеного між Кредитною спілкою «Фінансова країна» та ОСОБА_2 .
Судові витрати у справі, понесені позивачем, покладаються на останнього.
У відзиві представник відповідача зазначила попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та попередила, що підтвердження оплати витрат відповідача на правничу допомогу будуть надані на стадії доповнень. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Оскільки стороною відповідача до закінчення судових дебатів не заявлено про намір подати заяву про відшкодування судових витрат, суд не вбачає підстав для відшкодування відповідачу понесених витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 08.04.2022.