Справа №761/18856/20
2-к/295/1/22
26.04.2022 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцов Д.В., розглянувши клопотання Інспекції Міністерства з податків та зборів Республіки Білорусь по місту Бобруйську про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України про стягнення державного мита з ОСОБА_1 , -
Інспекція Міністерства з податків та зборів Республіки Білорусь по місту Бобруйську звернулась до уповноваженого суду України із указаним клопотанням, в якому просила визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення щодо судового наказу суду Бобруйського району та міста Бобруйська Могилевської області Республіки Білорусь від 02.02.2017 року в частині стягнення державного мита з ОСОБА_1 , котрий утримується в Київському слідчому ізоляторі за адресою: вул. Дегтярівська, 13, м. Київ.
Дане клопотання у червні 2020 року було надіслано Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 11.01.2021 року клопотання Інспекції Міністерства з податків та зборів Республіки Білорусь по місту Бобруйську про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України про стягнення державного мита з ОСОБА_1 передано на розгляд до Богунського районного суду м. Житомира за підсудністю. Матеріали справи надійшли до Богунського районного суду м. Житомира у листопаді 2021 року.
19.11.2021 року Богунським районним судом м. Житомира на виконання вимог ч. 1 ст. 467 ЦПК України направлено на адресу Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» копію клопотання Інспекції Міністерства з податків та зборів Республіки Білорусь по місту Бобруйську про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України з додатками для вручення під розписку ОСОБА_1 .
У грудні 2021 року Державною установою «Житомирська виправна колонія (№4») повернуто на адресу суду супровідний лист разом з клопотанням та доданими до нього документами, оскільки ОСОБА_1 було звільнено з Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4») 15.07.2021 року на підставі ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 07.07.2021 року, умовно-достроково на 10 місяців 12 днів. Після звільнення ОСОБА_1 вибув за адресою: АДРЕСА_1 .
Вивчивши матеріали клопотання та додані до нього документи, суддя дійшов до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до ст. 463 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Статтею 465 ЦПК України визначено, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Пленум Верховного Суду України у п. 1 Постанови № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24.12.1999 року роз'яснив, що розгляд судами клопотань про визнання і виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами учасницями відповідних міжнародних договорів.
У відповідності до ч. 1 ст. 466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; 2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.
Частинами 2 та 3 ст. 466 ЦПК України передбачено додавання до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду документів, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також визначено перелік документів, що додаються до клопотання, якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено переліку документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору.
10.11.1994 року Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, яка набула чинності для України 14.04.1995 року, і застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією і Туркменістаном.
Відповідно до положень ст. 51 Конвенції про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін: а) рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов'язань; б) рішення судів по кримінальних справах про відшкодування збитку.
Положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 54 Конвенції визначено, що суд, що розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені цією Конвенцією, дотримані. У випадку, якщо умови дотримані, суд виносить рішення про примусове виконання. Порядок примусового виконання визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання.
У відповідності до ч. 1 ст. 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
З матеріалів клопотання слідує, що 20.05.2019 року ОСОБА_1 вибув з Державної установи «Київський слідчий ізолятор» до Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» для відбування покарання.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 07.07.2021 року звільнено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання умовно-достроково на строк 10 місяців 12 днів.
За відомостями Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» після звільнення ОСОБА_1 вибув за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 464 ЦПК України якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Разом з тим доказів того, що на території Богунського району м. Житомира знаходиться майно ОСОБА_1 до клопотання не додано та судом не здобуто.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 466 ЦПК України суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.
Враховуючи, що останнім відомим місцем перебування ОСОБА_1 була Державна установа «Житомирська виправна колонія (№4)», з якої останній вибув на підставі ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 07.07.2021 року до Республіки Білорусь, доказів наявності на території Богунського району м. Житомира майна боржника не надано, суд дійшов висновку про повернення клопотання Інспекції Міністерства з податків та зборів Республіки Білорусь по місту Бобруйську про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України про стягнення державного мита з ОСОБА_1 без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 462-466 ЦПК України, -
Клопотання Інспекції Міністерства з податків та зборів Республіки Білорусь по місту Бобруйську про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України про стягнення державного мита з ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Матеріали клопотання з доданими до нього документами повернути на адресу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Д.В. Кузнєцов