26 квітня 2022 року м. Київ
Справа № 759/20751/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/3503/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на рішення Святошинського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Шум Л.М. 13 жовтня 2021 року у м. Києві у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиті до 30 квітня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 12147,15 грн, послуги з централізованого постачання гарячої води 5254,51 грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2690,11 грн, послуги з централізованого постачання гарячої води 7790,92 грн, витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 01 травня 2018 року визначений підприємством з надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у м. Києві. На виконання вимог Закону ним було здійснено публікацію пропозиції щодо укладення договору про надання послуг з опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року. Такі договори є договорами приєднання.
Право вимоги на стягнення заборгованості, що виникли до 30 квітня 2018 року позивач отримав на підставі Договору відступлення права вимоги цесії № 602-18 укладеним з ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» 11 жовтня 2018 року.
Позивач вказує, що відповідач є власником кв. АДРЕСА_1 , одержує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, однак їх вартість не сплачує, від укладення договору ухиляється. А отже відповідач має заборгованість перед позивачем за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» за спожиті з 01 травня 2018 року по 01 липня 2020 року послуги з централізованого опалення в розмірі 7790,92 грн, за спожиті з 01 травня 2018 року по 01 липня 2020 року послуги централізованого постачання гарячої води 2690,11 грн., витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 33,00 грн та судові витрати 2270,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у зв'язку з несвоєчасною оплатою комунальних послуг за централізоване опалення спожите з 01 травня 2018 року по 01 липня 2021 року в розмірі 2690,11 грн, заборгованість за послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 7790,92 грн, а тому ці вимоги є доведеними та такими, що підлягають до задоволення. Вимоги про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання централізованого опалення та гарячої води до 01 травня 2018 року позивачем не доведені, а тому у їх задоволенні відмовлено.
Не погодився із зазначеним рішенням суду позивач, його представником подана апеляційна скарга, в якій стверджується на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вказують на те, що судом першої інстанції була залишена поза увагою та обставина, що наявність заборгованості за період до 01 травня 2018 року підтверджується договором про відступлення права вимоги укладеним між позивачем та ПАТ «Київенерго», де в додатку № 1 значиться саме заборгованість відповідача у визначених в позові розмірах. Тому позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та доведеними.
На підставі вищевикладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
Відповідно до договору № 602-18 про відступлення права вимоги, укладеного між позивачем та ПАТ «Київенерго» 11 жовтня 2018 року, позивач набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед первісним кредитором (ПАТ «Київенерго») з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання. У додатку № 1 до цього договору серед переліку споживачів значиться ОСОБА_1 , як споживач за адресою: АДРЕСА_2 , сума боргу визначена: за послуги централізованого опалення - 15373,35 грн; за послуги з постачання гарячої води - 5254,51 грн (а.с.10,11,42).
Також матеріали справи містять технічну документацію щодо прийняття теплового вузла обліку за адресою: АДРЕСА_2 , складені в 2016,2018, та 2020-2021 роках, відомості щодо обсягів споживання за період з 01 жовтня 2018 року по 25 листопада 2020 року (а.с.14-29,31-33,35-38).
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним позивачем, за адресою споживача: АДРЕСА_2 має місце заборгованість за послуги опалення та постачання гарячої води з жовтня 2018 року по червень 2021 року на загальну суму 17401,66 грн. При цьому в період з травня по вересень 2018 року вихідне сальдо визначено - 0 (а.с.8,9).
У базі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 відсутні відомості (а.с.8-10).
Згідно з даними Реєстру територіальної громади м. Києва, наданими Святошинською районною державною адміністрацією на запит суду, станом на 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 1991 року (а.с.51).
Відповідач до відзиву на позовну заяву надала копію свідоцтва про право власності на житло від 09 вересня 1998 року виданого Ленінградською державною адміністрацією м. Києва, з якого вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 - 1/3 частина; ОСОБА_1 - 1/3 частина; ОСОБА_3 - 1/3 частина і була передані їм в порядку приватизації (а.с.67-69).
У відзиві на позовну заяву відповідач визнає заборгованість з централізованого опалення, вказує на скрутне матеріальне становище та вчинені нею дії для укладення договору з позивачем про реструктуризацію боргу (а.с.61-62,73).
Заборгованість за послуги з постачання гарячої води заперечує, вказуючи що з 2010 року користується бойлером, про що повідомляла Центр надання комунальних послуг (а.с.61-62). На підтвердження цих обставин відповідачем надані копії актів зняття контрольних показників з лічильника гарячої води за 2014 та 2019 року, акт прийняття на комерційний облік лічильник гарячого постачання від 12 листопада 2018 року, де поточний показник лічильника зафіксований 00003 м3, а також свідоцтво про повірку лічильника води від 18 липня 2018 року (а.с.75-81).
Крім того, відповідачем надана виписка по банківському рахунку в ПАТ «КБ «ПриватБанк», з якої вбачається здійснення нею оплати послуг «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»: 24 червня 2021 року на суму 1000 грн; 25 липня 2021 року на суму 1000 грн; 26 вересня 2021 року на суму 1000 грн (а.с.83-97).
Відзив на позовну заяву та долучені до нього документи не були враховані судом першої інстанції, так як надійшли після ухвалення судом рішення. Відправлення цих документів було здійснено відповідачем 11 жовтня 2021 року, ухвала про відкриття провадження у справі була одержана відповідачем 27 вересня 2021 року, в ухвалі строк на подання відзиву був визначений 15 днів, тобто вказаний строк був додержаний (а.с.52,55,98).
Положеннями ч.4 ч. 5 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує та власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.п. 5,6 ст.1 Закону України «Про комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з п.2 ст.5 цього Закону комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами
Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст 12 цього Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
В порядку ч.1 ст. 13 цього Закону договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.
Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.
Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем (ч.ч.4, 5 ст. 13 цього Закону в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.7 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, Визначення кількості та якості послуги здійснюється відповідно до умов договору:
1) за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки - для колективного договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі, індивідуального договору;
2) з урахуванням показань вузла (вузлів) розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії (у разі їх наявності) або дотриманням нормативної температури повітря у приміщеннях (для приміщень, не оснащених вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії) - для індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.
Положеннями п. 32 цих Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Відповідно до п. 33 цих Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;
плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
Згідно з п. 34 Правил з надання послуг гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання послуги складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку;
плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу;
плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;
плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, яка визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором (п.38 цього Порядку).
Відповідно до п.39 цього Порядку споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
У межах даного предмета спору доказуванню підлягали обставини, пов'язані з встановленням обставин використання комунальної послуги з постачання централізованого опалення та гарячої води відповідачу, тому перш за все дослідженню і оцінці підлягали такі докази, які підтверджують факт споживання відповідачем послуг, що надаються позивачем.
Між сторонами у справі договір про надання комунальних комунальних послуг в письмовому вигляді укладений не був. Натомість, в матеріалах справи наявні дані, що відповідач є співвласником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . За наявними даними вона також значиться зареєстрованою за цією адресою. Відповідач не заперечує і визнає обставини споживання послуг з централізованого опалення. Разом з тим відповідач заперечує обставини отримання послуг централізованого постачання гарячої води, посилаючись на незмінні дані лічильника в 2014 та 2019 роках, однак сума заборгованості визначена відповідачем, зокрема, за період з 01 травня 2018 року по 01 липня 2020 року, тобто дані за 2019 рік не є такими, що достовірно вказують на відсутність використання послуг з централізованого постачання гарячої води. До того ж плата за надання послуги з постачання гарячої води з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання послуги складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку; плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, яка визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. А отже посилання відповідача на відсутність у неї обов'язку по сплаті послуг за надання послуг з централізованого постачання гарячої води у зв'язку з використання бойлеру не є достатнім.
Відповідач підтвердила надання комунальних послуг обставинами здійснення часткової їх вартості, проте така оплата була проведена поза межами періоду, за яким нараховувалась заборгованість, що є предметом даного спору. А тому ці суми не були враховані при визначенні суми боргу. А позивачем доведена наявність здійсненої пропозиції на укладення такого договору.
Таким чином відповідач, як споживач, який отримав проект договору від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), то договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Хоча відповідач є одним із співвласників квартири, проте вона в силу ст. 9 Закону України «Про комунальні послуги» є солідарним божником за зобов'язаннями, що виникають з договору про надання комунальних послуг. А отже кредитор, на підставі ст. 543 ЦК України, має право вимагати виконання обов'язку частково, або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним позивачем, за адресою споживача: АДРЕСА_2 має місце заборгованість за послуги опалення та постачання гарячої води з жовтня 2018 року по червень 2021 року на загальну суму 17401,66 грн. При цьому в період з травня по вересень 2018 року вихідне сальдо визначено - 0.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення за послуги отримані до 01 травня 2018 року суд першої інстанції вказав на відсутність доказів. Позивач в доводах апеляційної скаргу посилається на наявність визначеної суми заборгованості в договорі № 602-18 про відступлення права вимоги, укладеного між позивачем та ПАТ «Київенерго» 11 жовтня 2018 року, за яким позивач набув право вимоги, зокрема, до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання: за послуги централізованого опалення - 15373,35 грн; за послуги з постачання гарячої води - 5254,51 грн. Однак, вказаним договором підтверджується перехід права вимоги від одного кредитора до іншого, проте вказаний договір не звільняє від обов'язку кредитора доведення обставин наявності непогашеної заборгованості. В матеріалах справи відсутні дані за який період нарахована була ця заборгованість та за якою ціною послуг, що у сукупності із даними позивача про відсутність заборгованості станом на травень 2018 року, не дає підстав для висновку про доведеність наявності заборгованості відповідача за послуги, що були отримані до 01 травня 2018 року.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум, які визначені як заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період до 01 травня 2018 року.
Судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надана належна правова оцінка. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» - залишити без задоволеня.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук