апеляційне провадження №22-ц/824/866/2022
справа №752/10330/21
26 квітня 2022року Київський апеляційний суд в складі:
Суддя - доповідач: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
Розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року, постановлене суддею Колдіною О.О. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У квітні 2021 року позивач ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за послуги з утримання будинків і прибудинкової території, обґрунтовуючи тим, що позивач є експлуатуючою організацією та обслуговує будинок АДРЕСА_1 , відповідно до розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації №1213 від 28.09.2007. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що 17.01.2008 між позивачем і відповідачем був укладений договір про участь у надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг, відповідно до умов якого позивач зобов'язаний обслуговувати та проводити поточний ремонт у будинку та прибудинкової території, а відповідач - своєчасно сплачувати зазначені послуги в строки та на умовах, передбачених договором. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за період з липня 2016 року по березень 2021 року виникла заборгованість у розмірі 7 593,21 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 7 593,21 грн., три проценти річних за час прострочення виконання зобов'язання - 919,06 грн., та інфляційні витрати у розмірі 2775,18 грн., судовий збір в сумі 2270,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду, 07.12.2021 року представник відповідача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, були порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового висновку. Зокрема зазначає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем на підтвердження невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати з надані позивачем послуги з утримання будинків та прибудинкової території в частині визначення заборгованості відповідача станом на липень 2016 року в розмірі 5795,36 грн. не є належним та об'єктивним доказом підтвердження заборгованості зі сплати послуг з утримання будинку і прибудинкової території в розумінні ст. 77 ЦПК України. Крім того, відображена позивачем в розрахунку сума заборгованості за вищевказані послуги станом на липень 2016 року в розмірі 5795,36 грн. не відповідає дійсності. Враховуючи те, що відповідачу не було вручено копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, відповідач був позбавлений можливості надати відзив на позовну заяву та відповідні докази до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані належними доказами.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі рішення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.09.2007 року № 1213, ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» є експлуатуючою організацією та обслуговує будинок АДРЕСА_1 .
17.01.2008 між позивачем і відповідачем був укладений договір про участь у надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг, відповідно до умов якого позивач зобов'язаний обслуговувати та проводити поточний ремонт у будинку та прибудинкової території, а відповідач - своєчасно сплачувати зазначені послуги в строки та на умовах, передбачених договором.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
В порядку ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 151, 162 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно зі ч.2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері у житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Одним із обов'язків споживача є здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ч.3 ст.20 цього Закону).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач надав до суду розрахунок, згідно якого відповідач належним чином не виконав свій обов'язок з оплати за спожиті послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2016 року по березень 2021 року у розмірі 7 593,21 грн., три проценти річних за час прострочення виконання зобов'язання - 919,06 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 775,18 грн., що разом становить 11 234,45 грн.
Як вбачається з наданого розрахунку, станом на липень 2016 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 5795,36 грн., на яку у розрахунку відбуваються усі наступні нарахування.
Однак, як зазначив відповідач в апеляційній скарзі, 26.04.2013 року на його адресу надійшла претензія-повідомлення за вих. № 105, згідно якої позивач повідомив відповідача про утворення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 6932,27 грн.
Як вбачається з наданої відповідачем квитанції, 7.05.2013 року він сплатив суму заборгованості в повному обсязі.
Таким чином, зазначена позивачем в розрахунку заборгованість у розмірі 5795,36 грн. могла виникнути лише за період з 01.05.2013 року по 01.07.2016 року. Однак, нарахування позивача за утримання будинку та прибудинкової території для відповідача становили у цей період від 230,39 грн. до 276,15 грн. на місяць.
Згідно наданих відповідачем квитанцій про оплату послуг за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.05.2013 року по 01.07.2016 року станом на липень 2016 року у відповідача була переплата у розмірі 6932,18 грн.
Що стосується розрахунку заборгованості по оплаті відповідачем послуг за утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2016 року по березень 2021 року, то відображені позивачем суми нарахування за цей період в розмірі 26 683,97 грн. та суми оплат, здійснені відповідачем в розмірі 24939,12 грн.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов невірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за сплату житлово-комунальних послуг за утримання будинку та прибудинкової території.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про залишення позову без задоволення.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2022 року.
Суддя - доповідач:
Судді: