23 лютого 2022 року м. Київ
Справа № 361/3457/21
Провадження: № 22-ц/824/4203/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.,
секретар Івасенко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2021 року, постановлену під головування судді Петришин Н.М.,
у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Накладено арешт на майно ОСОБА_2 в межах ціни позову, а саме 118 296 грн.
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, обґрунтовуючи її тим, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не відповідає вимогам ЦПК України. Зокрема, зазначив, що заявник направила свою заяву електронною поштою, в матеріалах справи є ксерокопія поданої заяви, де відсутній оригінал її підпису. Також до заяви додані ксерокопії документів, які не засвідчені належним чином, а тому не можуть бути належними доказами. Окрім того, суд першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову не переконався в дійсності надання адвокатом Ліщук О.В. послуг ОСОБА_2 та співмірності наданих послуг, оскільки заява не містила жодного доказу на підтвердження надання послуг. Стверджував, що вказаною ухвалою його позбавлено можливості користуватись та розпоряджатись своїм майном. Також відмітив, що судом першої інстанції не було здійснено зустрічне забезпечення.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2021 року заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову задоволено.
Скасовано заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання правової допомоги, вжиті ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 , в межах ціни позову, а саме 118 296 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що 29 квітня 2021 року, в межах десятиденного строку, визначеного ч. 4 ст. 152 ЦПК України, нею була подана до Броварського міськрайонного суду Київської області позовна заява до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання правової допомоги, судовий розгляд якої триває. Стверджувала, що заходи забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами, а арешт накладено в рамках ціни позову. Також відмітила, що існує реальна загроза невиконання рішення суду. Зокрема, вказала, що ОСОБА_2 знявся з реєстрації в липні 2021 року та на даний час ніде не зареєстрований. Ця обставина може призвести до виникнення труднощів при виконанні рішення суду у разі задоволення її позовних вимог. Посилалась на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, згідно якого метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-побутових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь. Крім того, зазначила, що в судовому засіданні 10 серпня 2021 року ОСОБА_2 заявив, що готовий повністю погасити заборгованість. Однак, наразі він стверджує, що не підписував ані договір про надання правової допомоги, ані будь-які акти, ані довіреність у нотаріуса, у зв'язку з чим відмовляється погашати заборгованість. Також зазначила, що ОСОБА_2 ввів суд в оману, вказавши, що з ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року він ознайомився лише 26 листопада 2021 року. Стверджувала, що це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 04 червня 2021 року ознайомився з матеріалами цивільної справи, які містили текст вказаного судового рішення. Окрім того зазначила, що направила заяву про забезпечення позову на електрону адресу суду зі своєї офіційної електронної адреси у зв'язку з тим, що в Київській області діяли посилені карантинні обмеження, а тому вона не мала змоги подати відповідну заяву до суду особисто.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що матеріали справи не містять документів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_1 як адвоката. Окрім того, ОСОБА_1 умисно, з метою уникнення зустрічного забезпечення, не вказала в поданих до суду документах своої зареєстрованої адреси проживання. При цьому, твердження позивачки щодо відсутності у нього, ОСОБА_2 , зареєстрованого місця проживання, не відповідають дійсності, оскільки його місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначив, що він не підписував документи, які були надані ОСОБА_1 , а саме, договору про надання правової допомоги від 21 січня 2021 року, акту-розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу та акту-передачі межових знаків на зберігання, а вперше ознайомився з ними при отриманні позовної заяви. Послуги, плату за виконання яких ОСОБА_1 має намір стягнути, остання не надавала. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просила її задовольнити.
23 лютого 2022 року ОСОБА_2 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його адвоката Підгайного П.Т. в іншому процесі.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та його адвоката, колегія суддів ураховує наступне.
Відповідно до статті 372 ЦПК, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Матеріали справи свідчать, що адвокат Підгайний П.Т. та Дзюба С.А. в інтересах якої він діє, про розгляд справи були повідомлені завчасно, при цьому дата судового засідання була узгоджена з адвокатом Підгайним П.Т. ОСОБА_2 , зважаючи на зайнятість свого адвоката в іншому процесі, мав можливість бути присутнім в судовому засіданні особисто, проте, таким правом не скористався. Причиною неявки до суду апеляційної інстанції представника ОСОБА_2 є надання переваги участі у розгляді іншої справи, що не свідчить про поважність причин його неявки. Окрім того, до клопотання не долучено жодних доказів на підтвердження наведених у клопотанні обставин та не наведено обставин неможливості прибути в судове засідання самого відповідача.
Ураховуючи наведене, межі розгляду справ судом апеляційної інстанції, а також те, що правова позиція відповідача та його адвоката висловлена у поданому відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності ОСОБА_2 та його адвоката Підгайного П.Т.
Вислухавши пояснення скаржниці, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Скасовуючи заходи забезпечення позову, накладені судом ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року, суд першої інстанції виходив із того, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову була подана із порушенням норм ЦПК України, зокрема, не підписана у визначений законом спосіб.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно статті 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 8 ст. 14 ЦПК України, реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровийпідпис", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Відносини, які виникають у разі застосування ЕЦП та електронного документообігу, врегульовані Законом України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 № 852-IV та Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IVта іншими підзаконними нормативно-правовими актами.
Положення зазначених вище законодавчих актів надають ЕЦП статус аналогу власноручного підпису, створюють правову основу для застосування ЕЦП і здійснення юридично значущих дій шляхом електронного документообігу.
Відповідно до пункту 12, 32 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.
Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України «Про електроннідокументи та електроннийдокументообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналомелектронного документа вважаєтьсяелектронний примірник документа з обов'язковимиреквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручногопідпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчіпослуги».
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - АСДС), затвердженогорішенням Ради суддівУкраїнивід 26 листопада 2010 року № 30, електронний документ - це оригінал електронного документу з обов'язковимиреквізитами, що надають йому юридично їсили, в тому числі, з електронним цифровим підписом автора. Електроннийцифровий підпис - це електронний цифровий підпис в форматі, щозабезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковомуперіоді (післязакінчення строку чинностісертифіката), визначеномувідповідно до вимогзаконодавства. Електроннийцифровий підпис використовується в АСДС для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в ціломуабо фіксуванн япевних дій з ними (внесеннязауважень, пропозицій, погодженнячастини тексту тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 22 квітня 2021 року на електронну адресу Броварського міськрайонного суду Київської областінадійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Однак, вказана заява ОСОБА_1 , що подана до суду в електронній формі, не підписана нею з використанням власного електронного підпису, тобто, є такою, що не відповідає вимогам ЦПК України.
Оскільки при розгляді заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви та в подальшому її задоволення, суд помилково не звернув на вищевказане уваги, висновки суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2021 року, є правильними.
Отже, в даному випадку, скасування заходів забезпечення позову було направлене на усунення допущених судом порушень ЦПК України.
Слід відмітити, що 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання правової допомоги.
Встановлено, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2021 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 .
На теперішній час рішення по суті позову судом не ухвалено.
ОСОБА_1 не позбавлена права звернутись повторно до суду із заявою про забезпечення позову у цивільній справі про стягнення коштів за договором про надання правової допомоги з дотриманням вимог статті 151 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо невизнання ОСОБА_2 заявлених ОСОБА_1 позовних вимог є безпідставними, оскільки такі обставини підлягають встановленню на стадії розгляду справи по суті, а не на стадії забезпечення позову чи скасування таких заходів.
Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і посилання скаржниці на співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами таіснування реальної загрози невиконання рішення суду, оскільки вказані питання вирішуються судом при розгляді заяви про забезпечення позову.
Не приймаються до уваги колегії суддів також посилання скаржниці на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, оскільки предметом касаційного оскарження було питання забезпечення позову, в той час, коли у даній справі предметом апеляційного перегляду є скасування заходів забезпечення позову.
За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2021 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
УхвалуБроварського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 квітня 2022 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді В.В. Соколова
В.А. Нежура