22 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 910/18214/19
Провадження № 12-8гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаКатеринчук Л. Й.,
суддів Власова Ю. Л., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи № 910/18214/19
за касаційними скаргами Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та Кабінету Міністрів України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року (у складі колегії: головуючий суддя - Зубець Л. П., судді Мартюк А. І., Алданова С. О.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», Міністерства фінансів України, Державної організації (установи, закладу) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Національного банку України і Кабінету Міністрів України
про визнання договорів недійсними,
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк, відповідач 1), Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України, відповідач 2) і Державної організації (установи, закладу) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - ФГВФО, відповідач 3) про визнання недійсними договору про придбання акцій від 20 грудня 2016 року та договору купівлі-продажу акцій № БВ-744/16/13010-05/131 від 21 грудня 2016 року.
2. Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 лютого 2020 року у підготовчому засіданні залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Національний банк України (далі - НБУ, третя особа 1) та Кабінет Міністрів України (далі - КМУ, третя особа 2).
3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини вчинені ФГВФО та уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ КБ «Приватбанк» за відсутності на це повноважень та в силу частини першої статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном позивача-акціонера ПАТ КБ «Приватбанк» з часткою 2,7249 % у статутному капіталі Банку. Укладенням спірних договорів порушено право приватної власності позивача, гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України, оскільки мало місце відчуження його майна (грошових коштів) без обґрунтування суспільної необхідності такого відчуження та в порядку, що не передбачений законодавством України. Позивач доводив, що примусове відчуження його акцій у статутному капіталі Банку на користь держави відбулося без виплати компенсації за списані кошти, що позбавило позивача-акціонера права на грошові вимоги до ПАТ КБ «Приватбанк» і фактично є конфіскацією належного йому майна. Позивач зазначив, що вчиненням оспорюваних правочинів порушено його права на отримання дивідендів, розпорядження належними йому акціями у статутному капіталі Банку, участь в управлінні справами Банку, якими він наділений в силу статей 3, 25 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02 червня 2021 року провадження у справі закрито на підставі пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13 травня 2020 року № 590-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» (далі - Закон № 590-IX).
5. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що обраний позивачем як акціонером ПАТ КБ «Приватбанк» спосіб захисту майнових прав шляхом звернення з позовом про визнання недійсними правочинів з відчуження на користь держави 100 % акцій цього Банку не відповідає частинам третій і четвертій статті 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону № 590-IX. Зазначені обставини зумовили застосування до спірних правовідносин положень пункту 7 розділу II Закону № 590-IXяк норми прямої дії, що поширюється на правовідносини, які виникли до ухвалення цього Закону та не завершилися на момент набрання ним чинності 23 травня 2020 року.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 02 червня 2021 року скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду з урахуванням приписів статті 232 ГПК України.
7. Апеляційний суд мотивував тим, що позовні вимоги в цій справі обґрунтовано іншими обставинами (укладенням спірних договорів поза волею і без згоди позивача з порушенням установленого законом порядку вчинення таких дій), аніж визнання протиправним (незаконним) індивідуального акта / рішення, як це передбачено у частині третій статті 5 ГПК України. Відтак захист позивачем своїх прав у спосіб оскарження договорів з відчуження на користь держави належних йому акцій у статутному капіталі Банку, який визнано неплатоспроможним, не суперечить приписам частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України, тому відсутні підстави для закриття провадження в цій справі в силу пункту 7 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX.
8. Суд апеляційної інстанції зауважив на помилковому застосуванні місцевим судом положень Закону № 590-IX, який набрав чинності 23 травня 2020 року, тобто після виникнення спірних правовідносин у зв'язку з оскарженням позивачем у грудні 2019 року правочинів з відчуження його акцій у ПАТ КБ «Приватбанк» на користь держави. На підтвердження своїх висновків щодо дії Закону № 590-IX в часі апеляційний суд послався на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17 червня 2020 року у справі № 826/11415/16.
9. У листопаді 2021 року відповідач 1 (АТ КБ «Приватбанк») і третя особа 2 (КМУ) звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких просили постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 02 червня 2021 року в цій справі залишити в силі.
10. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач 1 зазначив про прийняття апеляційним судом оскаржуваної постанови з неправильним застосуванням статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і статей 8, 19, 55, 124 Конституції України та без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду у справах № 662/397/15-ц, № 338/180/17, № 905/1926/16, № 569/17272/15-ц, № 916/3156/17, № 910/3907/18, а також висновків Верховного Суду України в постанові від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11. Відповідач 1 зауважив на тому, що апеляційний суд застосував положення статей 6, 13 Конвенції, статті 16 ЦК України, частини третьої статті 5 ГПК України, пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX без урахування висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 08 червня 2021 року у справі № 910/18211/19.
11. Відповідач 1 зазначив, що визначені частинами третьою, четвертою статті 5 ГПК України процесуальні обмеження є пропорційними і переслідують легітимну мету, тому не було порушення статті 6 Конвенції в аспекті доступу до суду за наслідком закриття місцевим господарським судом провадження у цій справі на підставі пункту 7 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX.
12. Відповідач 1 доводив, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість закриття судом першої інстанції провадження у справі на стадії підготовчого засідання на підставі судового рішення у формі ухвали, оскільки в силу пункту 2 частини другої статті 185 ГПК України суд вправі здійснити процесуальну дію у вигляді закриття провадження у справі як в підготовчому засіданні в разі наявності для цього підстав, так і під час розгляду справи по суті. Така правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 16 січня 2019 року у справі № 910/22947/17 та від 10 грудня 2019 року у справі № 921/520/18. Водночас згідно з частиною другою статті 232 ГПК України процесуальна дія із закриття провадження у справі вирішується судом шляхом постановлення ухвали незалежно від стадії судового процесу, на якій прийнято таке рішення.
13. Відповідач 1 зауважив про правильне застосування місцевим господарським судом приписів частини третьої статті 3 ГПК України при прийнятті рішення про закриття провадження у цій справі на підставі пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX, дію якого згідно з пунктом 5 розділу IIцього Закону поширено на розгляд усіх судових справ за позовами власників (акціонерів) банківських установ, які виведено з ринку як неплатоспроможні або ліквідовано, незалежно від того, що провадження у таких справах розпочато до набрання чинності Законом № 590-IX. Разом з тим апеляційний суд дійшов помилкового висновку про поширення положень цього Закону виключно на правовідносини, які виникли після набрання ним чинності 23 травня 2020 року.
14. Третя особа 2 зазначила, що положення Закону № 590-IX не обмежують, а, навпаки, розширюють обсяг прав позивача, який може захистити свої майнові права як акціонера неплатоспроможного банку, звернувшись з позовом про відшкодування завданої шкоди у грошовій формі. Відтак апеляційним судом було неправильно застосовано приписи пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX, які визначають підставою для закриття провадження у справі невідповідність обраного позивачем-акціонером банку способу захисту його прав тому способу, який визначено частиною третьою статті 5 ГПК України.
15. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалами від 06 та 08 грудня 2021 року відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами АТ КБ «Приватбанк» та КМУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року, призначив касаційні скарги до розгляду у судовому засіданні, надав учасникам справи строк для подання відзивів на касаційні скарги.
16. Ухвалою від 24 січня 2022 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 910/18214/19за касаційними скаргами АТ КБ «Приватбанк» та КМУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України.
17. Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п'ятою статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
18. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
19. Кількісний критерій ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема.
20. З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати:
- відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект);
- відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, унаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
Такий правовий висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
21. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що виключна правова проблема у справі № 910/18214/19 з розгляду позовних вимог акціонера банку про визнання недійсними оспорюваних правочинів про придбання акцій та про купівлю-продаж акцій, вчинених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку, полягає в необхідності формування єдиного правового підходу до розуміння змісту частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України в контексті такого:
- чи поширюється дія цих положень на всі спори, які виникають за позовами учасників банку, обґрунтованими порушенням їх прав унаслідок введення процедур виведення неплатоспроможного банку з ринку ?
- чи визначені у цих нормах обмеження способу захисту стосуються лише тих спорів, в яких доведено факт протиправності (незаконності) індивідуального акта Національного банку України, ФГВФО, Мінфіну України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення КМУ, внаслідок якого було порушено права учасників банку, і лише після встановлення доведеності такого факту суд може застосувати положення частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України ?
22. Колегія суддів зауважила на тому, що однакове застосування судами зазначених норм ГПК України має важливе значення для забезпечення єдності судової практики при розгляді такої категорії судових спорів, оскільки від оцінки судами відповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України залежить правильність висновків судів щодо наявності / відсутності підстав для застосування приписів пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX та закриття провадження у справі у разі обрання позивачем - учасником неплатоспроможного банку іншого способу захисту, ніж визначений частиною третьою статті 5 ГПК України.
23. Також колегія суддів зазначила, що при розгляді спору у цій справі, який виник унаслідок звернення позивача - акціонера неплатоспроможного банку з позовом про визнання недійсними правочинів з відчуження на користь держави належних йому акцій у ПАТ КБ «Приватбанк», який подано до суду 19 грудня 2019 року, підлягає вирішенню питання щодо дії у часі Закону № 590-IX, який набрав чинності 23 травня 2020 року, та чи застосовуються до спірних правовідносин положення цього Закону, виходячи з того, що на момент звернення позивача з таким позовом діяли положення ГПК України в редакції від 16 листопада 2019 року, у статті 5 якого були відсутні умови та/або вимоги до способів захисту прав осіб, які є (були) учасниками банку і права та інтереси яких були порушені внаслідок виведення неплатоспроможного банку з ринку або ліквідації банку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта Національного банку України, ФГВФО, Мінфіну України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішення КМУ.
24. Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики при розгляді спорів про визнання недійсними правочинів з відчуження акцій неплатоспроможного банку на користь держави є необхідним формування практики однакового застосування частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України, пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX з метою дотримання принципу юридичної визначеності і недопущення можливостей для довільного трактування зазначених норм права при розгляді такої категорії спорів у контексті оцінки належності обраного позивачами - учасниками банку способу захисту їх майнових прав.
25. Отже, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду обґрунтовано ознаки наявності якісного критерію виключної правової проблеми у справі № 910/18214/19, яку ухвалою суду від 24 січня 2022 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
26. Також колегія суддів зауважила, що на цей час у судах попередніх інстанцій триває розгляд спорів у подібних правовідносинах, зокрема у справах № 910/17541/19, № 910/18211/19, № 910/17630/19, № 910/18219/19, № 910/17297/19, № 910/17625/19, № 910/18990/19, що свідчить про дотримання кількісного критерію виключної правової проблеми щодо застосування судами положень статті 5 ГПК України в сукупності з приписами Закону № 590-IX.
27. Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
28. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2022 року в цій справі, обґрунтованими та приймає справу до розгляду.
29. Згідно з частиною першою статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу. Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
30. Ураховуючи викладене, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов'язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
Керуючись статтями 120, 121, 301, частиною п'ятою статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
1. Прийняти до розгляду справу № 910/18214/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», Міністерства фінансів України, Державної організації (установи, закладу) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Національного банку України і Кабінету Міністрів України про визнання договорів недійсними за касаційними скаргами Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та Кабінету Міністрів України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року.
2. Призначити справу № 910/18214/19 (провадження № 12-8гс22) до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 17 травня 2022 року о 10 годині 00 хвилин у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов'язковою.
4. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л. Й. Катеринчук
СуддіЮ. Л. ВласовЛ. М. Лобойко
І. В. Григор'єваО. Б. Прокопенко
М. І. ГрицівВ. В. Пророк
Ж. М. ЄленінаЛ. І. Рогач
І. В. ЖелєзнийВ. М. Сімоненко
О. С. ЗолотніковІ. В. Ткач
Г. Р. КретС. П. Штелик