Ухвала
іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 673/902/16
провадження № 51-3905км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Деражнянського районного суду Хмельницької області від 20 вересня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2022 року і
встановив:
Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 20 вересня
2021 року клопотання прокурора про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК України) задоволено, кримінальне провадження № 12016240130000037 закрито у зв'язку з декриміналізацією злочину.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 18 січня 2022 року вищевказану ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вищезазначені судові рішення та постановити нове, яким закрити кримінальне провадження стосовно нього за відсутністю події кримінального правопорушення та відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що порубка ним дерев була здійснена в зоні повітряної електромережі, яка не є лісовим фондом, а відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України, порубка дерев і чагарників на територіях, не віднесених до лісового фонду, не тягне відповідальності за ст. 246 КК України.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Як видно з доданих до касаційної скарги копій судових рішень, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, а саме - у незаконній порубці дерев у лісі, що заподіяла істотну шкоду в сумі 10 353,97 грн.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 3 КК України, злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки, визначаються тільки цим Кодексом.
Диспозиція ч. 1 ст. 246 КК України в редакції станом на час вчинення поставленого ОСОБА_4 у вину діяння передбачала кримінальну відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.
На час вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_5 , при вирішенні питання, чи шкода, яка була заподіяна незаконною порубкою, є істотною (оціночне поняття), потрібно було у кожному конкретному випадку враховувати вартість, екологічну цінність, кількість незаконно вирубаного лісу, розмір шкоди, завданої довкіллю й обчисленої за відповідними таксами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів» № 2531-VIII від 06 вересня 2018 року, який набрав чинності з 01 січня 2019 року, до ст. 246 КК України були внесені зміни.
Зокрема, зазнала змін диспозиція ч. 1 цієї статті, де було зазначено, що кримінальна відповідальність передбачається за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.
Згідно з приміткою до ст. 246 КК України в цій редакції, істотною шкодою вважається така шкода, яка у дві тисячі і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Тобто, з 01 січня 2019 року діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , перестало бути кримінально караним, оскільки, заподіяна ним шкода не могла вважатися істотною.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Згідно з ч. 4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Пунктом 4 ч.1 ст.284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України.
При цьому Верховний Суд звертає увагу ОСОБА_4 на те, що внесені законодавцем вищевказані зміни до закону про кримінальну відповідальність, призвели до декриміналізації вчинених діянь, які кваліфікувались за ч. 1 ст. 246 КК України, а тому його дії перестали бути кримінальним злочином, що в свою чергу виключає необхідність у встановленні його вини. Оскільки навіть за умови встановлення такої, підстав для застосування до нього кримінально-правових наслідків не буде.
Крім того, в даному випадку Верховний Суд позбавлений можливості закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, як того просить останній у своїй касаційній скарзі, оскільки судами попередніх інстанцій не було встановлено фактичних обставин цієї справи.
Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність рішень судів місцевого і апеляційного судів, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування судових рішень, у касаційній скарзі
ОСОБА_4 не наведено.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд
постановив:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Деражнянського районного суду Хмельницької області від 20 вересня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 січня 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3