Постанова
Іменем України
26 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 592/10028/20
провадження № 61-2205св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця»,
третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 листопада 2020 року у складі судді Катрич О. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю.,
Левченко Т. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця», третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України, про зобов'язання вчинення дій,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця»), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України, про зобов'язання вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі № 592/13272/13-ц задоволений його позов до
АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця», визнано незаконним наказ про звільнення, поновлено його на посаді слюсаря 4-го розряду з ремонту рухомого складу в цеху ПТО вагонів станції «Баси» відокремленого підрозділу «Вагонне депо Основа» державного підприємства «Південна залізниця» (далі - ДП «Південна залізниця»). Стягнуто з ДП «Південна залізниця» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25 617,12 грн, з утриманням з цієї суми встановлених законом податків і зборів.
Рішенням суду апеляційної інстанції у справі № 592/11367/14-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Південна залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Вагонне депо Основа» ДП «Південна залізниця» на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 березня 2014 року за період з 14 березня 2014 року по 30 жовтня 2014 року в сумі 16 131,36 грн.
Рішенням суду у справі № 592/4284/15-ц стягнуто з ДП «Південна залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Вагонне депо Основа» ДП «Південна залізниця» на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 березня 2014 року за період з 31 жовтня 2014 року по 23 лютого 2015 року включно у сумі
8 074,76 грн, з послідуючим утриманням всіх податків і обов'язкових платежів.
Відповідно до записів в трудовій книжці, його поновлено на роботі
з 24 лютого 2015 року. У частині виплат на його користь заробітку за час вимушеного прогулу, рішення судів виконані частково, оскільки при зверненні до третьої особи, виявилось, що АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» не сплатило до бюджету один з основних податків - єдиний соціальний внесок, а тому цей період не зараховано до його страхового стажу при нарахуванні пенсії.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» нарахувати та сплатити єдиний соціальний внесок, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2012 року по 23 лютого 2015 року на суму виплаченої компенсації за час вимушеного прогулу в сумі 49 823,24 грн, що становить 10 961,11 грн (49 823,24 грн х
22 % = 10 961,11 грн).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 листопада
2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Враховуючи те, що відповідач здійснив належним чином нарахування та сплату єдиного соціального внеску на суми виплат згідно з вищевказаними рішеннями, позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 листопада 2020 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наданими відповідачем виписками з розрахункового рахунку АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» у
ПАТ «Державний ощадний банк України» підтверджується, що відповідач виконав свої зобов'язання з оплати єдиного внеску, розрахованого із сум стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_1 за рішеннями судів.
Позивач не довів достатніми належними допустимими доказами своїх доводів про порушення відповідачем встановленого чинним законодавством порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Надана позивачем роздруківка індивідуальних відомостей про застраховану особу не є належним доказом невиконання АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» зобов'язань з оплати єдиного внеску із середнього заробітку, сплаченого відповідачем ОСОБА_1 за судовими рішеннями.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми
від 30 листопада 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду
від 26 січня 2021 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 та 4частини другої
статті 389 ЦПК України, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій, незважаючи на усні та письмові клопотання позивача, допустили порушення норм процесуального права щодо створення сторонами умов для надання належних та допустимих доказів, як витребування доказів у органах державної влади, які є третіми особами у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Українська залізниця»в особі регіональної філії «Південна залізниця» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому воно просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішеннями Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 березня
2014 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду Сумської області
від 19 травня 2014 року, у справі № 592/13272/13-ц позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним наказ № 193/ос від 11 вересня 2012 року відокремленого підрозділу «Вагонне депо Основа» ДП «Південна залізниця» про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин за пунктом 4 статті 40 КзпП України з посади слюсаря 4-го розряду з ремонту рухомого складу в цеху ПТО вагонів станції «Баси». Поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря 4-го розряду з ремонту рухомого складу в цеху ПТО вагонів станції «Баси» відокремленого підрозділу «Вагонне депо Основа» ДП «Південна залізниця». Стягнуто з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25 617,12 грн, з утриманням з цієї суми встановлених законом податків і зборів (а. с. 6-17).
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 28 січня 2015 року у справі № 592/11367/14-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Південна залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Вагонне депо Основа» ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 березня 2014 року за період з 14 березня
2014 року по 30 жовтня 2014 року в сумі 16 131,36 грн (а. с. 16-19).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2015 року у справі № 592/4284/15-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Південна залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Вагонне депо Основа» ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 березня 2014 року за період з 31 жовтня 2014 року по
23 лютого 2015 року включно у сумі 8 074,76 грн, з послідуючим утриманням всіх податків і обов'язкових платежів (а. с. 22-23).
Наказом ДП «Південна залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Вагонне депо Основа» ДП «Південна залізниця» № 29/ОС від 24 лютого 2015 року скасовано наказ № 193/ОС від 11 вересня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади слюсаря з ремонту рухомого складу
4 розряду пункту технічного обслуговування вагонів ст. Баси з відчепленням. Поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу 4-го розряду пункту технічного обслуговування вагонів
ст. Баси з відчепленням з 03 лютого 2012 року (а. с. 24).
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , його поновлено на роботі 24 лютого 2015 року (а. с. 25).
Сплата заборгованості на користь ОСОБА_1 за рішеннями Ковпаківського районного суду м. Суми у справах 592/13272/13-ц,
№ 592/11367/14-ц, № 592/4284/15-ц здійснювалась у примусовому порядку за виконавчими провадженнями, відкритими Червонозаводським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції
(а. с. 57-59).
26 березня 2015 року на виконання рішення суду у справі № 592/11367/14-ц АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» із суми заборгованості в розмірі 16 131,36 грн провів усі необхідні відрахування, сплатив єдиний внесок у розмірі 8,41 % від суми, що становить 1 356,65 грн, після відрахування податків і зборів заборгованість перед ОСОБА_1 в розмірі 12 807,53 грн була перерахована на рахунок Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (а. с. 48, 49).
24 квітня 2015 року на виконання рішення суду у справі № 592/13272/13-ц АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» із суми заборгованості в розмірі 25 617,12 грн провів усі необхідні відрахування, крім того сплатив єдиний внесок у розмірі 8,41 %, що становить 2 154,40 грн, після відрахування податків і зборів заборгованість перед ОСОБА_1 в розмірі 20 122,10 грн була перерахована на рахунок Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (а. с. 50).
10 листопада 2015 року на виконання рішення суду у справі 592/4284/15-ц АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» із суми заборгованості в розмірі 8 074,76 грн провів усі необхідні відрахування, в тому числі і сплатив єдиний внесок у розмірі 8,41 %, що становить
776,58 грн, а заборгованість в розмірі 3 175,25 грн була перерахована на рахунок Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (а. с. 48-56).
Згідно довідки МСЕК серія 10 ААВ № 922788 ОСОБА_1 має третю групу інвалідності (а. с. 60).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Пунктом 13 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі
8,41 відсотка бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі судових рішень позивача поновлено на роботі з лютого 2012 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, який відповідач частинами перераховував позивачу.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів достатніми, належними та допустимими доказами своїх доводів про порушення відповідачем встановленого чинним законодавством порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Надана позивачем роздруківка індивідуальних відомостей про застраховану особу не є належним доказом невиконання
АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» зобов'язань з оплати єдиного внеску із середнього заробітку, сплаченого відповідачем ОСОБА_1 за судовими рішеннями.
Вирішуючи спір, суди правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, а зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень
Верховного Суду.
Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 листопада 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович