Постанова
Іменем України
13 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 753/20564/20
провадження № 61-12789св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 06 грудня 2016 року між фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого, було передбачено надання юридично-консультативних послуги щодо перерахунку пенсії по заробітній платі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 5.1.3 договору про надання юридичних послуг від 06 грудня 2016 року передбачено, що у випадку вирішення справи на користь замовника (повного або часткового задоволення позовних вимог), замовник додатково сплачує на користь виконавця грошову винагороду в розмірі 30 000 грн (без ПДВ) не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили або добровільного перерахунку пенсії замовнику відповідним УПФ України.
Згідно пункту 5.1.4 договору, після виконання відповідного судового рішення замовник сплачує на користь виконавця додатково 10 000 грн (без ПДВ) не пізніше 10 днів з дня виконання відповідного рішення, згідно пункту 9 договору - замовник в разі не сплати (несвоєчасної оплати) коштів передбачених цим договором, сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення від загальної суми боргу. Також на суму боргу нараховується плата за користування чужими грошима відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 3% за кожен день прострочення від загальної суми боргу.
Також договір про надання юридичних послуг від 06 грудня 2016 року було забезпечено договором поруки від 06 грудня 2020 року укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2
ФОП ОСОБА_4 було виконано умови договору належним чином, що підтверджується рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2019 року, яке залишене без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду, та виконавчим листом від 31 жовтня 2019 року по справі № 826/13090/18.
Відповідно до договору відступлення права вимоги від 03 листопада 2020 року право вимоги за договором про надання юридичних послуг передано від ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_1 .
На підставі викладеного позивач просила:
стягнути з ОСОБА_3 на її користь 40 000 грн основного боргу, 316 800 грн відсотків відповідно до статті 625 ЦК України, а всього 356 800 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності в неї права вимоги до відповідача за договором про надання юридичних послуг.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року задоволено частково.
Апеляційне провадження в частині оскарження ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року закрито.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала про відмову у розгляді справи за правилами загального позовного провадження оскарженню окремо від рішення не підлягає, відкрите апеляційне провадження в цій частині підлягає закриттю, з урахуванням того, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню. Водночас, предмет позову за його ціною, а також обставини справи свідчать, що відкриття судом спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами не відповідає вимогам статті 279 ЦПК України. З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності в неї права вимоги до відповідача ОСОБА_3 за договором про надання юридичних послуг. Враховуючи відсутність правомірності заявлених вимог до ОСОБА_3 , не можуть бути задоволені і вимоги позивача щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 300 грн за договором поруки. З урахуванням того, що договір поруки було укладено на забезпечення виконання договору про надання юридичних послуг від 06 грудня 2016 року, також відсутні дані які б свідчили про його переуступку позивачу. На підтвердження права вимоги, позивачем до матеріалів апеляційної скарги наданий договір про відступлення права вимоги від 03 листопада 2020 року. Відповідно до умов цього договору ФОП ОСОБА_4 (первісний кредитор) передає, а ОСОБА_1 (новий кредитор) приймає право вимоги згідно з договором про надання юридичних послуг від 03 листопада 2020 року до ОСОБА_3 . Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Подана апеляційна скарга не містить у собі посилань на об'єктивні причини, що унеможливлювали подачу позивачем при зверненні до суду договору про відступлення права вимоги відносно ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В серпні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову є незаконною. Апеляційний суд не звернув уваги, що відхилений доказ був долучений до позовної заяви при зверненні до суду, але був утрачений судом першої інстанції. Про відсутність зазначеного доказу позивач дізналась лише з рішення суду першої інстанції, що позбавило її реалізувати право змагальності сторін та право доводити обставини, на які позивач посилався в обґрунтування заявлених вимог. Отже висновок апеляційного суду про відмову в долученні до матеріалів справи доданого до апеляційної скарги договору відступлення права вимоги від 03 листопада 2020 року є передчасним. З цього питання відсутній висновок Верховного Суду, що є підставою касаційного оскарження.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.
Аргументи інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_3 надав суду відзив на касаційну скаргу за підписом ОСОБА_5 , в якому просив у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Відзив обгрунтований тим, що він своєчасно оплатив грошові кошти за надані послуги безпосередньо виконавцю.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/20564/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У серпні 2021 року матеріали цивільної справи № 753/20564/20 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга містить підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені частиною першою , третьою статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 06 грудня 2016 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого було передбачено надання юридично-консультативних послуг щодо перерахунку пенсії із заробітної плати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач стверджує, що набула право вимоги за договором про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого передано від ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_1 право вимоги за договором, укладеним між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Позивачем до матеріалів справи наданий договір про відступлення права вимоги від 03 листопада 2020 року.
Відповідно до умов цього договору: ФОП ОСОБА_4 (первісний кредитор) передає, та ОСОБА_1 (новий кредитор) приймає належне йому право вимоги згідно з договором про надання юридичних послуг від 04 березня 2019 року до ОСОБА_6 .
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи, що позивачем не надано доказів переходу до неї права вимоги до відповідача ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено наявності в неї права вимоги до відповідача ОСОБА_3 та відповідно і до поручителя ОСОБА_2 .
Відповідно до частин першої - третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивач ОСОБА_1 до апеляційної скарги додала копію договору відступлення права вимоги від 03 листопада 2020 року, за яким первісний кредитор - ФОП ОСОБА_4 передав належне йому право вимоги згідно з договором про надання юридичних послуг від 04 березня 2019 року до ОСОБА_3 (арк. спр. 66).
В апеляційній скарзі позивач послалась на те, що зазначений договір було втрачено судом першої інстанції, що є підставою для його долучення до справи та оцінки апеляційним судом.
Судом апеляційної інстанції обгрунтовано відмовлено в його долученні до справи.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідний договір було надано суду першої інстанції разом з позовною заявою та в подальшому втрачено судом безпідставні.
З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви була додана копія договору відступлення права вимоги від 03 листопада 2020 року (арк. спр. 2).
За змістом договору відступлення права вимоги від 03 листопада 2020 року (арк. спр. 21) вбачається, що первісний кредитор - ФОП ОСОБА_4 передав належне йому право вимоги згідно з договором про надання юридичних послуг від 04 березня 2019 року до ОСОБА_6 .
Інший договір відступлення права вимоги від 03 листопада 2020 року до позовної заяви не додавався.
За змістом статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не повідомляла суд про неможливість подання доказу у встановлений законом строк, а долучила його лише до апеляційної скарги після ухвалення рішення по суті справи.
Аргументи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції в оскарженій частині не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук