21 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/1132/22 пров. № А/857/4067/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Большакової О.О., Кушнерика М.П.,
з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі № 460/1132/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Штеби Романа Юрійовича про визнання протиправними дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Поліщук О.В. в м. Рівне Рівненської області 24.01.2022 року), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до начальника Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - Рівненське РУП ГУНП в Рівненській області) Штеби Романа Юрійовича (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії начальника Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Штеби Р.Ю. з розгляду в порядку Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) заяви ОСОБА_1 від 25.08.2021, яка надійшла до органу поліції 26.10.2021, про вчинення відносно заявника кримінального правопорушення, передбаченого ст. 383 КК України;
- встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача щодо розгляду та прийняття в порядку Закону № 393/96-ВР рішень про відмову у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за заявами, повідомленнями фізичних та юридичних осіб про вчинені кримінальні правопорушення.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за даним позовом.
Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який вважає, що оскаржена ухвала суду прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися. Їх неявка, виходячи із положень частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 21.10.2021 адвокат Угрінчук Едуард Романович, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу, який оголошено в розшук в рамках кримінального провадження № 120171180010001502 від 02.03.2017, звернувся до Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення, що передбачене ст. 383 КК України, а саме завідоме неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
У даній заяві ОСОБА_1 просив внести відомості до ЄРДР за викладеним фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 383 КК України, а саме: завідомо неправдивого повідомлення органу поліції громадянином ОСОБА_2 про протиправне заволодіння 02.03.2017 належним ОСОБА_1 автомобілем марки Toyota Land Cruiser 150, д.н.з. НОМЕР_1 .
30.12.2021 на електронну пошту представника позивача - адвоката Угрінчука Е.Р надійшла копія листа від 24.11.2021 № Д-884/200/02-2021 за підписом начальника Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Штеби Р.Ю. на ім'я ОСОБА_1 .
У даному листі зазначено, що заява ОСОБА_1 від 26.10.2021 про вчинення кримінального правопорушення розглянута. У разі незгоди з результатами розгляду звернення, згідно зі статтями 15, 16 Закону № 393/96-ВР, заявник має право звернутись до відповідних органів, що здійснюють контроль та нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян у порядку і термін, передбачені чинним законодавством.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 29.10.2021 у справі № 569/4596/17 зобов'язано особу, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 383 КК України, за заявою ОСОБА_1 від 25.08.2021, повідомити його письмово, у встановленому законом порядку і строки, про початок проведення досудового розслідування, надати витяг з ЄРДР.
Підставою для звернення позивача з даним позовом до суду є те, що надання відповіді відповідачем на заяву про вчинення кримінального правопорушення відбулося не у порядку ст. 214 КПК України, а в порядку Закону № 393/96-ВР. Позивач зазначає, що дія Закону № 393/96-ВР не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, що встановлений кримінально-процесуальним законодавством. Тому розгляд такої заяви здійснений начальником Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області у не передбачений законом спосіб. Вважає, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Приймаючи оскаржувану хвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки звернення позивача до суду обумовлено, в тому числі, нездійсненням відповідачем передбачених КПК України процесуальних дій, у межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.
За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
На підставі частини першої статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Частиною другою статті 214 КПК України, зокрема, визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина третя статті 214 КПК України).
Частиною четвертою статті 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Отже, наведеними правовими нормами визначено суб'єктний склад, процедуру ініціювання і початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.
З системного аналізу вищевикладеного законодавства вбачається, що відповідно до визначення, закріпленого в пункті десятому частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Отож, за своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Відповідно, якщо спір виникає у зв'язку з протиправними, на переконання певної особи, діями та бездіяльністю посадових та службових осіб органів досудового розслідування, вчинених або не вчинених останніми у рамках кримінального провадження, перевірка правомірності таких діянь з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їх оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому КПК України.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року (справа № 826/2004/18) та від 18 листопада 2019 року у справі № 826/12608/17.
Однак, у випадку ж виконання відповідачем функцій установи, яка забезпечує розгляд заяв, скарг та звернень громадян, то на такі звернення поширюються вимоги ст. ст. 1, 3, 4, 16 Закону № 393/96-ВР.
Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі, правильно визначивши предмет спору, однак невірно визначившись із суттю спірних правовідносин.
Так, позивачем жодним чином не оспорюються дії чи бездіяльність відповідача щодо внесення чи невнесення в ЄРДР інформації про злочин за заявою позивача.
Останній не погоджується із розглядом його заяви відповідачем, який не є учасником кримінального провадження, а є суб'єктом владних повноважень, який розглянув заяву позивача відповідно до положень Закону № 393/96-ВР.
Саме такі дії відповідача (розгляд в порядку Закону № 393/96-ВР і результати такого розгляду) стали підставою для звернення позивача до суду.
Тому неправильними є посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в судових рішеннях, якими, крім іншого, обґрунтовує суд першої інстанції оскаржувану ухвалу, тому що дана судова практика Верховного Суду стосується справ, у яких предметом судових спорів були дії відповідних посадових осіб - учасників кримінального провадження щодо внесення (невнесення) відомостей до ЄРДР.
Відтак, спір, що розглядається в межах даної справи, є публічно-правовим.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийшов до передчасного висновку.
Відтак, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції у зв'язку з тим, що вона що прийнята з порушенням процесуальних норм, слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 308, 310 ст. 315, ст. 320, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити,
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі № 460/1132/22 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді О. О. Большакова
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 26.04.2022