26 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/22572/21 пров. № А/857/3285/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року(суддя -Карп'як О.О., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФ), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність ГУПФ щодо відмови у проведенні перерахунку та поновлення виплати пенсії позивачу; зобов'язати ГУПФ здійснити на загальних підставах перерахунок пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”(далі - Закон №1058- ІV), як непрацюючому пенсіонерові та дитині війни, на підставі документів, які перебувають у пенсійній справі, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з проведенням на загальних підставах, без обмеження часом, індексації та масових перерахунків пенсії у 2017 - 2021 роках і надалі, відповідно до пенсійної реформи України, з урахуванням наступних змін у пенсійному законодавстві.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 19.07.1997 позивачка перебувала на пенсійному обліку та отримувала пенсію за віком у ГУПФ. Виплату пенсії позивачу припинено з 01.07.2009 внаслідок виїзду на постійне місце проживання за кордон. Вказує, що відповідно до статей 44, 49 Закону №1058- ІV та “Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій” (далі - Порядок№22-1), позивач 26.10.2021, встановленим порядком звернулася через представника за дорученням до ГУПФ з особистою підписаною заявою за формою додатка 1 до Порядку №22-1 про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009. Листом від 22.11.2021 № 17172-16455/З-55/8-1300/21 ГУПФ відмовило позивачу у поновленні виплаті пенсії за віком.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, його оскаржила позивач, яка із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що доводи про необхідність подання позивачем особисто заяви до пенсійного органу звужує конституційне право на звернення за допомогою через уповноваженого представника, ставить його у залежність від місця проживання, і взагалі унеможливлює реалізацію права пенсіонера, який проживає за кордоном, на отримання пенсії.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивачем 26.10.2021 була заповнена заява про призначення/перерахунок пенсії до ГУПФ, в якій остання просила перерахувати, поновити з 07.10.2009 пенсію за віком (а.с. 51-52). Також додана розписка-повідомлення про перелік документів, які додані до вказаної заяви (а.с. 53). У цій заяві позивачем зазначено власну адресу проживання та місце реєстрації, якими є: HaGiLad St3/102? Naharuya, 2222202, Іsrael.
Представником позивача 26.10.2021 було подано заяву про відновлення пенсії за віком, в якій просив: прийняти заяву про перерахунок та відновлення виплати пенсії з необхідними документами, провести засвідчення відповідності копій документів, що додаються їх оригіналах, винести в термін до 10 днів рішення про перерахунок та відновлення пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009. Відповідно до Закону № 1058- ІV, з індексацією і компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії, виплачувати пенсію на вказаний банківський рахунок; надати заявнику виписку з розпорядження про перерахунок пенсії за віком, з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), які враховані при розрахунку пенсії, з посиланням на нормативні акти; рішення з випискою направити в установлений термін за адресою представника заявника, копію - на адресу електронної пошти.
16.09.2021 за вих. № 13201-13826/З-52/8-1300/21 ГУПФ на адресу позивача направлено лист у відповідь на заяву, яка надійшла на електронну адресу ГУПФ, щодо розміру пенсійної виплати, періодів страхового стажу, заробітної плати та причин припинення виплати пенсії (а.с. 49-50).
22.11.2021 за вих. № 17172-16455/З-55/8-1300/21 ГУПФ на адресу позивача направлено лист в якому було повідомлено, що відсутні будь-які правові підстави для поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 . Зазначено, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , слід особисто звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із заявою та паспортом або іншим документом, що посвідчує особу, місце проживання (реєстрації).
Не погодившись з такими діями ГУПФ, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки вона звернулася з заявою через представника, а не особисто, що не відповідає вимогам Порядку №22-1. Відтак, пенсійний орган діяв в межах повноважень визначених законом, і у нього були відсутні законні підстави задовольняти заяву про поновлення пенсії.
Спірним в даній справі є питання поновлення виплати пенсії.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Статтею 44 Закону № 1058-IVвстановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, який здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
На виконання названих норм Закону № 1058-IV правлінням Пенсійного фонду затверджено Порядок № 22-1.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Пунктом 4-2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи.
На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, підставою для вчинення пенсійним органом дій, спрямованих на поновлення пенсії за віком, є відповідна заява особи подана з пред'явленням паспорта (або іншого документа, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік), подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Як встановлено матеріалами справи, на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.06.2009 (а.с. 140) виплата пенсії припинена у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль. Також відповідно до статті 51 Закону №1058-IV на підставі поданої заяви пенсія була виплачена за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.
При цьому пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 1.5 Порядку №22-1 чітко вказується, що заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або через законного представника.
Відповідно до статті 242 Цивільного кодексу України законним представником вважається опікун або піклувальник. Відтак, представник за довіреністю не є законним представником в розумінні пункту 1.5 Порядку №22-1.
Обґрунтовуючи відмову у поновленні пенсії, відповідач покликається на факт подання заяви не особисто позивачем.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такою позицією, оскільки пенсійний орган не відмовляє у поновленні виплати пенсій, а лише вказує на недотримання позивачем процедури звернення. Вказує, які дії заявник має вчинити для поновлення виплати пенсії.
Відтак, на думку колегії суддів, така поведінка ГУПФ є правомірною, оскільки пенсійний орган позбавлений можливості діяти не у спосіб передбачений законом, зважаючи на статтю 19 Конституції України.
Очевидно, що підставою звернення з даним позовом є Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, яким пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відтак, позивач вважає що з 07.10.2009 вона має право на поновлення пенсії. При цьому незрозумілим є визначення саме такої початкової дати, оскільки як встановлено матеріалами справи позивачу виплачено пенсію за шість місяців наперед перед від'їздом, тобто з 01.06.2009 по 30.11.2009.
Також суд зазначає, що позивач звернулася з відповідною заявою про поновлення виплати пенсії у 2021 році, тобто через 12 років після виникнення права на такий перерахунок.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що немає підстав для визнання дій ГУПФ неправомірними, оскільки пенсійний орган діяв в межах і у спосіб передбачений законом. Також його дії не слід трактувати саме, як відмову у поновленні пенсії, оскільки ГУПФ надано роз'яснення що при дотриманні процедури звернення з заявою про поновлення особисто, така буде розглянута та буде прийнято рішення за її наслідками.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року в справі №380/22572/21- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 26.04.2022