21 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 2а-789/10 пров. № А/857/5959/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Большакової О.О., Кушнерика М.П.,
з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнєцовську Рівненської області на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року про роз'яснення судового рішення у справі № 2а-789/10 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнєцовську Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, (ухвала суду першої інстанції постановлена у відкритому судовому засіданні суддею Горегляд О.І. у м. Кузнецовськ Рівненської області, дату складення повного тексту ухвали судом не зазначено), -
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ Рівненської області (надалі також - УПФ в м. Кузнецовськ Рівненської області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, визнання права на пенсію, перерахунок та виплату пенсії.
Постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність УПФ в м. Кузнецовськ Рівненської області щодо непроведення призначення і виплати державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_1 як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, інваліду третьої групи, захворювання якої пов'язане з Чорнобильською катастрофою, відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі також - Закон № 796-XII), із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного частини першої статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон № 1058-IV).
Визнано право ОСОБА_1 на отримання державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-XII, із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного частини першої статті 28 Закону № 1058-IV.
Зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, інваліду третьої групи, захворювання якої пов'язане з Чорнобильською катастрофою, згідно з статтею 50 Закону № 796-XII в розмірі 50 (п'ятдесяти) процентів мінімальної пенсії за віком, із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, починаючи з 18 жовтня 2010 року, з врахуванням проведених виплат.
Зобов'язано УПФ в м. Кузнецовськ Рівненської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 державну пенсію, особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, інваліду третьої групи, захворювання якої пов'язане з Чорнобильською катастрофою, згідно з статтею 54 Закону № 796-XII в розмірі, не меншому 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, починаючи з 18 жовтня 2010 року, з врахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до УПФ в м. Кузнецовськ Рівненської області про перерахунок та виплату збільшення пенсії - відмовлено за їх безпідставністю.
09 грудня 2011 року до Кузнецовського міського суду Рівненської області надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року. Позивач просить суд роз'яснити, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком відповідач повинен здійснювати йому виплату державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та чи повинно УПФ в м. Кузнецовськ Рівненської області враховувати при цьому зміну прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зокрема: у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовувати новий розмір та проводити присуджені виплати у майбутньому.
Суд першої інстанції задоволив заяву позивача та роз'яснив, що зміст резолютивної частини постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року слід розуміти так, що у разі зміни розміру мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), який має бути врахований при визначенні регулярних пенсійних платежів (державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю), у період часу, починаючи з 18 жовтня 2010 року, слід застосовувати встановлений законом у цей період часу новий розмір мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) з урахуванням його збільшення, а присуджені ОСОБА_1 пенсійні платежі (державна пенсія і додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, інваліду третьої групи, захворювання якої пов'язане з Чорнобильською катастрофою, відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII) підлягають виплаті кожного місяця, починаючи з 18 жовтня 2010 року до настання передбачених законодавством підстав для припинення їх виплати.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та постановити нове рішення, яким в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано зміни, внесені до законодавства, а також на неможливість нарахування та виплати пенсії в майбутньому, щодо обставин, які фактично не настали, та не засвідчують про порушення права позивача.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) їх неявка не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначена ОСОБА_2 має визначатись, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії та її виплата позивачу (стягувану) повинні проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною першої статті 170 КАС України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз'ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що визначений статтею 170 КАС України механізм не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення, чи не знає способу або порядку його виконання.
Згідно пункту 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» за правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому заява про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Висновки суду щодо способу, строків, порядку виконання рішення є факультативними елементами резолютивної частини рішення. Тому вони можуть виступити предметом роз'яснення лише у тому разі, коли суд закріпив їх у рішенні. Якщо ж висновки суду щодо способу виконання у рішенні відсутні, то ухвала суду про їх роз'яснення фактично є додатковим рішенням і прямим порушенням статті 170 КАС України, що забороняє змінювати (в тому числі доповнювати) зміст такого рішення.
У наявній в матеріалах справи заяві про роз'яснення судового рішення заявник вказує про те, державний виконавець порекомендував звернутися до суду із заявою про роз'яснення судового рішення для визначення того, чи необхідно проводити щомісячний перерахунок та виплату пенсії згідно статей 50, 54 Закону № 796-XII при цьому із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачений частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, а також чи підлягають призначена основна та додаткова пенсія виплаті кожного місяця без обмеження кінцевою датою - до настання передбачених законодавством підстав для припинення виплати пенсії, або до зміни законодавства, що регулює вказані виплати.
Водночас, із змісту заяви про роз'яснення судового рішення слідує, що заявник просить роз'яснити порядок та спосіб (механізм) виконання рішення суду, а не саме рішення. Наведені заявником підстави неможливості виконання судового рішення не мають причинно-наслідкового зв'язку з нечіткістю чи незрозумілістю змісту тексту рішення.
Однак, встановлення порядку виконання рішення суду положеннями статті 170 КАС України не передбачено як підставу для роз'яснення судового рішення.
Крім того, заявник не зазначає жодних обставин та обґрунтованих доводів щодо незрозумілості саме змісту рішення суду в частині визнання протиправною бездіяльність УПФ в м. Кузнецовськ Рівненської області щодо непроведення призначення і виплати державної і додаткової пенсії ОСОБА_1 , зобов'язання перерахувати та виплатити позивачу державну та додаткову пенсію, а саме: які висновки чи мотиви судового рішення є незрозумілими, з яких суд виходив при прийнятті рішення та застосування положень законодавства, яким суд керувався.
Зі змісту постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року слідує, що таке в цілому, як і його резолютивна частина зокрема, є чітким та зрозумілим, містить виклад встановлених судом обставин та мотивів, з яких суд виходив при його прийнятті, а також посилання на положення закону, якими він керувався.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо врегулювання судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі правовідносин на майбутнє, щодо обставин, які фактично не настали, та не засвідчують про порушення права позивача, а саме нарахування та виплати пенсії в майбутньому, а також встановлення способу і порядку виконання судового рішення, що прямо суперечило статті 170 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про роз'яснення постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року, неправильно застосував положення частини першої статті 170 КАС України, а позивачем не представлено переконливих доказів, що постанова суду першої інстанції є незрозумілою та є підстави для її роз'яснення.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнєцовську Рівненської області слід задовольнити, ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року про роз'яснення судового рішення у справі № 2а-789/10 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року відмовити.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кузнєцовську Рівненської області задовольнити.
Ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року про роз'яснення судового рішення у справі № 2а-789/10 - скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року - відмовити
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді О. О. Большакова
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 26.04.2022