26 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/5544/21 пров. № А/857/23380/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року (суддя першої інстанції Лозовський О.А., м. Луцьк)
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2018 №Ф-3086-52У, від 15.02.2019 №Ф3086-52У, від 14.05.2019 №Ф3086У, від 16.08.2019 №Ф-3086-52У, від 18.11.2019 №Ф-3086-52У; визнання протиправною бездіяльності щодо неповернення помилково сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29300,00 грн.; зобов'язання підготувати висновок та вчинити інші необхідні дії, визначені Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів від 16.01.2016 за № 6, щодо повернення позивачу помилково сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 29300,00 грн.
14.07.2021 від представника позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2018 №Ф-3086-52У, від 15.02.2019 №Ф3086-52У, від 14.05.2019 №Ф3086-52У, від 16.08.2019 №Ф-3086-52У, від 18.11.2019 №Ф-3086-52У, від 15.04.2021 №Ф-221737-52; визнання протиправною бездіяльності щодо неповернення помилково сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29300,00 грн. та зобов'язання підготувати висновок та вчинити інші необхідні дії, визначені Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів від 16.01.2016 за № 6, щодо повернення позивачу помилково сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 29300,00 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2018 №Ф-3086-52У, від 15.02.2019 №Ф3086-52У, від 14.05.2019 №Ф3086-52У, від 16.08.2019 №Ф-3086-52У, від 18.11.2019 №Ф-3086-52У, від 15.04.2021 №Ф-221737-52. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає його ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи незгоду, вказав, що згідно з даними інтегрованої картки платника ОСОБА_1 по єдиному внеску встановлено, що заборгованість по сплаті єдиного внеску виникла у наступних періодах: 09.02.2018 проведено нарахування за 2017 року в сумі 8448,00 грн; 19.04.2018 проведено нарахування за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.07.2018 проведено нарахування за II квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн; 19.10.2018 проведено нарахування за III квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. Станом на 31.10.2018 заборгованість становила 15819,54 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2018 №Ф-3086-52. 21.01.2019 проведено нарахування за IV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. Станом на 31.01.2019 загальна сума заборгованості становила 18276,72 гривень. На підставі цих даних ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2019 №Ф-3086-52. 19.04.2019 проведено нарахування за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. Станом на 30.04.2019 загальна сума заборгованості становила 21030,90 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-3086-52. 19.07.2019 проведено нарахування за II квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. Станом на 31.07.2019, загальна сума заборгованості становила 23785,08 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.08.2019 №Ф-3086-52. 21.10.2019 проведено нарахування за III квартал 2019 року в сумі 2457,18 грн. Станом на 31.10.2019 заборгованість становила 26539,26 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2019 №Ф-3086-52. Вказані вимоги вважаються належним чином врученими.
Крім того, 20.01.2020 проведено нарахування за IV квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. Станом на 31.03.2020 заборгованість становила 29293,44 грн. 07.04.2020 сплачено 1300,00 грн., 07.04.2020 сплачено 14000,00 грн., 07.04.2020 сплачено 14000,00 грн., 21.04.2020 проведено нарахування за І квартал 2021 року в сумі 2078,12 грн. Станом на 31.05.2020 заборгованість становила 2071,56 грн. 14.08.2020 проведено нарахування в сумі 2757,98 грн. згідно поданого звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік; 14.08.2020 проведено нарахування в сумі 909,48 грн. згідно поданого звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік; 27.08.2020 проведено нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ по рішенню №0075665233 від 07.08.2020 в сумі 20608,30 грн. Станом на 31.08.2020 заборгованість становила 26347,32 грн. 18.12.2020 проведено нарахування штрафних санкцій по рішенню №0055020417 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності в сумі 340,00 грн. 28.12.2020 платнику було списано борг в сумі 2071,56 грн. по рішенню № 3879-13/03-20-13-05-17 від 28.12.2020 про списання заборгованості з ЄВ відповідно до п.9-15 р. VIII ЗУ від 08.07.2010 №2464. Станом на 31.12.2020 заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску становила 24615,76 грн. 15.03.2021 платнику було списано борг в сумі 20608,30 грн по рішенню №41/13-03- 317 від 15.03.2021 про списання заборгованості з ЄВ відповідно до п.9- 15 р. VIII ЗУ від 08.07.2010 №2464. Станом на 31.03.2021 заборгованість становила 4007,46 грн. На підставі цих даних податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2019 №Ф-221737-52. Отже, контролюючим органом правомірно сформовано оскаржувані вимоги про сплату боргу.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом було призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 24.06.2015 зареєстрований як фізична особа-підприємець. 07.04.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Також встановлено, що ОСОБА_1 з 01.07.2014 по 24.10.2018 працював на посаді провідного архітектора у ТОВ «Алекса Груп», а з 25.10.2018 працює на посаді провідного архітектора у ТОВ «Венза Буд», що підтверджено записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.09.2009, а також копіями довідок про доходи від 21.01.2021 № АГ-00000003, від 21.01.2021 № В-000000003.
15.11.2018 ГУ ДФС у Волинські області сформовано вимогу № Ф-3086-52У про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 18.01.2019 на суму 15 819,54 грн, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
15.02.2019 ГУ ДФС у Волинські області сформовано вимогу №Ф-3086-52 про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 05.06.2019 на суму 2457,18 грн., відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
14.05.2019 ГУ ДФС у Волинські області сформовано вимогу №Ф-3086-52У про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 01.08.2019 на суму 2754,18 грн, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
16.08.2019 ГУ ДПС у Волинські області сформовано вимогу №Ф-3086-52У про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 23.10.2019 на суму 2754,18 грн, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
18.11.2019 ГУ ДПС у Волинські області сформовано вимогу №Ф-3086-52У про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 16.01.2020 на суму 2754,18 грн, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
15.04.2021 ГУ ДПС у Волинські області сформовано вимогу №Ф-221737-52 про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 31.03.2021 на суму 4007,46 грн, відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 та ОК-7, сформованих за 2007-2020 роки, за позивача за вказані звітні періоди сплачувались страхові внески роботодавцем, зокрема за період з 2017 року по 2020 рік, за які позивачу нараховано єдиний внесок відповідно до оскаржуваних вимог.
07.04.2020 ОСОБА_1 сплатив заборгованість, визначену оскаржуваними вимогами, що підтверджено квитанціями №0016699642021 від 07.04.2020, №0016699642151 від 07.04.2020, №0016699646521 від 07.04.2020 на загальну суму 29 300,00 грн.
На звернення позивача до ГУ ДПС у Волинській області про перерахунок надмірно або помилково сплачених коштів, відповідно до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів ГУ ДПС у Волинській області листом від 25.03.2021 №5062/6/03-20-24-05-12 повідомило ОСОБА_1 про те, що відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом № 6 Міністерства фінансів України від 16.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за № 193/28323 перенесення коштів здійснюється у випадку надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску. Згідно інтегрованої картки платника ІС Податковий блок по єдиному соціальному внеску по рах.№ НОМЕР_2 (код платежу 71040000) відсутня переплата в розмірі 29 300,00 грн, в зв'язку з чим, перерахувати кошти відповідно до листа позивача не має можливості. Додатково повідомлено, що у позивача наявна заборгованість по єдиному соціальному внеску в розмірі 4007,46 грн, яка виникла в результаті не сплати ним сум нарахованого єдиного внеску відображених у звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 та 2016 роки.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що протягом спірного періоду (2015-2019 роки) позивач працював. Страхові внески за період 2015-2020 роки за ОСОБА_1 були сплачені роботодавцями в повному обсязі. Враховуючи сплату роботодавцем за позивача єдиного внеску за спірний період, тому відсутній у позивача обов'язок зі сплати єдиного внеску. Отже, відповідачем безпідставно сформовано спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки). Разом з тим, повернення надміру сплачених сум єдиного внеску здійснюється відповідним підрозділом органу доходів і зборів на підставі заяви платника податків у випадках, визначених пунктом 5 Порядку № 6, за умови відсутності у платника податків заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій. Перелік підстав, з яких платнику податків може бути відмовлено у задоволенні його заяви, передбачений пунктом 7 Порядку № 6, є вичерпним. Таким чином, на дату подання позовної заяви підстав для вчинення дій із повернення помилково сплачених позивачем коштів у податкового органу не було. При цьому стягнення помилково сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29300,00 грн, сплаченого позивачем може мати статус помилкового та/або надміру сплаченого тільки після скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за якою воно було сплачено та набрання чинності рішенням суду про його скасування.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржене. Також в апеляційній скарзі позивач не наводить доводів та міркувань незаконності рішення в цій частині. Тому в силу приписів ч.1 ст. 308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення позовних вимог.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно пункту 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.15 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Тобто, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи-підприємці).
У силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 протягом спірного періоду (2015-2019 роки) з 01.07.2014 по 24.10.2018 працював на посаді провідного архітектора у ТОВ «Алекса Груп» (код ЄДРПОУ 38912368), а з 25.10.2018 по даний час перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Венза Буд» (код ЄДРПОУ 42056140)., що підтверджено записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.09.2009, а також довідками про доходи позивача від 21.01.2021 № АГ-00000003, які видані ТОВ «Алекса Груп», від 21.01.2021 № В-000000003, яка видана ТОВ «Венза Буд», та з яких видно розмір утриманих податків, зборів та внесків.
Підприємницька діяльність була припинена за власною ініціативою позивача 07.04.2020.
Із індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (довідка форми ОК-5, довідка форми ОК-7), видно, що страхові внески за період 2015-2020 роки за ОСОБА_1 були сплачені роботодавцями в повному обсязі.
Отже, вказані вище юридичні особи як роботодавці, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачувала за нього як страхувальники єдиний соціальний внесок у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.
Відповідно частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у спірний період, за які винесені оскаржувані вимоги, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржувані вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2018 №Ф-3086-52У, від 15.02.2019 №Ф3086-52У, від 14.05.2019 №Ф3086-52У, від 16.08.2019 №Ф-3086-52У, від 18.11.2019 №Ф-3086-52У, від 15.04.2021 №Ф-221737-52 не можна вважати правомірними, що є підставою для їх скасування.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар