Справа № 240/16685/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
26 квітня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати мені одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати провести перерахунок та здійснити доплату належної мені одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби обчисливши її розмір з врахуванням всіх складових мого грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення з включенням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 № 889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням в складі грошового забезпечення для обрахунку суми щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 ''Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій'' з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись із даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Апелянт вважає, що відповідно до приписів пп. 38.6 Інструкції №260, яким визначено складові місячного грошового забезпечення з якого нараховується одноразова грошова допомога, містять застереження щодо не включення до його складу винагород. Винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №889 не входить до структури і складу грошового забезпечення, з якого нараховується та виплачується одноразова грошова винагорода.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом №80 від 23.03.2017 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас, а наказом №77 від 14.04.2017 із 27.05.2017 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Однак, при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби позивача, не було враховано щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою у якій просив здійснити доплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, однак доплату не отримав.
Вважаючи такі дій відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" є протиправними. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги при звільненні, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України (абзац перший ч. 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Тобто, вказаним Законом передбачено повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.
Згідно підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" військовослужбовцям Збройних Сил установлено щомісячну додаткову грошову винагороду в наступних розмірах: з 1 квітня 2013 - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткова грошова винагорода є щомісячною, має постійний характер, а тому входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Судом встановлено, що позивачу із травня 2016 року по дату звільнення зі служби щомісяця виплачувалась додаткова грошова винагорода.
Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
У силу підпункту 38.1. "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженої Наказом Міністерства оборони України №260 від 11.06.2008, яка втратила чинність 20.07.2018 (далі - Інструкція №260), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За змістом підпунктом 38.6. Інструкції №260 військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються:
- звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення);
- які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад), - посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до законодавства України.
Так, щомісячну додаткову грошову винагороду встановлено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова №889)
Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови №889).
На виконання постанови КМУ №889, 24.10.2016 Міністерством оборони України видано наказ, яким затверджено Інструкцію №550 "Про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України" (далі-Інструкція №550, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 8 Інструкції №550 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Приписи підпункту 38.6 Інструкції №260, яким передбачено складові місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, містять застереження щодо не включення до його складу винагород.
Приписи Інструкції №550, які регулюють порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди також містять застереження, що ця допомога не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, до яких відноситься одноразова грошова допомога при звільненні.
Спірним питанням у цій справі є правомірність відмови відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення.
В свою чергу, апелянт, відмовляючи у включенні додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивача та обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України 24.10.2016 № 550.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
В апеляційній скарзі апелянт зокрема вказує на те, що на час звільнення позивача зі служби діяли положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України 24.10.2016 № 550, пунктом 8 якої передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Водночас, застосовуючи вищезазначену Інструкцію, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Крім того, встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не Інструкцій № 595 та 550.
Відтак, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
Вказані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17.
З урахуванням вищевикладеного, а також позиції Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок грошової допомоги при звільненні позивача повинен був проводитися з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги при звільненні, з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Що стосується дотримання строків звернення до суду, у даному випадку підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України, які визначають право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати ( як і її складових) без обмеження будь-яким строком. У даному випадку виплата одноразової грошової допомоги при звільненні охоплюється поняттям заробітної плати, відтак на заявлені позивачем вимоги положення щодо обмеження строку звернення до суду не застосовуються.
Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини викладену у рішенні по справі "Іліан проти Туреччини", відповідно до якої правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, а перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскаржуваній відповідачем частині відповідає. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.
Переглянувши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.