П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/16890/21
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Одеса, 09 листопада 2021 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Градовського Ю.М., Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2021року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), про:
визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ЮО67222 від 26.02.2021 року виданої станом на 05.03.2019 року виходячи з 86% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з основним розміром 90% на підставі довідки про грошове забезпечення Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ЮО67222 від 26.02.2021 року виданої станом на 05.03.2019 року та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 05.03.2019 року по день проведення перерахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2021р. по справі № 420/3830/21, ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої станом на 05.03.2019р. Однак, під час проведення перерахунку, відповідач безпідставно встановив обмеження пенсії максимальним розміром та безпідставно зменшив відсотковий розмір пенсії позивача до 70%.
Відповідач проти позову заперечував.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ЮО67222 від 26.02.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року, виходячи з 70% грошового забезпечення з обмеженням максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з основним розміром 89% на підставі довідки про грошове забезпечення Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ЮО67222 від 26.02.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головним управлінням ПФУ в Одеській області подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просять скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт вказав, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2021р. по справі № 420/3830/21, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019р. на підставі довідки №ЮО67222 від 26.02.2021р., наданою Одеським обласним центром комплектування та соціальної підтримки. розмір пенсії склав 18540грн. Таким чином, рішення суду було виконано на думку відповідача у повному обсязі в межах покладених зобов'язань. Як далі зазначає скаржник, судом першої інстанції було проігноровано, що починаючи з 01.01.2018р. згідно зі ст. 2 Закону України від 08.07.2011р. №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів., установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 01.10.2011р., неконституційним не визнавався. Позиція суду першої інстанції щодо незастосування до спірних правовідносин вказаного вище Закону №3668 суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.06.2020р. по справі №580/234/19. Посилаючись також на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.05.2021р. по справі № 347/2083/16, апелянт наголошує, що перевищення максимального розміру пенсії стало результатом її підвищення в період дії загальної норми ст. 2 Закону №3668, а тому до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної норми, яка в свою чергу, встановлює обмеження пенсії десятьма мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Проте, судом першої інстанції проігноровано те, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний, що суперечить ч.1 ст.2 Закону №3668.
До того ж, на думку скаржника, необґрунтованим є зобов'язання щодо стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області по сплаті судового збору, оскільки згідно зі ст.73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено використання коштів на такі цілі.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За правилами ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є пенсіонером Збройних Сил України та знаходиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Згідно бази даних автоматизованої програми ДСС Одеського окружного адміністративного суду встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2021 року по справі № 420/3830/21 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № ЮО67222 від 26.02.2021 року, наданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № ЮО67222 від 26.02.2021 року, наданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції також встановив, що відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/3830/21 від 14.04.2021 року.
Однак, вказаний перерахунок був здійснений у розмірі 70% грошового забезпечення з обмеженням максимальним розміром.
Позивач, не погоджуючись зі зменшенням відсоткового розміру пенсії та обмеження її максимальним розміром звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування зменшення відсоткового значення грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача є протиправним, з огляду на відсутність підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ, яка стосується саме призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених. Також, суд першої інстанції зазначив, що оскільки при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислюється при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Вирішуючи вимоги позивача стосовно обмеження його пенсії максимальним розміром, суд першої інстанції вказав, що починаючи з 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Отже, внесені Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, яка зокрема передбачає, що максимальний розмір пенсії призначеної (перерахованої) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки відповідно до п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж закону передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії) перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до статті 51. Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії). При настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(частина перша статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 04.04.2006 р. N 3591-IV).
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш, як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (статтю 51 доповнено частиною третьою згідно із Законом України від 15.07.2015 р. N 614-VIII).
Постановою КМУ від 13.02.2008 №45 затверджено «Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»» (далі - Порядок №45), згідно з пунктами 2 та 3 якого ПФУ після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Відповідно до пункту 4 цього Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 5 Порядку №45 визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Постановою №704 встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону №2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються КМУ.
Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами КМУ.
Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції.
Відповідно до наявних у матеріалах справи письмових доказів, позивач з липня 2012 року отримує пенсію, основний розмір якої становить 89% грошового забезпечення (за вислугу років 33).
Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, відповідач при здійсненні на виконання рішення суду перерахунку з 01.04.2019р. пенсії позивача зменшив його відсотковий розмір основної пенсії до 70%.
Водночас, застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідачем є протиправним, оскільки він стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців врегульований нормами статті 63 Закону №2262-XII, яка змін не зазнавала, а також нормами Постанов №№704,103, тому застосування статті 13 цього Закону№2262-XII, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає ґрунтовним висновок суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача, при здійсненні нового перерахунку пенсії позивачу, підстав для обмеження розміру його пенсії 70 відсотками грошового забезпечення згідно з ч. 2 ст. 13 Закону №2262-XII, оскільки дане обмеження не стосується позивача, якому пенсія не призначалась вперше, а вже була призначена раніше і виплачувалась, а тому належним способом захисту прав позивача буде відновлення становища позивача, що існувало до здійснення протиправних дій відповідачем.
Відтак, перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року виходячи із розрахунку 70% грошового забезпечення, є протиправним, оскільки обмежує гарантії права на пенсійне забезпечення, набуті ним раніше.
Надаючи оцінку висновку суду першої інстанції щодо протиправності обмеження відповідачем максимальним розміром пенсії позивача, апеляційний суд зазначає, що ч.7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.
У п.2 резолютивної частини цього рішення №7-рп/2016 вказано, що положення ч.7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Приписами ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI, в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII встановлено, що на час здійснення позивачу перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати 10 740 грн.
В силу вимог Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а саме: по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 740,00 грн., а з 01 січня 2019 року 14 970,00 грн.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому, п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII закріплено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
З наведеного слідує висновок про те, що ч.7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.
Відтак, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774 від 06 грудня 2016 року до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження, про що вірного висновку дійшов суд попередньої інстанції у своєму рішенні.
Колегія суддів також зазначає, що передбачені ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII.
В свою ж чергу, п.2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що позивачу призначено пенсію до 01 січня 2016 року, у зв'язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання апелянта на ст. 2 ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668- VI.
Водночас, колегія суддів враховує доводи скаржника про те, що положення Закону України №3668-VI не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (крім втрати чинності ст.2 в частині поширення її дії на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, як такої, що є неконституційною, на підставі Рішення Конституційного Суду № 3-рп/2013 від 03.06.2013).
Однак, на переконання апеляційного суду, позиція ГУ ПФУ в Одеській області щодо можливості застосування наведених вище положень для обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром (в тому числі стосовно позивача по даній справі), є протиправним.
Так, у відповідності до ст.1-1 Закону України №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон України №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст. 43 Закону України №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20 грудня 2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону України №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону України №2262-XII.
З огляду на наведені вище законодавчі норми, в даному випадку застосування положень Закону України №3668-VI по відношенні до військовослужбовців фактично зводить нанівець наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 № 7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст. 17 Конституції України.
Вказана вище правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 9 листопада 2020 року у справі №813/678/18 та 9 лютого 2021 року у справі №640/2500/18.
Отже, перерахунок і виплата пенсії позивачу з обмеженням граничного розміру пенсії є таким, що не ґрунтується на законі, адже звужує обсяг прав позивача та позбавляє його права на соціальний захист у повному обсязі як то передбачено законодавством, яке регулює спірні правовідносини, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.
Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.06.2020р. по справі № 580/234/19 колегія суддів відхиляє, оскільки стосується правовідносин, що регулюються іншими приписами законодавства, аніж у даній справі.
Доводи апеляційної скарги стосовно необґрунтованого зобов'язання відповідача щодо стягнення витрат по сплаті судового збору судова колегія також оцінює критично, позаяк приписами ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судом першої інстанції було обґрунтовано стягнуто з відповідача - суб'єкта владних повноважень судовий збір, сплачений позивачем за подання даного позову, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі №420/16890/21 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Градовський Ю.М. Шеметенко Л.П.