П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 квітня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/13962/21
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
09.12.2021 року;
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному обсязі розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.07.2016 року та з 01.03.2017 року по 29.01.2018 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року;
зобов'язати нарахувати і вплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.07.2016 року та з 01.03.2017 року по 29.01.2018 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року в сумі 59535,18 грн. із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 25.05.2015 року по 14.07.2016 року проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 (попередня назва - НОМЕР_3 ) та був зарахований на грошове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 , в період з 01.03.2017 року по 29.01.2018 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалось не у повному обсязі, а саме у період з 01.12.2015 року по 14.07.2016 року, з 01.03.2017 року по 29.01.2018 року не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення позивача.
Посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про індексацію грошових доходів», Порядку проведення індексації грошових доходів населення та роз'яснення міністерств і відомств центральних органів виконавчої влади, позивач вказує, що не виплата протягом проходження служби, а також під час проведення розрахунків, повного грошового забезпечення порушує його права та соціальні гарантії як військовослужбовця.
Зазначає, що належним та ефективним поновлення його прав є саме встановлення обов'язку відповідачу здійснити нарахування сум індексації, у тому числі із визначенням конкретного розміру заборгованості, порядку її обрахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 14.07.2016 року та з 01.03.2017 року по 29.01.2018 року включно.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.07.2016 року та з 01.03.2017 року по 29.01.2018 року включно.
В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Проаналізувавши положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року №1078, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилаючись на те, що відповідачем не було реалізовано основні гарантії позивача, у спірний період індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась, суд дійшов висновку про наявність правових обставин для зобов'язання відповідача вчинити ці дії в судовому порядку.
Разом з цим, встановлення місяця підвищення (базового місяця) для нарахування сум індексації та проведення компенсаційних виплат у зв'язку із цим належить до компетенції відповідного суб'єкта владних повноважень, не вчинення відповідних дій на час розгляду справи позбавляє адміністративний суд надати їм правову оцінку. У зв'язку із чим, суд першої інстанції визначив необґрунтованими позовні вимоги в цій частині та відсутніми підстави для їх задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині залишення без задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача визначити для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.07.2016 року та з 01.03.2017 року по 29.01.2018 року включно базовим місяцем - січень 2008 року, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт наголошує на принципі ефективності захисту прав та інтересів особи, яка звернулась до суду та наполягає, що при вирішенні спору у цій справі у суду першої інстанції були всі правові підстави для зобов'язання відповідача нарахувати суми невиплаченої індексації грошового забезпечення, виходячи з базового місяця - січень 2008 року відповідно до положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року №1078 (в редакції від 15.12.2015 року).
У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 посилається на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність правових обставин для скасування судового рішення за наведених апелянтом підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, з 25.05.2015 року по 14.07.2016 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 (попередня назва - НОМЕР_3 ) та був зарахований на грошове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 , в період з 01.03.2017 року по 29.01.2018 року - проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2018 року №20 ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2017 року №197-РС з військової служби у запас за п. «ж» ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», визнано таким, що справи та посаду здав, з 29.01.2018 року виключений зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення.
12.05.2021 року позивач звертався до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив:
нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 14.07.2016 року та в період з 01.03.2017 року по 29.01.2018 року;
надати інформацію про розмір посадового окладу станом на 01.01.2008 року, 01.01.2018 року за кожною посадою (аналогічною посадою), на якій він проходив службу в період з 01.12.2015 року по 14.07.2016 року та в період з 01.03.2017 року по 29.01.2018 року;
виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік.
Відповідь на вказану заяву відповідачем не надано.
Разом з цим, як свідчать обставини справи, не є оспорюваним факт невиплати позивачу у вказаному періоді індексації грошового забезпечення.
З огляду на те, що вимоги, зокрема, щодо проведення індексації грошового забезпечення, задоволені не були, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
У ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Вказані положення ч. 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII кореспондуються із приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ, згідно яких індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.01.2016 року) визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З 01.02.2016 року ч. 1 ст. 4 Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ передбачає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
За правилами ч. 6 вказаної статті Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Положення вказаного Закону кореспондуються із приписами Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Водночас, за правилами п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року №1078 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Водночас, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Аналізуючи наведені норми законодавства, судом першої інстанції правильно визначено, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін і в обов'язковому порядку нараховується роботодавцями незалежно від форми власності та виду.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і нараховується у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади.
Будь-яких застережень чи виключних випадків, за яких індексація доходу не проводиться, законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить.
Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що не індексування доходу позивача вплинуло на належне грошове забезпечення, а встановлені обставини свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та наявність правових обставин для його зобов'язання вчинити ці дії в судовому порядку.
Водночас, виходячи зі спірних правовідносин, що склались у цій справі, судом першої інстанції вірно враховано, що обчислення та нарахування індексації грошового забезпечення належить до компетенції відповідача.
Наведене позбавляє суд процесуальної можливості надати правову оцінку діям або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не були вчинені, і, як наслідок, встановити такому суб'єкту певний обов'язок.
Відсутність спірності правовідносин в цій частині підтверджується і тим, що у зверненні до відповідача питання про нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням конкретного базового місяця позивачем не ставилось.
На переконання апеляційного суду, в даному випадку слід враховувати також і положення ч. 1 ст. 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи зі змісту вказаних положень адміністративного процесуального законодавства, захисту в адміністративному суді підлягають лише порушені права чи інтереси особи, яка звернулась із адміністративним позовом.
Отже, вимоги позивача у позові щодо покладення на відповідача обов'язку провести обчислення індексації грошового забезпечення із застосуванням відповідного базового місяця фактично пов'язані із можливими (ймовірними) порушеннями з боку суб'єкта владних повноважень, що позбавляють адміністративний суд вжити заходи захисту, передбачені ст. 2 КАС України, та задовольнити позов у відповідній частині.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв