125/58/22
3/125/29/2022
Іменем України
21.04.2022 року м. Бар Вінницька область
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області справу про адміністративне правопорушення, стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
за ст. 173 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУАП. Її в провину поставлено вчинення дій, що порушують громадський порядок та спокій громадян, а саме те що вона 06.01.2022 року в 17.00 год. та в 21.00 год. стукала у двері квартири АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Пошкодила двері квартири.
У судовому засіданні ОСОБА_1 в присутності адвоката Шевчук Н.Й. винною себе не визнала. Суду пояснила, що вона не вчиняла хуліганських дій взагалі. Навпаки, саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово вчиняли протиправні дії стосовно неї. Пошкодили двері її квартири. Завдали їй тілесних ушкоджень. Вони умисно викликають поліцію та безпідставно звинувачують її неправомірних діях.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За клопотанням ОСОБА_1 та її захисника Барським районним судом витребувано з органів поліції матеріали перевірки зави ОСОБА_1 від 15.10.2020 року по факту хуліганських дій стосовно неї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та інформацію про наявність кримінального провадження по факту нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в липні 2021 року.
У відповідь суду надано інформацію від Барського ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП України у Вінницькій області про знищення матеріали перевірки зави ОСОБА_1 від 15.10.2020 року по факту хуліганських дій стосовно неї з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та інформацію про наявність кримінального провадження зареєстрованого в ЄРДР за №12021025140000142 від 19.07.2021 за фактом нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16.07.2021.
У судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 склалися давні неприязні стосунки, що вбачається з їхніх пояснень, які містяться у матеріалах справи, отриманої з поліції інформації про наявність матеріалів перевірки по факту хуліганських дій стосовно ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та про наявність кримінального провадження №12021025140000142 від 19.07.2021 за фактом нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно з протоколами про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 06.01.2022 року в 17.00 год. та в 21.00 год. стукала у двері квартири АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Пошкодила двері квартири. Нецензурно лаялася, на зауваження не реагувала.
Проте, чи дійсно ці дії останньої призвели до порушення спокою громадян та громадського порядку, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, оскільки з матеріалів справи судом встановлено, що не були опитані сусіди, які б могли підтвердити, що стук був і був дійсно сильний, а письмові пояснення були відібрані лише в ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто у зацікавлених осіб, які перебувають у неприязних відносинах з ОСОБА_1 .
У судовому засіданні досліджено долучений до протоколу в якості доказу відеозапис з натільної камери працівника поліції, який містить лише факт отримання працівниками поліції пояснень від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Відповідно до вимог ст.. 9 КУАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Фабулою ст. 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху і т. ін.).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
До поняття "інші подібні дії" слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони (ст. 1 Закон України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення"» від 22.09.2005 p. № 2899-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, громадським місцем є частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
У рішеннях від 30.05.2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення унеможливлюють встановлення суспільної небезпечності (шкідливості) діяння, протиправності, карності, вини особи.
Стаття 247 КУпАП, чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Після виключення провадження втрачається можливість здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави стверджувати про відсутність у судді необхідності з'ясовувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття справи.
Аналогічна позиція узагальнена науково-консультативним висновком Вищого адміністративного суду України від 07.11.2017 року, щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, де вина особи не встановлюється. Поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
У відповідності до узагальненого науково-консультативного висновку Науково-консультативної ради при ВАСУ, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
А тому суддя, керуючись п. 7 ст. 247 КУпАП України, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів.
Суддя: