іменем України
(заочне)
Справа №377/751/21
Провадження №2/377/36/22
26 квітня 2022 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Прядко Н.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, -
01 грудня 2021 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на ст. ст. 7, 9, 19-21, 26 Закону України «Про житлово- комунальні послуги», ст. ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 11, 16, 257, 264, 509, 526, 530, 610, 629, 642 ЦК України, просить стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 жовтня 2021 року в розмірі 400 742, 43 гривень; інфляційні втрати в сумі 34 388,75 гривень; три відсотки річних в сумі 16 225,65 гривень, а також судові витрати по оплаті судового збору в сумі 6 770,35 гривень.
Позов обґрунтовується тим, що КП «УЖКГ» з 01.11.2014 року відповідно до п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, в редакції від 10.04.2014 року, що діяла під час виникнення спірних правовідносин, як теплопостачальна організація, є виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання. Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання позивачем здійснюються на підставі договору, який був розроблений відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 21 Закону України № 1875-IV на основі типового договору на комунальні послуги. Позивач здійснює постійну діяльність з укладання договорів в письмовому вигляді на першу вимогу споживача. Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. За даними свідоцтва про право власності на житло, виданого ВП «Чорнобильська АЕС» 30 листопада 2000 року, право спільної сумісної власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 виникло за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 .. Будинок АДРЕСА_1 забезпечений технічною можливістю фактично отримувати/споживати комунальні послуги, так як він підключений до загальноміських систем централізованого опалення, водопостачання та водовідведення. Такі послуги вказаному будинку надаються постійно за тарифами, які встановлені уповноваженими органами. Відповідачі від надання зазначених послуг не відмовлялися, будь-яких актів-претензій щодо неналежної якості послуг або відсутності послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання в періоди їх надання не надсилали. Для укладення письмового договору відповідачі до позивача не зверталися, однак в період з листопада 2014 року споживали надані послуги, частково здійснювали оплату наданих послуг, а саме в серпні 2019 року, тим самим здійснюючи дії, які відповідно до п. 2 ст. 642 ЦК України є прийняттям запропонованого договору. З аналізу платежів за надані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що до листопада 2017 року заборгованості не було. З листопада 2014 року у зв'язку з неповнотою та нерегулярністю виконання споживачами обов'язку по сплаті за надані послуги почалася накопичуватися заборгованість, яка станом на 01.10.2021 року склала 400 742,43 гривні, що є свідченням неналежного виконання відповідачами прийнятих на себе зобов'язань. На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та у зв'язку з несплатою протягом тривалого періоду суми заборгованості за комунальні послуги відповідачами позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних. В зв'язку з тим, що відповідачами зобов'язання порушуються, то у позивача виникло право вимоги і право на судовий захист у вигляді звернення до суду з позовною заявою про примусове стягнення з відповідачів заборгованості по оплаті наданих позивачем послуг.
Ухвалою судді від 29 грудня 2021 року, після виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28 січня 2022 року.
Ухвалою суду від 28 січня 2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16 лютого 2022 року.
Ухвалою суду від 16 лютого 2022 року судовий розгляд справи було відкладено на 09 березня 2022 року на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
09 березня 2022 року цивільну справу було знято з розгляду та призначено судове засідання на 26 квітня 2022 року.
Позивач свого представника у призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, до суду надійшло клопотання від позивача в особі т. в. о. директора Позняка А., в якому він просив розглядати справу без присутності представника позивача, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 повторно у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися в порядку, передбаченому ст. ст. 128-130 ЦПК України. Відзив на позов відповідачі до суду не направили. Клопотання про відкладення розгляду справи не подали. Заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надійшли.
За наявності умов, передбачених ст. ст. 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 26 квітня 2022 року суд ухвалив заочне рішення у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 30 листопада 2000 року ВП «Чорнобильська АЕС» одноквартирний будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та членам їх сім'ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 . Свідоцтво видано згідно з розпорядженням (наказом) від 30 листопада 2000 року № 295-пр (а. с. 16).
Відповідно до п. 10 ч. 1 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 року у Київській області утворено Вишгородський район (з адміністративним центром у місті Вишгород) у складі територій Вишгородської міської, Димерської селищної, Іванківської селищної, Петрівської сільської, Пірнівської сільської, Поліської селищної, Славутицької міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1 підключений до загальноміських систем централізованого опалення, водопостачання та водовідведення (а. с. 12).
Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , як співвласники будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачами послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання з особовим рахунком № НОМЕР_1 .
За положеннями статей 319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Статтею 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону України № 1198-VII від 10.04.2014 року, та рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 1574-49-VІ від 03.10.2014 року, як теплопостачальна організація, з 1 листопада 2014 року є виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання (а. с. 43).
Відповідно до п. 2.1 Статуту КП «УЖКГ» в редакції, затвердженій рішенням Славутицької міської ради 20.08.2020 року № 1942-71-VІІ, підприємство створюється з метою надання послуг зі здійснення діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам та надання послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, у порядку, встановленому законодавством ( а. с. 33-38).
Постачання теплової енергії позивачем здійснюється на підставі ліцензії серії АГ № 500119, виданої 01.12.2010 року Національною комісією регулювання електроенергетики України, яка відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.11.2015 року № 2700, переоформлена на безстрокову( а. с. 30-32).
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875- ІV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ, який введений в дію з 01 травня 2019 року, та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2).
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875- ІV, чинного на час виникнення спірних відносин, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Як зазначено у ч. 7 статті 26 вказаного Закону, договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, за змістом даних норм відповідь особи про прийняття пропозиції укласти договір - акцепт повинна бути повною і беззастережною. В такому випадку особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом, автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
За загальним правилом мовчання не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Зокрема, згідно із ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 205 ЦК України у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Закон № 1875- ІV, який діяв на момент виникнення спірних правовідносини, покладав на споживача обов'язок укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункти 1 і 5 ч. 3 ст. 20 Закону).
Наведені приписи закону свідчать про обов'язковість договору про надання житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість останнього відмовитись від укладання договору, а сам договір є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення такого у договорі або законі не висловив заперечень проти договору у формі мовчання.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17, де скасовуючи судові рішення про відмову у стягненні боргу за надані комунальні послуги та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, Верховний Суд зазначив, що надавач послуг опублікував в газеті у якості пропозиції (оферти) для підписання споживачами публічний договір про надання комунальних послуг, а тому з огляду на те, що відповідач протягом місяця з дня публікації не направив свою письмову відмову укласти договір, то він вважається таким, що прийняв пропозицію позивача про укладення договору. При цьому Верховний Суд керувався тим, що на фізичних осіб покладено законодавчий обов'язок укласти договір та вносити плату за користування послугами, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору про надання послуг або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.
Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Типовий договір затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. № 933). До позовної заяви позивачем додано договір приєднання (оферта) про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який розроблено на підставі типового договору і розміщено на офіційному сайті КП «УЖКГ» http://www.ugkh-slavutich.org.ua/about/dogovir-priednannya-oferta/ ( а. с. 60-63).
Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875- ІV, який діяв на момент виникнення спірних правовідносини, процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.
Протягом місяця з дня розміщення позивачем на офіційному сайті КП «УЖКГ» http://www.ugkh-slavutich.org.ua/about/dogovir-priednannya-oferta/ договору приєднання (оферта) про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідачі свою відмову укласти договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у письмовому вигляді не направили, а тому вважаються такими, що прийняли пропозицію позивача щодо укладення договору.
Виходячи із змісту пункту 7 статті 26 Закону № 1875- ІV, вказаний договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ, який набрав чинності, та введений в дію з 01.05.2019 року, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
За змістом частини першої статті 13 Закону № 2189-VІІІ договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 2189-VІІІ договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону № 2189-VІІІ з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.
Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.
Відповідно до п. 3 розділу VІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2189-VІІІ, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Шляхом фактичного споживання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та часткової сплати за надані послуги відповідачі приєдналися до умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за яким КП «УЖКГ» зобов'язалося своєчасно надавати відповідачам відповідної якості послуги з централізованого опалення та гарячої води, а відповідачі зобов'язалися своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договорами.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2189-VІІІ дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-ІV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
За змістом частини першої статті 14 вказаного Закону, залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2189-VІІІ до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 2189-VІІІ ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, встановлені постановами НКРЕКП № 432 від 23.04.2014 року, № 146 від 17.10.2014 року, № 650 від 03.03.2015 року, № 1171 від 31.03.2015 року, № 1025 від 09.06.2016 року (постанова про внесення змін № 1101 від 09.06.2016 року), а також рішеннями виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 632 від 20.10.2017 року та № 739 від 08.12.2017 року ( а. с. 44-59).
Пунктом 5 частини 3 ст. 20 Закону № 1875-ІV на споживача покладено, зокрема, обов'язок оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок сплачувати надані житлово - комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, покладено на споживача і п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VІІІ.
Абзацом 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630).
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У відповідності до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Виходячи з цього, відповідачі повинні виконувати обов'язок по оплаті наданих протягом кожного місяця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, про що зазначено у п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.
Згідно з копією особового рахунку № НОМЕР_1 від 27 жовтня 2021 року, заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 25 листопада 2014 року по 30 вересня 2021 року становить 400 742 гривні 43 копійки (а. с. 7-9).
Відповідно до довідки КП «УЖКГ» № 01.08/2205 від 29.12.2021 року за період з 01 жовтня 2021 року по 08 листопада 2021 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на рахунок КП «УЖКГ» не надходило жодних оплат за надані житлово-комунальні послуги (а. с. 78).
Враховуючи зазначене, суд погоджується з правомірністю нарахованої заборгованості відповідачам за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 25 листопада 2014 року по 30 вересня 2021 року, що становить 400 742 гривні 43 копійки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, закріплені в пункті 10 частини третьої статті 20 № 1875-ІV(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та в пункті 10 частини другої статті 7 Закону № 2189-VІІІ(який введений в дію з 01.05.2019) правові норми щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника також покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.
Суд, перевіривши розрахунок наданий позивачем, дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат відповідачів за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з січня 2019 року по вересень 2021 року (включно) складає 34 388,75 гривень, розмір трьох відсотків річних за період з 21 грудня 2018 року по 08 листопада 2021 року складає 16 225,65 гривень. Вказаний розрахунок відповідачами не спростований (а. с. 18-29).
В даному випадку, факт порушення відповідачами зобов'язань щодо своєчасної оплати за надані житлово - комунальні послуги встановлений, а наявність непогашеної заборгованості перед виконавцем послуг Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства» підтверджена матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з обґрунтованістю доводів позивача про необхідність задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за надані послуги, а також інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 400 742 гривні 43 копійки, яка виникла за період з 25.11.2014 року по 30.09.2021 року; інфляційні втрати та три відсотки річних за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 50 614 гривень 40 копійок, всього на загальну суму 451 356 гривень 83 копійки.
За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Відповідно до платіжного доручення № 1428 від 18.11.2021 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 6 770,35 гривень (а. с. 1). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України ( а. с. 2).
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 6 770,35 гривень, то з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 6 770,35 гривень, в рівних частках з кожного по 752 гривні 27 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265 ЦПК України,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 400 742 (чотириста тисяч сімсот сорок дві) гривні 43 (сорок три) копійки, інфляційні втрати в сумі 34 388 (тридцять чотири тисячі триста вісімдесят вісім) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок та три відсотки річних в сумі 16 225 (шістнадцять тисяч двісті двадцять п'ять) гривень 65 (шістдесят п'ять) копійок, всього на загальну суму 451 356 (чотириста п'ятдесят одна тисяча триста п'ятдесят шість) гривень 83 (вісімдесят три) копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 752 (сімсот п'ятдесят дві) гривні 27 (двадцять сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 752 (сімсот п'ятдесят дві) гривні 27 (двадцять сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 752 (сімсот п'ятдесят дві) гривні 27 (двадцять сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 752 (сімсот п'ятдесят дві) гривні 27 (двадцять сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 752 (сімсот п'ятдесят дві) гривні 27 (двадцять сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 752 (сімсот п'ятдесят дві) гривні 27 (двадцять сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 752 (сімсот п'ятдесят дві) гривні 27 (двадцять сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 752 (сімсот п'ятдесят дві) гривні 27 (двадцять сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 752 (сімсот п'ятдесят дві) гривні 27 (двадцять сім) копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства», код ЄДРПОУ 31476318, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, вулиця Військових будівельників, будинок 8.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне заочне рішення суду складено 26 квітня 2022 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька