Справа № 161/4519/22
Провадження № 1-кс/161/1989/22
м. Луцьк 22 квітня 2022 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Луцької окружної прокуратури, що проявилась у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви про кримінальне правопорушення, -
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Луцької окружної прокуратури, що проявилась у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Свою скаргу скаржниця мотивує тим, що вона 23.02.2022 року в порядку ст. 214 КПК України до ГУНП у Волинській області та Луцької окружної прокуратури подала заяву про внесення відомостей в ЄРДР за фактом вчинення державним виконавцем ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ст.382 КК України, а саме щодо умисного невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили. 07.04.2022 року від Луцької окружної прокуратури було отримано відмову щодо внесення відомостей в ЄРДР, в результаті чого не було розпочато розслідування за даним фактом. Просить скаргу задовольнити та зобов'язати уповноважених осіб Луцької окружної прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви Арбітражного керуючого ОСОБА_3 від 14.02.2022 року та розпочати досудове розслідування.
В судове засідання не з'явилася заявниця ОСОБА_3 , однак попередньо подала заяву, в якій останній просить скаргу задовольнити та провести судовий розгляд без її участі, прокурор ОСОБА_5 також подав заяву про слухання скарги у його відсутності, заперечував щодо задоволення скарги.
Згідно до положень, передбачених ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Відповідно до ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 1ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Системний аналіз положень ст.ст.214,303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, і вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 06.04.2016, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися заявою про вчинення кримінального правопорушення та такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий висновок слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах та повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо в заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатись такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
На даний час відомості за заявою ОСОБА_3 до ЄРДР за ст.382 КК України не внесено.
Разом з цим, дослідивши зміст повідомлення ОСОБА_3 , який датований - 14.02.2022 року слідчий суддя дійшов висновку, що воно не містить об'єктивних даних, які б свідчили про можливе вчинення державним виконавцемкримінального правопорушення.
Доводи заявниці ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставин, та не містять конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, які б давали підстави для кваліфікації дій державного виконавця за відповідною статтею ККУ.
Оцінивши обставини справи, суд вважає, що правильним є висновок щодо відсутності підстав для внесення відомостей до ЄРДР за вказаною заявою, оскільки в даній заяві не наведено формальних ознак злочину, які заявник вважає вчиненим.
Так, відповідно до п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Павлюлінець проти України» (Заява № 70767/01) від 06.09.2005 року право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21.09.1999 року, заява N 37437/97).
Відповідно до ст. 214 КПК України відомості про особу та попередню кваліфікацію її дій вносяться до ЄРДР слідчим, дізнавачем або прокурором. Отже скаржнику не належить право на порушення кримінальної справи проти певної особи, в тому числі і внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення злочину певною особою, а також у нього відсутнє право на реєстрацію повідомлення про злочин за бажаною ним кваліфікацією дій особи за диспозицією КК України, оскільки право на кримінально-правове переслідування конкретної третьої особи із обраною самостійно кваліфікацією скаржнику не гарантується положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини. Кримінально-правова кваліфікація обставин вчинення злочину особою є підставою для оголошення про підозру і здійснюється виключно в порядку ст. 22 КПК України органом досудового розслідування.
Відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.
У справі Європейського суду з прав людини «Preda and Dardari v. Italy» (1999) Суд вказав, що метою цієї норми є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки повідомлення ОСОБА_3 від 14.02.2022 про кримінальне правопорушення не містить достатніх та конкретних даних, які б вказували на наявність у діях державного виконавця ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України (або ж будь-якого іншого), слідчий суддя дійшов висновку, що невнесення відомостей посадовою особою Луцької окружної прокуратури за її повідомленням не є протиправним, а тому у задоволенні скарги слід відмовити, внаслідок безпідставності.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.303-307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Луцької окружної прокуратури, що проявилась у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви про кримінальне правопорушення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області згідно Рішення Конституційного Суду України № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020.
Слідчий суддя ОСОБА_1