26 квітня 2022 року
м. Київ
cправа № 920/695/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Сухового В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 (у складі колегії суддів: Разіна Т.І. (головуючий), Михальська Ю.Б., Шаптала Є.Ю.) про закриття апеляційного провадження
у справі № 920/695/16
за позовом Фізичної особи-підприємця Корніцького Владислава Олександровича
до Сумської міської ради
про скасування рішення та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,
У червні 2016 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Корніцький В.О. звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення Сумської міської ради від 24.02.2016 № 407-МР «Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки ФОП Корніцькому В.О.» та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 26.12.2005.
Позовні вимоги обґрунтовано положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» та порушенням відповідачем права позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.08.2016 позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано рішення Сумської міської ради від 24.02.2016 № 407-МР «Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки ФОП Корніцькому В.О.» Визнано укладеною додаткову угоду № 1 від 27.05.2016 між Сумською міською радою та ФОП Корніцьким В.О. до договору оренди земельної ділянки від 26.12.2005 (державна реєстрація договору оренди земельної ділянки 23.02.2006 за № 040661200222), посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Дувановою Т.П. за реєстровим № 7748, про його поновлення та внесення змін до нього в редакції, наведеній у рішенні Господарського суду Сумської області від 29.08.2016.
ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі та яка вважає, що рішенням Господарського суду Сумської області від 29.08.2016 порушено його права, 25.06.2021 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Обґрунтовуючи право на оскарження судового рішення, ОСОБА_1 послався, зокрема на те, що оскарженим судовим рішенням порушено його права як співвласника багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 на розпорядження спільним майном такого будинку, оскільки за договором оренди, поновлення якого на новий строк є предметом судового розгляду у цій справі, в оренду позивачу надано земельну ділянку, що є прибудинковою територією навколо зазначеного будинку, та межа якої проходить по стіні зазначеного багатоквартирного будинку, що перешкоджає співвласникам користуватися будинком та прибудинковою територією.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2016 у справі № 920/695/16 прийнято до провадження та призначено розгляд справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 29.08.2016 у справі № 920/695/16 закрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Ухвалу апеляційного господарського суду мотивовано тим, що за встановлених у справі обставин, оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду питання про права, обов'язки та інтереси скаржника не вирішувалося, що є наслідком закриття апеляційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац 2 частини 2 статті 287 ГПК), просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 та передати справу на розгляд суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С., від 27.01.2022 поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021; відкрито касаційне провадження у справі № 920/695/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 та постановлено здійснити перегляд цієї ухвали без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
ФОП Корніцький В.О. у запереченнях на касаційну скаргу просив відмовити у її задоволенні в повному обсязі, посилаючись на безпідставність наведених у ній доводів.
Сумська міська рада у відзиві на касаційну скаргу підтримала наведені скаржником доводи та просила про задоволення касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2022 справу № 920/695/16 прийнято до провадження колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Сухового В.Г.
Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.
У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , виходив із того, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю та не є частиною прибудинкової території багатоквартирного будинку, в якому скаржнику на праві власності належить квартира, а скаржником не надано доказів, що є необхідним для визначення можливого обсягу порушених прав останнього на користування прибудинковою територією внаслідок поновлення договору оренди спірної земельної ділянки.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У частині 1 статті 254 ГПК закріплено норму, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може бути взято до уваги.
Отже, за змістом статей 17, 254 ГПК особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку цих статей ГПК, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
ОСОБА_1 в обґрунтування права на оскарження рішення місцевого господарського суду в апеляційній скарзі послався на обставини того, що спірна земельна ділянка, що є об'єктом оренди за договором оренди земельної ділянки, про поновлення якого на новий строк заявлено позов у цій справі, є прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1, у якому скаржнику на праві власності належить квартира. Оскарженим судовим рішенням порушено його права як співвласника багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 на розпорядження спільним майном такого будинку, оскільки за договором в оренду позивачу надано земельну ділянку, що є прибудинковою територією навколо зазначеного будинку, та межа якої проходить по стіні зазначеного багатоквартирного будинку, що перешкоджає співвласникам користуватися будинком та прибудинковою територією. Також скаржник послався на те, що в будинку АДРЕСА_1 не створено об'єднання співвласників, тому з цією скаргою він звертається особисто. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини відмови позивачу у поновленні договору оренди на новий строк, законність рішення від 24.02.2016 № 407-МР «Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки ФОП Корніцькому В.О.» є також предметом спору у цій справі. Скаржник зазначив також, що оскільки його не було залучено до участі у справі, про прийняття судового рішення йому стало відомо 15.06.2021 після початку виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
За змістом статті 369 ЦК співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, урегульовано Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Так, за визначенням термінів, наведеним у статті 1 зазначеного Закону, прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (пункт 4); співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5); спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункт 6).
Як свідчать матеріали справи, за договором оренди земельної ділянки від 26.12.2005, укладеним між ФОП Корніцьким В.О. та Сумською міською радою, вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення якого є предметом позову у цій справі, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0100 га, та надана позивачу в оренду під розташування магазину, за категорією належить до земель житлової та громадської забудови (прибудинкової території будинку № АДРЕСА_1) (пункт 1.3 договору оренди від 26.12.2005 (т. 1 а.с. 18) та додаток до договору (т. 1 а.с. 21).
Разом із тим скаржником ОСОБА_1 до апеляційної скарги було додано технічну документацію з землеустрою щодо зазначеної земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання наявності у ОСОБА_1 (як особи, яка не брала участі у справі, однак вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси) права на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, обмежившись посиланням на те, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю та не є частиною прибудинкової території багатоквартирного будинку, в якому скаржнику на праві власності належить квартира, тому його права оскарженим судовим рішенням не порушені, з огляду на наведені норми права не надав належної оцінки доводам скаржника та наявним у матеріалах справи доказам, зокрема безпосередньо умовам договору оренди земельної ділянки, у тому числі щодо категорії цієї земельної ділянки та доданим до апеляційної скарги матеріалам; з огляду на положення Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» суд не визначив правової природи згоди співвласника багатоквартирного будинку, у тому числі щодо розпорядження спільним майном, до якого належить також прибудинкова територія, а відтак не встановив дійсні права та/або інтереси скаржника як співвласника спільного майна багатоквартирного будинку щодо цієї земельної ділянки та наявності/відсутності порушеного права та/або інтересу внаслідок надання такої землі в оренду за відсутності згоди співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, після відкриття апеляційного провадження, належним чином не встановив, чи вирішувалося оскарженим судовим рішенням місцевого господарського суду питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка подала апеляційну скаргу, тому передчасно закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК.
Крім того, як убачається з матеріалів справи оскаржувану ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 у справі № 920/695/16 було постановлено за відсутності скаржника ОСОБА_1 , щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання і такими доводами у тому числі обґрунтовано касаційну скаргу, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК є обов'язковою підставою для скасування постановленого судового рішення.
Отже, доводи, які наведено у касаційній скарзі ОСОБА_1 , знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції у справі № 920/695/16 скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 у справі № 920/695/16 скасувати.
3. Справу № 920/695/16 передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: Н.О. Багай
В.Г. Суховий