26 квітня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/191/22
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку наказного провадження матеріали заяви від 17.01.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", місцезнаходження: вул. Генерала Алмазова, будинок 13, офіс 524, м. Київ, 01133, e-mail: office@bizpozyka.com; адреса для листування: 02094, м. Київ, а/с 57, пр. Ю. Гагаріна, 23, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1
до Фізичної особи-підприємця Хандоги Ірини Юріївни , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , e-mail: невідомий
про видачу судового наказу
До Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Хандоги Ірини Юріївни заборгованості у сумі 35272,29 грн., яка складається з суми прострочених платежів за тілом кредиту у сумі 17885,97 грн., суми прострочених платежів за процентами у сумі 17386,32 грн., суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн., що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору про надання кредиту №220609-КС-001 від 26.01.2021, пропозиції укласти договір (оферта) про надання кредиту №220609-КС-001 від 26.01.2021, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №220609-КС-001 про надання кредиту від 26.01.2021, Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", платіжного доручення №24021 від 26.01.2021 на суму 20000,00 грн., довідки про укладення договору №220609-КС-001 від 26.11.2021.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання боржником взятих на себе зобов'язань за договором надання кредиту №220609-КС-001 від 26.01.2021, укладеним між сторонами.
Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заяву разом з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на таке.
Згідно із ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 Господарського процесуального кодексу України. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додається інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76-78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із приписів наведених норм, під час звернення заявника до господарського суду із заявою про видачу судового наказу та при викладенні обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника, останнім мають бути зазначені та надані належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази у підтвердження заявлених ним вимог та обставин їх виникнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, заявником додано електронний доказ (договір про надання кредиту №220609-КС-001 від 26.01.2021) в письмовій формі (роздруківка на паперових носіях) та довідку про укладення договору №220609-КС-001 від 26.11.2021, підписану директором ТОВ «Бізнес Позика».
Відповідно до частини 1 та 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч.2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України ).
Суд звертає увагу заявника, що роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Згідно з частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа.
Таким чином, без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом, як доказ (правова позиція Верховного Суд у складі Касаційного господарського суду 19.01.2021 №922/788/19, Верховного Суд у складі Касаційного цивільного суду від 19.01.2022 у справі №202/2965/19).
Як встановлено судом, паперова копія договору про надання кредиту №220609-КС-001 від 26.01.2021 не посвідчена в установленому порядку. До заяви у підтвердження того, що саме боржник Фізична особа - підприємць Хандога Ірина Юріївна підписала вказаний договір, не додано належних доказів нанесення електронного цифрового підпису (у т.ч. роздруківка ЕЦП на паперовому носії договору, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, номеру, дати нанесення, номер сертифіката підпису).
Додана заявником довідка про укладення договору №220609-КС-001 від 26.11.2021, складену заявником в одностороньому порядку (за підписом директора ТОВ "Бізнес Позика" ОСОБА_1), також не може вважатись належним та допустимим доказом, оскільки за своєю суттю є лише викладенням певної інформації безпосередньо зацікавленою особою на власний розсуд.
Таким чином, заявником не надано доказів укладення між ним та боржником електронного договору про надання кредиту.
Заявник зазначив про те, що свої зобов'язання за договором виконав та перерахував грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. позичальнику на розрахунковий рахунок згідно платіжного доручення №24021 від 26.01.2021. В платіжному документі зазначено про поповнення карт Приват-24 на рахунок НОМЕР_2 , з призначенням платежу "№ 4149499150706891 ІПН НОМЕР_1 перерах. коштів Хандога І.Ю. згідно кредитного договору №220609-КС-001 від 26.01.2021".
Однак, заявником не надано допустимих доказів, зокрема електронних та/або їх паперових копій, які б підтверджували укладення сторонами договору шляхом обміну електронними повідомленнями, відправки боржнику коду, надання останнім номеру свого телефону заявнику та введення коду боржником.
Крім того, не надано доказів того, що зазначена картка та рахунок належить саме боржнику.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено належними та допустимими доказами, що стороною договору про надання кредиту №220609-КС-001 від 26.01.2021, отримувачем грошових коштів та боржником є саме Фізична особа - підприємець Хандога Ірина Юріївна , а відтак не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що заявником не надано повного переліку доказів у підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
За приписами ч.2 ст.154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи, що до заяви про видачу судового наказу заявником не було додано переліку доказів, на яких ґрунтуються вимоги заявника до боржника, не надано достатніх документів у підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, суд дійшов висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу.
За змістом п.1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника, що відповідно до ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.1, 2, 8, 9 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення недоліків.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 150, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (код 41084239, вул. Генерала Алмазова, 13, офіс 524, м. Київ, 01133) у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи - підприємця Хандоги Ірини Юріївни , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості у сумі 35272,29 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду складена та підписана 26.04.2022 внаслідок відсутності можливості повноцінного функціонування системи «Діловодство господарського суду» внаслідок збройної агресії російської федерації та введенням Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану в Україні..
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя М.О. Демидова