м. Чернівці
15 квітня 2022 року Справа № 926/459/22
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,
за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу
за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави
в особі Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59420, Чернівецька обл., Чернівецький район, с. Веренчанка, вул. Шевченка, 80, код 04418535)
до Масовича Григорія Григоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про повернення земельної ділянки,
представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
прокурор Кацап-Бацала Ю.М.
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
Керівник Чернівецької окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Масовича Григорія Григоровича , в якому просить зобов'язати останнього протягом тридцяти календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили повернути Веренчанській сільській раді земельну ділянку водного фонду із кадастровим номером 7321582900:03:015:0001, яка розташована на території Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області по акту приймання-передачі у стані, придатному для подальшого використання.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 06.02.2003 між Веренчанською сільською радою та приватним підприємцем Масовичем Г.Г. укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки площею 11,3505 га, який розірвано згідно рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2019.
Однак після розірвання договору оренди Масовичем Г.Г. не було повернуто спірну земельну ділянку, відповідач продовжує нею користуватися за цільовим призначенням - шляхом його зарибнення. Впродовж липня 2019 по грудень 2021 сказана земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, участь свого представника у розгляді справи не забезпечив.
ІІ. Рух справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 року вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою суду від 02.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 22.02.2022 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропоновано надати відповідь на відзив.
Ухвалою від 22.02.2022 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 15.03.2022.
14.03.2022 позивачем до суду подано заяву, в якій просить розгляд позовної заяви проводити без представника Веренчанської сільської ради, позовні вимоги керівника Чернівецької окружної прокуратури підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити. До заяви додано акт обстеження спірної земельної ділянки від 23.02.2022.
Ухвалою від 15.03.2022 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 30.03.2022.
За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 30.03.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 15.04.2022.
У судове засідання 15.04.2022 позивач та відповідач явку своїх представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідач про причини неявки суд не повідомив.
При цьому суд враховує раніше подану заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідач був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
За таких обставин та ураховуючи, що позивач не заперечує проти розгляду справи без його участі, суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представників сторін.
Присутня судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
06 лютого 2003 року між Веренчанською сільською радою та підприємцем Масовичем Григорієм Григоровичем укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, посвідчений державним нотаріусом Заставнівської державної нотаріальної контори Малітовською Т.М. 06.02.2003 за реєстровим №314 та зареєстрований в Заставнівському районному відділі земельних ресурсів 06.02.2003 за №5, відповідно до умов якого, на підставі рішення XVI сесії 24 скликання від 21.11.2002, відповідачу передано в оренду земельну ділянку водного фонду для сільськогосподарських та рибогосподарських потреб загальною площею 11,3505 га, яка розташована на території Веренчанської сільської ради Заставнівського району, Чернівецької області, строком на 25 років.
Відповідно до абз. 4 пункту 1 договору оренди, грошова оцінка земельної ділянки відповідно до довідки Чернівецької філії Інституту землеустрою за №931 від 29.11.2002 складає 37704 гривень.
Абзацом 5 частини 1 договору оренди зазначено, що земельна ділянка передається в оренду за актом прийому-передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності даного договору.
Згідно п.п. 2.3.1 п. 2.3 ч. 2 вказаного договору, орендна плата за земельну ділянку водного плеса становить єдину щорічну орендну плату в розмірі 10% від її нормативної грошової оцінки.
Пунктом 2.4 договору оренди передбачено умови повернення земельної ділянки, зокрема: в разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
У разі припинення або розірвання договору Орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених у пункті 2.4 цього договору (п. 4.2 договору).
25 грудня 2003 року між Веренчанською сільською радою та підприємцем Масовичем Григорієм Григоровичем укладено угоду про внесення змін до Договору, посвідчену приватним нотаріусом Заставнівського районного нотаріального округу Чернівецької області Бурдейним Ю.І. за реєстровим №3787, відповідно до якої пункт 2.3. договору викладено в новій редакції. Так, відповідно до цієї угоди, згідно з підпунктом 2.3.1. Договору за оренду земельної ділянки водного плеса встановлено єдину щорічну орендну плату в розмірі 10 відсотків від нормативно-грошової оцінки, тобто 3770,40 грн на рік.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №293598811 від 04.01.2022 земельна ділянка площею 11,3508 га, кадастровий номер 7321582900:03:015:0001, цільове призначення: для рибогосподарських потреб, що розташована в с. Веренчанка Заставнівського району Чернівецької області, є комунальною власністю Веренчанської сільської ради, дата державної реєстрації - 25.11.2019.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2019 по справі №926/364/19 договір оренди земельної ділянки водного фонду від 06.02.2003, укладений між Веренчанською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Масовичем Г.Г. площею 11,3505 га, яка знаходиться на території Веренчанської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, розірвано.
Актом обстеження від 24.12.2021, складеним членами земельної комісії Веренчанської сільської ради за участю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_2 виданий Заставнівським РВ УМВС України в Чернівецькій області 01.03.2003), який відповідно до довіреності від 03.09.2013 (зареєстровано в реєстрі за №2119) уповноважений представляти інтереси Масовича Григорія Григоровича з питань користування земельною ділянкою водного фонду загальною площею 11,3508 га, кадастровий номер - 7321582900:03:015:0001, розташованою на території Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, встановлено, що зазначена земельна ділянка використовується Масовичем Г.Г. за цільовим призначенням шляхом її зарибнення (короп, амур та товстолоб) (відповідно до пояснення наданого під час вказаного обстеження ОСОБА_2 ).
Листом від 26.02.2021 №185 Веренчанська сільська рада повідомила ОСОБА_2 , що він не має права використовувати у рибоговподарських чи інших цілях ставок «Миронцевий» та прилеглу земельну ділянку площею 11,3508 га, який ним отримано 27.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, актом обстеження земельної ділянки водного фонду, загальною площею 11,3508 га, кадастровий номер - 7321582900:03:015:0001, яка розташована на території Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, від 23.02.2022, складеним членами земельної комісії Веренчанської сільської ради, за участю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_2 виданий Заставнівським РВ УМВС України в Чернівецькій області 01.03.2003), який відповідно до довіреності від 03.09.2013 (зареєстровано в реєстрі за №2119) уповноважений представляти інтереси Масовича Григорія Григоровича з питань користування вказаною земельною ділянкою, встановлено факт використання земельної ділянки Масовичем Г.Г. за цільовим призначенням, шляхом її зарибнення (короп, амур та товстолоб). ОСОБА_2 відмовився від пояснень та підпису.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 23.05.2002 була проведена державна реєстрація Масовича Г.Г. як фізичної особи-підприємця та 17.02.2021 останнього знято з обліку.
19.01.2022 Чернівецькою окружною прокуратурою направлено до Веренчанської сільської ради лист 352/3-59ВИХ-22, яким повідомлено, що після розірвання договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 7321582900:03:015:0001, земельна ділянка не повернута законному власнику - Веренчанській сільській раді, відповідач її використовує, чим порушує інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування у виді обмеження розпорядження спірною земельною ділянкою, неможливості надання її в оренду, неотримання платежів за її використання та підриває засади бюджетного процесу щодо наповнення місцевого бюджету, призводить до порушення економічних інтересів держави, та зазначено про необхідність вжиття заходів представницького характеру з метою усунення вказаного порушення земельного законодавства.
Згідно листа Веренчанської сільської ради від 20.01.2022 №68 нею не вживались заходи цивільно-правового характеру щодо повернення вказаної земельної ділянки. Крім того, у зазначеному листі вказано про відсутність наміру щодо врегулювання вказаного спору в судовому порядку в зв'язку із відсутністю коштів для сплати судового збору.
У подальшому Чернівецькою окружною прокуратурою направлено до Веренчанської сільської ради лист від 24.01.2022 №52/3-80ВИХ-22 про намір звернутися до суду в її інтересах до Масовича Г.Г. про зобов'язання повернути вказану земельну ділянку.
ІV. Позиція суду по суті позовних вимог.
А. Розгляд спору по суті.
Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору оренди землі комунальної власності в частині повернення земельної ділянки за наслідками розірвання договору.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, Веренчанська сільська рада та відповідач уклали договір оренди земельної ділянки водного фонду, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Відповідно до частини першої «статті 2 Закону України «Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про оренду землі", яка кореспондується із частиною 1 статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як було встановлено судом, спірна земельна ділянка перебувала в користуванні відповідач як підприємця на підставі договору оренди від 06.02.2003.
Пунктом 3 договору оренди сторонами погоджено, що такий було укладено терміном на 25 рік.
Відповідно до пункту 4.2 договору підставою припинення договору є вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2019 по справі №926/364/19 договір оренди земельної ділянки від 06.02.2003 розірвано у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо сплати орендної плати. Рішення суду набрало законної сили 03.07.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Пунктом 2.4 договору оренди передбачено умови повернення земельної ділянки, зокрема: в разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
У разі припинення або розірвання договору Орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначених у пункті 2.4 цього договору (п. 4.2 договору).
Таким чином, з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору оренди законної сили (03.07.2019) орендні правовідносини між сторонами припинилися, і з цього часу у орендаря - ФОП Масовича Г.Г. виник обов'язок повернути земельну ділянку на підставі п.п. 2.4 та 4.2 Договору.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд прийшов до висновку, що земельна ділянка по договору оренди земельної ділянки від 06.02.2003, який розірвано рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2019 по справі №926/364/19 є ідентичною із земельною ділянко водного фонду, загальною площею 11,3508 га, кадастровий номер - 7321582900:03:015:0001, розташованої на території Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, що є предметом даного спору, що підтверджується також ідентичною площею, місцем знаходження, призначенням та актами обстеження земельної ділянки водного фонду, від 24.12.2021 та від 23.02.2022
Як встановлено судом, до цього часу спірна земельна ділянка у володіння сільської ради не повернута, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки водного фонду, загальною площею 11,3508 га, кадастровий номер - 7321582900:03:015:0001, розташованої на території Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, від 23.02.2022 та не заперечується відповідачем.
На підставі встановлених обставин суд констатує, що в порушення умов договору та положень чинного законодавства орендар спірну земельну ділянку після припинення дії договору оренди орендодавцю не повернув, а, отже, позовні вимоги прокурора про повернення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, є обґрунтованими.
В. Наявність підстав для звернення прокурора за захистом інтересів держави.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За приписами статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зроблено наступні правові висновки.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Вказане положення міститься також у ст. 324 ІДК України.
Згідно ст. 14 Конституції України, земля являється основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності та користування на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 58 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, зокрема: землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
є) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Вказані зміни набрали чинності 01.07.2021.
Із встановлених вище обставин слідує, що протягом прокурор звертався до позивача із листом, в якому просив вжити заходи представницького характеру з метою повернення земельної ділянки, що є предметом даного спору, в судовому порядку, проте останній у відповідь повідомляв прокурора, що такі заходи він не вчиняв у зв'язку відсутністю коштів для сплати судового збору.
Отже, позивачу було відомо про порушення інтересів держави, що являло собою неповернення земельної ділянки у комунальну власність, проте він не вчиняв дій щодо подачі позову до суду про їх примусове стягнення з відповідача, що розцінюється судом як бездіяльність.
Відповідач не спростував обставини представництва інтересів держави, на які покликається прокурор у позові.
Відтак суд констатує, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення з цим позовом до суду, оскільки через бездіяльність позивача інтереси держави могли залишитись не захищеними.
С. Юрисдикція спору.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГГЖ України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Так, зазначений договір укладено 06.02.2003 між Веренчанською сільською радою з однієї сторони та приватним підприємцем Масовичем Григорієм Григоровичем з іншої.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 23.05.2002 була проведена державна реєстрація Масовича Г.Г. як фізичної особи-підприємця та 17.02.2021 останнього знято з обліку.
Окрім цього, факт надання вказаної земельної ділянки Масовичу Г.Г. для ведення господарської діяльності підтверджується рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2019 по справі №926/364/19 про розірвання зазначеного договору оренди.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до ГПК України.
Відповідно до вказаних змін, з 15.12.2017 Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГГЖ України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
Зважаючи на викладене, спір, який є предметом даної позовної заяви, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки він пов'язаний з господарською діяльністю, що раніше здійснювалася Масовичем Г.Г. як фізичною особою-підприємцем.
V. Висновки суду.
Таким чином, за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідач після припинення дії договору оренди у порушення вимог закону не забезпечив виконання умов договору повернення земельної ділянки, а, отже, позовні вимоги прокурора про повернення земельної ділянки підлягають задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат.
Прокурором сплачений судовий збір в сумі 2481 грн згідно платіжного доручення №33 від 27.01.2022.
У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Масовича Григорія Григоровича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Заставнівським РВ УМВС Чернівецької області 24.01.2002, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) протягом тридцяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили повернути Веренчанській сільській раді Чернівецького району Чернівецької області (59420, Чернівецька обл., Чернівецький район, с. Веренчанка, вул. Шевченка, 80, код 04418535) земельну ділянку водного фонду із кадастровим номером 7321582900:03:015:0001, яка розташована на території Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області по акту приймання-передачі у стані, придатному для подальшого використання.
3. Стягнути з Масовича Григорія Григоровича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Заставнівським РВ УМВС Чернівецької області 24.01.2002, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької обласної прокуратури, 58000, вул. Кордуби, 21, м. Чернівці, Чернівецька область, код 02910120, банк платника ДКСУ місто Київ, код банку 820172, р/р UA378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету - 2800) 2481 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 25 квітня 2022 року.
Суддя І.В. Марущак